Український тиждень № 19 (339)

Зміст номеру

Силова надія. Хто зупинить сепаратизм?

Бажання влади грати за старими правилами обертається дедалі більшою втратою контролю над країною. Надія на армію

Богдан Буткевич

Удар по верхах. Війна очима учасника АТО

Тиждень поспілкувався з бійцем одного з підрозділів, що беруть активну участь в антитерористичній операції на Сході

Богдан Буткевич

Озброїти ворога

Попри гучні заяви про припинення військової співпраці, українські підприємства досі торгують із російськими окупантами

Роман Малко

Навіщо йдуть у президенти непопулярні кандидати

Дострокові президентські вибори, що мають відбутися 25 травня, за складом учасників більше нагадують кампанії 1990-х, аніж 2000-х. Загалом на них іде 21 кандидат, однак лише в половини рейтинг за місяць до голосування перевищував 1% і лише двоє-троє мають гіпотетичний шанс перемогти.

Олесь Олексієнко

Статусні ігри. Чого домагаються ревнителі другої державної?

Український національний організм достатньо сильний, щоб чинити спротив угодовству, котре, як відомо, завжди закінчується політичним самогубством

Володимир Панченко

Право і мова. Державна мова як складник державотворення

Не варто думати, що питання статусу мови належить до філології або лінгвістики. Це передусім сфера компетенції права. Щоб зрозуміти це, треба подивитися на предмет із позиції державних інтересів та верховенства права

Віктор Шишкін

Компромісна поступка чи замах на конституційний лад?

Якщо вищі посадовці не спроможні усвідомити фатальні наслідки свого ущербного підходу до компромісу з Росією, то вони не мають права очолювати державу. Якщо ж вони розуміють небезпечність поступки РФ у мовному питанні, то їх слід вважати співучасниками російської експансії проти України та свідомими руйнівниками її конституційного ладу і національної державності

Володимир Василенко

Міф про російськомовні регіони

Надання російській статусу другої державної чи навіть офіційної на частині території посилить дискримінацію україномовної більшості та полегшить експансію Кремля

Олександр Крамар

Українізація: жахалка чи категоричний імператив?

Несміливі кроки вітчизняної влади в бік створення якогось українського антуражу суспільного життя (процесу, диктованого офіційним статусом формально незалежної держави) викликали шалену пропагандистську атаку Москви та її креатури всередині України. Супротивники усамостійнення почали називати ці напрочуд слабкі зусилля Києва «українізацією» з обов’язковим додаванням епітета «насильни­ць­ка».

Ігор Лосєв

Вустами тинейджерів

Мова, федералізм і 9 травня – ці теми є чи не найпопулярнішими у «дорослих» розмовах. Тиждень поцікавився, що думають про це люди, молодші за українську незалежність

Валерія Бурлакова

Мова федералізації

З огляду на історію розвитку європейських федерацій російська вимога федералізації для України дорівнює спробі її розділити

Ольга Ворожбит

Стримати Путіна – не відлякати росіян

Стосовно Росії Захід повертається до двох ключових стратегій, які колись застосовувалися щодо Радянського Союзу: настороженість і стримування. Але він налаштований не допустити створення нової залізної завіси, яка ізолює росіян від решти світу

Майкл Бініон

Шимон Панек: «Путін використовує страх як інструмент мобілізації людей, схожим чином це робив у Югославії Милошевич»

Чеський правозахисник поділився з Тижнем думками щодо Оксамитової революції та Майдану, геополітичних апетитів Росії і сприймання Путіна в Європі

Ольга Ворожбит

За що боролася б Америка?

Сумніви точать світовий порядок, а супердержава не звертає уваги

The Economist

На чесному слові й одному крилі

НАТО намагається заспокоїти своїх східних союзників і захистити їх від Росії

The Economist

Апологія «узкоязичності»

Істина загальновідома аж до банальності: що більше людина знає мов, то ширшим є її духовний обшир, то сприйнятливішою вона стає до культурних явищ, то гнучкіше і глибше її мислення. До речі, це розуміють і ті, чиє приховане завдання полягало й полягає в тому, щоб утримувати «народ» у покорі, по можливості дебілізувати його. Пам’ятаєте старий анекдот: «Як називається той, хто знає три мови? – Сіоніст. – А той, хто дві? – Націоналіст. – А той, хто одну? – Інтернаціоналіст».

авторські колонки В’ячеслав Брюховецький

Мертві хапають живих

Тільки себе не треба дурити. Дурити ближнього – це ницість, дурити себе – це... дурість. Усе, що діється останнім часом навколо офіційного статусу російської мови в Україні, – передусім відверта самоомана. Не йдеться ні про які права російськомовних, у цьому переконує хоча б персональний склад захисників, які зроду-віку чужими правами не забивали собі голову, якось навіть згадувати про це незручно.

авторські колонки Юрій Макаров

Одна державна мова

Середньостатистичному жителеві Центральної Європи українські проблеми, пов’язані з державною мовою, певною мірою незрозумілі. Адже на території кожної з теперішніх 28 країн ЄС проживають нацменшини, яким потрібно гарантувати права, зокрема й на мову.

авторські колонки Ярослав Пешек

Історія повторюється

Як Естонії вдалося уникнути абхазького і придністровського сценаріїв

авторські колонки Ерккі Баховскі

Німецький прецедент

Після анексії Криму й партизанської війни Росії проти України в уяві не може не поставати порівняння Путіна зі Сталіним: те саме поєднання жорстокості й лукавства, та сама віра в брутальну силу. 1952 року, коли Сталін наказав НДР удатися до політики інтенсивного озброєння, поклавши край попередній «пацифістській» тактиці, він заспокоїв комуністичних керівників Східної Німеччини: «Захід визнає вас і любитиме, бо весь світ любить силу».

авторські колонки Філіпп де Лара

Stop fake: як припинити вигадки про Україну?

Не можна сказати, що московська недоброзичливість до України – це щось нове в інформаційному просторі держави. Навпаки, вона так прижилася, що більшість медіа, не замислюючись, тиражують очевидну неінформаційну продукцію. Навіть війна не дуже вчить відокремлювати факти від фейків, свідомі вигадки від коментарів. Наша преса, часто неусвідомлено, працює всупереч національному інтересу, керуючись тільки бажанням першою повторити ефектну фразу.

авторські колонки Катерина Гладка