Економіка 2020-12-30 11:54 Крамар Олександр

Бюджет між словом і ділом

Які сфери виявилися пріоритетними для влади у бюджеті на 2021 рік

15 грудня Верховна Рада 289 голосами «за» підтримала законопроєкт про держбюджет на 2021 рік. На відміну від минулого року, голосів «слуг» для цього ледь вистачило навіть із урахуванням голови ВР (225+1 при 226 необхідних). Натомість фінальне голосування продемонструвало підтримку головного кошторису з боку вже традиційних останнім часом партнерів СН у парламенті: «За майбутнє» й «Довіри», а також половини нардепів від «Батьківщини».
В уряді не приховували, що проєкт бюджету постатейно узгоджували з МВФ, вочевидь сподіваючись так виправдати можливе невдоволення недостатнім фінансуванням певних видатків. Однак позиція Фонду традиційно полягала у зменшенні дефіциту, який між першим і другим читанням справді зменшили на 23,7 млрд грн. Але цього досягли насамперед за рахунок збільшення майже на 21 млрд грн планових доходів.


Зменшення сукупних видатків, порівняно з варіантом до першого читання, становить менш ніж 2,8 млрд грн. І в розрізі видатків на окремі сфери й відомства простежуються цілком протилежні зміни: в одних помітне зростання, в інших їх збережено приблизно на попередньому рівні, а за низкою напрямків спостерігається різке, часто в багато разів зменшення запланованих асигнувань. Завдяки цьому можна побачити пріоритети української влади щодо того, за чий рахунок це найменш шкода робити.


Прем’єр-міністр України Денис Шмигаль, коментуючи ухвалений бюджет, традиційно намагався наголосити, що в ньому основне збільшення витрат нібито передбачено на медицину, освіту, соціальну політику, «сектор безпеки та оборони», до якого належать також дуже умовно пов’язані з цими поняттями відомства. Проте, коли Тиждень узявся аналізувати реальні пріоритети «слуг» за статтями витрат, то виявилося, що вони здебільшого не узгоджуються з тими, на яких публічно акцентують увагу урядовці чи представники Офісу президента Володимира Зеленського.

 

Читайте також: Економіка на службі геополітики


Насправді бюджет другого уряду Зеленського виявився набагато менш соціально орієнтованим, аніж бюджет уряду Олексія Гончарука, не кажучи уже про бюджети попередньої влади. Не спостерігається у ньому й потужних інструментів стимулювання економічного зростання. Водночас, на відміну від часів Порошенка — Гройсмана, чітко помітне ще й відверте нехтування потребами оборони.


Саме нехтування потребами безпеки й оборони в умовах окупації Криму та частини Донбасу — перше, що впадає у вічі при аналізі доопрацьованого після першого читання документу. До другого читання видатки на Міноборони для вигляду збільшили на 0,1% порівняно з першим варіантом. Але вони все одно виявилися меншими на 4 млрд грн, аніж заплановані до виконання Держказначейством на 2020 рік. До того ж найбільшим стало урізання видатків на закупівлю та модернізацію озброєнь: на 11% порівняно з планом на поточний рік (із 25,5 до 22,7 млрд грн). Але й витрати на забезпечення діяльності та утримання особового складу ЗСУ теж будуть на 1 млрд грн меншими.


Так само меншим від планів на 2020 рік стане фінансування Державної прикордонної служби й особливо Нацгвардії — ще двох відомств, які беруть безпосередню участь у захисті держави на Донбасі та на інших ділянках державного кордону чи адмінмежі з окупованим Кримом. На 13% зменшаться витрати на Міністерство у справах ветеранів. Серед обділених також Державна служба із надзвичайних ситуацій і навіть Нацполіція. До того ж щодо більшості цих відомств видатки зменшили між першим і другим читанням.


Звісно заплановані на 2020 рік показники, з якими ми порівнюємо бюджет-2021, — це ще не виконані видатки. Як свідчить наш нещодавній аналіз на основні розгорнутої звітності Держказначейства (див. «Несанкціонований секвестр», Тиждень № 50/2020), рівень недовиконання передбачених на цей рік витрат за названими вище (та й низкою інших непріоритетних для влади) статтями, найімовірніше, буде дуже значним. Проте це не змінює, а лише увиразнює справжнє ставлення нинішнього керівництва держави до оборони й інших ігнорованих напрямків.

