Максим Віхров

Бульварна конспірологія

30 Травня 2020
Коли «Опозиційна платформа — За життя» (ОПЗЖ) взялася викривати «таємні бактеріологічні лабораторії США», багато хто здивувався.

Невже в Медведчука і Ко так погано з креативом, що нових тем доводиться шукати на інформаційних помийницях рунету? Із чим Медведчук боротиметься далі: із таємним чіпуванням населення під виглядом вакцинації? З ідентифікаційними кодами, у яких зашифровано «число звіра»? Воюватиме проти 5G зв’язку?.. Можна зрозуміти, коли в конспірології вправляються маргінальні гуртки навіженців, але коли її бере на озброєння чимала парламентська партія — то вже дивина навіть для наших широт. Утім, насправді нічого дивного тут немає: це цілком упізнаваний російський стиль роботи.


Конспірологічні теорії — дешевий і ефективний спосіб виявити людей із певним способом мислення. По-перше, це люди, які перебувають у кризових життєвих ситуаціях. Стрес, страх, невпевненість у майбутньому, відчуття недовіри до всіх довкола спонукають шукати просте, але не очевидне пояснення, чому все так. Конспірологія стає ідеальною відповіддю: вона розкладає все по поличках, але відводить своїм адептам лише роль жертви, із якої збиткується світовий уряд, Білл Ґейтс, Джордж Сорос, Пентагон або ще якась зла сила.

 

Читайте також: Проросійський трансформер


До того ж схильні до конспірології особи водночас схильні й до чорно-білого світосприйняття: ми — звичайні люди, а вони — підступні змовники, які прагнуть зробити з нами щось страшне: знищити нас біологічною зброєю, влаштувати нам тотальний контроль, перетворити нашу країну на колонію, а нас на рабів тощо. Адептам конспірологічних теорій ніколи не йдеться про дрібниці, на кону завжди життя й доля мільйонів. Тому ретранслятори конспірологічних теорій не просто пудрять людям мізки, а також мобілізують їх. У якому саме напрямі, залежатиме від теорійок, які їм підкидають.

Адептам конспірологічних теорій ніколи не йдеться про дрібниці, на кону завжди життя й доля мільйонів. Тому ретранслятори конспірологічних теорій не просто пудрять людям мізки, а також мобілізують їх


Наприклад, у 2013 році на Донбасі активно роздмухували істерію щодо сланцевого газу, який там планувала видобувати компанія Shell. Конспірології було вдосталь: людей залякували могутніми корпораціями, що перетворюють на токсичну пустелю цілі регіони. Це резонувало зі старими страхами: перед «помаранчевими», які хотіли обнести Донбас колючим дротом, перед «фашистами» й далі за списком. До речі — який дивний збіг! — активну участь у організації протестів проти «сланцевого геноциду» брав «Український вибір» Медведчука. Як виявилося згодом, це був черговий етап підготовки до «русской весны». У 2014-му, коли на Сході вже точилися бойові дії, російські пропагандисти також укидали тезу про те, що Донбас збираються зрівняти із землею заради сланцевого газу — звичайно, на догоду західному капіталу.


Але сланцева істерика — лише поодинокий приклад. Майже всі середовища, що постачали кадри антимайдану й «ополченню», були уражені конспірологією. Чорносотенні організації боролися з американською (читай єврейською) змовою проти «Святої Русі», православних активістів із часів Помаранчевої революції лякали покатоличенням, червоно-коричневі багато років готувалися до реваншу із євроатлантистами, які підступно знищили «радянську цивілізацію». Хоч би якими були згадані конспірологічні теорії, викрите ними зло — знову за несподіваним збігом! — завжди було на Заході. Усі ці химерні теорії імпортували з Росії, де така література виходила колосальними накладами й було знято сотні передач, не кажучи вже про організовані (і вочевидь керовані спецслужбами) рухи та спільноти. Симптоматично, що одразу після захоплення Слов’янська заколотники запустили в місцевий телеефір канал російської екстремістської організації КОБ («Концепция общественной безопасности»), яка сповідувала неосталіністське конспірологічне вчення так ревно, що стала звичайною сектою.

 

Читайте також: Звернення учасників Революції Гідності проти реваншу


Тому звернення Медведчука до бульварної конспірології — річ не нова. Вочевидь, у проросійському таборі триває мобілізація найбільш радикально налаштованої публіки. Навіщо? Можливо, в ОПЗЖ готуються пристосовуватися до нових українських реалій: до реалій країни, де неприховано просувати проросійську адженду стає дедалі складніше. Якщо Партія регіонів у час свого розквіту могла сподіватися на адмінресурс і гречку, то ОПЗЖ доводиться дедалі більше уваги приділяти ідеологічній роботі чи то пак банальному промиванню мізків. Звертаючись до бульварної конспірології, ОПЗЖ радикалізує свого виборця, а отже — цементує електоральну базу, убезпечуючи її від розмивання. Звичайно, когось такий поворот риторики відлякає. Але за всіма ознаками проросійський табір України еволюціонує, приміряючи на себе роль внутрішнього дестабілізатора. А для такого завдання фанатизм набагато важливіший, ніж кілька додаткових відсотків рейтингу.