Єлизавета Гончарова

Імітація реформ

1 Серпня 2017
Вважати себе прибічником тих, хто всюди шукає зраду, я не маю підстав. Бо намагаюсь на усі досягнення чи помилки дивитися з боку близьких чи далеких перспектив: може, сьогодні це виглядає прикро, але завтра саме ця ситуація підштовхне когось до кардинальних змін. Але інколи приклади, які на перший погляд вражають своєю перспективністю, виявляються яскравою імітацію ефективної та корисної діяльності.

Новини про те, що в багатьох містах України почали з'являтися ЦНАПи (Центри надання адміністративних послуг) я сприйняла з позитивом. Бо мала перед очима успішний досвіт, наприклад, Грузії: саме там вперше побачила, як працюють подібні центри, в яких за декілька хвилин можна отримати усі необхідні довідки різноманітних державних служб і організацій, переоформити паспорт, відкрити чи закрити підприємницьку діяльність тощо. Розуміючи, що проблема бюрократичного навантаження звичайної людини в нашій країні катастрофічна, починаючи з народження до самої смерті включно ми “покаранні” тоннами паперів, вирішила: це буде революційна зміна. Уявіть собі: приходиш, замовляєш, отримуєш. Все в одному місці та в мінімальний термін! Жодних тобі цукерок паспортисткам чи грошей “за терміновість” в конверті ще якомусь поважному чиновнику. Прощавайте, черги та сварки, біг з перепонами по кабінетам! А побачивши, як в рідному місті за іноземні кошти цей ЦНАП облаштували новими меблями, кондиціонером і навіть електронним табло, на якому висвічується номери твого талончика та стола, де тебе чекають, заклякла від щастя. Все, ми однією ногою в Європі, подумала тоді я, і записала це в успішні реформи, як можна відчути вже зараз. Однак зрозуміти, що друга нога все ще стоїть в Україні, змушуючи розкорячуватися, прийшлося дуже скоро.

Читайте також: Консервативне лікування

Нещодавно мала клопіт — треба було замінити внутрішній паспорт, який через часте використання останніми роками на блок-постах і в сніг, і в зливи, мав вже не дуже привабливий вигляд. Але усі важливі дані збереглися, просто вже було соромно ходити з таким паспортом, який вже “бачив все”. В Міграційну службу потрапила на другу добу чергування: в прифронтовому місті попит не тільки на біометрію, але це вже окрема історія. І там дізналась, що окрім платежів за послугу та самого паспорту, треба ще отримати довідку про реєстрацію з ЦНАПу, бо штамп в паспорті не є доказом прописки. Зраділа, що це близько і там, на відміну від задушливих коридорів Міграційної служби, є кондиціонери. Але, як виявилось, зарано. Заклопотана дівчинка за столом ЦНАПу повідомила, що отримати потрібну довідку я зможу через 10 днів після того, як принесу довідку від голови ОСББ. Отакої! А як же сенс Центру, який створили за допомогою просунутих іноземців — все в одному місці та за найкоротший час? Раніше я могла отримати цю довідку за годину, тепер за десять днів, відстоявши дві черги замість однієї. Тоді навіщо було створювати цей прошарок: щоб на нові меблі посадити ще десятки чиновників в кожному місті, які будуть сумнівно переробляти одні довідки на інші? Цікаво, що та як вони перевірятимуть цілі десять днів, якщо жодних реєстрів городян не мають. А якщо вони є — навіщо тоді посилати за папірцями до ЖЕКів?  Подумала, може, така біда тільки в нас — чого тільки не виправдовують зараз війною? Ось, наприклад, з самого фронту:

“Щоб взяти довідку про склад сім'ї, мене відправили назад в ЖЕК, а там, поки не повернеш усі комунальні борги, її не дають. А без неї не оформити пільг, щоб погасити мамині борги. Два місяці бився між фронтом і ЖЕКом”.

“У нас ЦНАП дає довідку, що потрібна довідка, і ти з нею ідеш в інше місце, щоб отримати цю довідку” - це зовсім не у прифронтовому місті написали.

Читайте також: Вчіть іншому!

“Я чекаю на прописку дитини... Подала документи 14 червня. Отримала СМС, що справа прийнята. І все... Отримати субсидію, бо ще одна дитина зі мною в хаті, я не можу, бо досі немає прописки. Раніше в ЖЕКах за день прописували”, - а це, взагалі, відчайдушний крик з протилежного боку країни.

“Його побудували. Він ще і працювати повинен був?”- резюмують з гумором вже з Краматорська.

Щось такі реформи, які імітують покращення життя людей, змушують відчувати злість на реформаторів та недовіру до будь -яких змін в подальшому. Чи, може, цього і треба було, а ми просто не зрозуміли далекої перспективи?

 

Новини RedTram

Loading...