ut.net.ua 2009-07-17 00:00 Губенко Дмитро

Газова опера

Nabucco дає Європі шанс позбутися енергетичної залежності від Росії

 

Європейський Союз 13 липня завдав подвійного удару по енергетичних амбіціях Росії. По-перше, представники Туреччини, Болгарії, Румунії, Угорщини та Австрії підписали в Анкарі угоду про будівництво газогону Nabucco, яким газ із Каспійського регіону постачатиметься до Центральної Європи в обхід Росії. По-друге, лідер партії ГЕРБ та найімовірніший кандидат на посаду прем'єр-міністра Болгарії Бойко Борисов заявив про потребу призупинити переговори про спільні російсько-болгарські проекти. Серед них і будівництво газопроводу «Південний потік», яким росіяни планували постачати газ до Італії та Австрії через Чорне море.
 
Одночасне підписання угоди в Анкарі та заяви Борисова навряд чи були випадковим збігом обставин. Європейський Союз, який не раз критикували за брак політичної волі, продемонстрував чудові бійцівські якості. «Ми здобули перемогу над скептиками. Колись здавалося, що переговори намертво заблоковані, але тепер у нас є угоди, і я вважаю, що цей газогін (Nabucco. – Ред.) неминучий», – за­явив президент Єврокомісії Жозе Мануель Баррозу.
Це погані новини для Газпрому, який намагався «Південним потоком» ще більше прив'язати до себе європейських споживачів газу. Nabucco натомість надає Євросоюзу можливість диверсифікувати свої джерела газопостачання та позбутися залежності від Росії. До речі, в однойменній опері Джузеппе Верді вавилонський цар Навуходоносор (він же Набукко), подолавши підступи ворогів, рятує євреїв від страти та звільняє їх із полону. У цьому сюжеті неважко побачити натяк на нинішній газовий полон Європи.
 
Зрозуміло, що учасникам проекту Nabucco треба ще вирішити чимало проблем, головною з яких є наповнення труби. На першому етапі концерн може розраховувати на азербайджанський газ, але його запасів не вистачить для повноцінного функціонування газогону проект­ною потужністю 31 млрд м3 на рік. Тому згодом трубопровід має заповнити сировина з Єгипту, Іраку, Сирії та Туркменистану.
 
Великим успіхом європейців є те, що вони добилися згоди Туркменистану надати газ для заповнення Nabucco. Дотепер ця країна воліла співпрацювати з росіянами, але Газпром уже три місяці відмовляється закуповувати за попередньо домовленою ціною туркменський газ. Тож Ашгабат змушений шукати нових торговельних партнерів. Утім, проектні та будівельні роботи над Nabucco розпочнуться лише коли будуть підписані всі газові контракти, тому в росіян ще є час підготувати удар у відповідь.
 
У тому, що Кремль залучить усі свої ресурси, щоб вивести з гри якусь із країн-постачальників або транзитерів, сумнівів немає, адже на кону – «Південний потік». Два паралельні газогони в цьому регіоні навряд чи потрібні. Для України ж реалізація будь-якого з цих проектів означатиме лише одне – зменшення ваги української газотранспортної системи. І якщо українська влада не зможе домовитися з європейцями про модернізацію трубопроводів, то за кілька років Київ у черговому газовому протистоянні може залишитися сам на сам із Кремлем.