 

Читайте також: Справжній пріоритет


Видатки на МОЗ хоч формально й було збільшено між першим і другим читанням бюджету майже на 4 млрд грн (з 155,2 до 159,2 млрд грн), однак цих 2,6% приросту явно мало для галузі, що перебуває у критичному стані й від якої фактично залежить, чи будуть іще локдауни для всієї країни. Навіть якщо у владі нехтують життям і здоров’ям людей, то мали би брати до уваги бодай уроки 2020-го, які продемонстрували, що заощадження 1 грн на медицині врешті призводить до втрат для країни принаймні в 10 грн.


Водночас не можна не помітити різкого, порівняно із 2020 роком, збільшення видатків на ДБР, НАБУ та НАЗК, які сукупно замість 3,2 млрд грн отримають 4,7 млрд, ОГПУ — із 7,9 млрд грн до 11,5 млрд грн і СБУ — із 12,7 млрд грн до 15 млрд грн. Іще виразнішим, особливо у відсотковому співвідношенні, буде збільшення видатків на Службу зовнішньої розвідки (із 2,4 млрд грн до 4,1 млрд грн). Серед інших фаворитів на отримання бюджетних коштів із щойно ухваленого бюджету — Державна податкова служба (з 8,3 млрд грн до 11,1 млрд грн), Державна митна служба (з 3,7 млрд грн до 4,7 млрд грн), Верховна Рада (з 2,05 млрд грн до 2,54 млрд грн), Офіс президента — із 0,94 млрд грн до 1,27 млрд і Секретаріат КМУ (із 1,04 млрд грн до 1,12 млрд грн). Знову суттєво зростуть витрати на виплати та обслуговування запозичень попередніх років — із 135,8 млрд грн до 158,7 млрд грн.

 


До того ж щодо більшості перелічених відомств видатки зростають порівняно і з 2020 роком, і з першим варіантом бюджету (чи принаймні залишаються на рівні, передбаченому цим проєктом кошторису). Чого не скажеш, наприклад, про освіту чи соціальну політику, де фінансування суттєво урізали між першим і другим читанням.


Наприклад, Міносвіти замість 158,7 млрд грн, як планували в першому варіанті бюджету, отримає лише 154,6 млрд грн. Фактично, лише на освіті між читаннями обрізали видатків у півтора раза більше, аніж становить загальне зменшення видатків держбюджету. Усе просто: щоб збільшити кошти на пріоритетніші для влади напрями, згадані вище. Особливо сильно зокрема порізали такі статті, як субвенції місцевим бюджетам на забезпечення у глибинці якісної та доступної освіти за програмою «Спроможна школа для кращих результатів».

 

Читайте також: Гра за чужими правилами


Популістська риторика Зеленського з критикою обмеження соціальних видатків задля виконання вимог МВФ і невдоволення зростанням вартості послуг ЖКГ за попередньої влади були одним із мотивів голосування за нього та «Слугу народу». Проте якщо за планом на 2020 рік Мінсоцполітики мало б отримати на різні свої видатки 314 млрд грн, а в першому варіанті бюджету на наступний рік запланували їхнє зростання до 320,5 млрд грн, то в доопрацьованому до другого читання проєкті їх зменшили нижче від показника 2020-го: до 312,4 млрд грн. До того ж зменшення торкнулося не лише Пенсійного фонду, а й Фонду захисту осіб з інвалідністю (на 5% менше, аніж у 2020-му). Не відбулося також збільшення порізаних навесні видатків на субсидії. Попри різке зростання тарифів на газ цього опалювального сезону та ймовірне значне зростання наступного року тарифів на електроенергію, їхня сума (36,6 млрд грн) майже не відрізняється від показника 2020 року (36,4 млрд грн).


У бюджеті наступного року різко зменшили планові видатки на будівництво автошляхів. Проте й тут помітні ознаки попередньої активності: зокрема, різко, із 5,6 млрд грн до 13,5 млрд грн, збільшено видатки на обслуговування боргів Державтодору. Натомість фінансування розвитку й утримання доріг державного значення зменшено із 86,8 млрд грн у 2020-му до 36,6 млрд грн у 2021 році. Зменшили також асигнування на будівництво й реконструкцію автошляхів місцевого значення: з 22,2 млрд грн до 21,3 млрд грн. Фінансування витрат у регіонах зменшено з 4,9 млрд грн до 4,5 млрд грн і через Державний фонд регіонального розвитку, що ще негативніше відіб’ється на стані української глибинки. Збільшення на цьому тлі видатків на розвиток аеропортної інфраструктури й будівництво аеропорту в Дніпрі з 0,1 млрд грн до 2,4 млрд грн видається корисним, однак далеко не рівноважним компенсатором, який через свою точковість не зможе компенсувати втрат на розбудову інфраструктури в більшості регіонів.