Суспільство 2016-12-04 10:32 Станіслав Васін

Хліба без видовищ!

Відомий лозунг «Хліба і видовищ!» у «молодих державах» до кінця 2016-го повністю віджив себе. Тепер тут хочуть тільки хліба. Причому видовища, якими так славляться «народні республіки», вже викликають у вчорашніх глядачів лише блювотний рефлекс. Особливо цей рефлекс видно, коли «впарюють» успіхи «республіки».

Це й зрозуміло: ось стоять напівголодні, замурзані вугіллям шахтарі, яким третій місяць толком не платять зарплату. А ось поруч із ними заготовлений для таких акцій персонаж — товариш Пушилін. А це означає, що зараз буде зроблена велика фотографія «щасливих» роботяг на тлі якоїсь позамежної цифри добутих тонн вугілля. Після чого знімуть ще й відеоролик, як почесно працювати на благо наново спеченої країни. А потім… Пушилін поїде, камери приберуть, цифри зітруть, а шахтарі, як і досі, молитимуться на те, щоб їм видали залишки зарплати ще за вересень.
Утім, ще більше питання, хто в «ДНР» авторитетніший: Бог чи Ходаковський. Перший традиційно мовчить, а ось лідер «Востока» раз у раз «обнадіює» роботяг: усе, що тільки можливо, віджато/розграбовано, РФ урізає виплати, бюджет місцевими силами не наповнити, працювати доведеться безплатно. Принаймні якийсь час. І на цьому тлі постійно ярмарки, народні гуляння, фотографії з вагонеткою вугілля.  

Серед медиків і працівників освіти ще з кінця жовтня ходять чутки про те, що жовтнева/листопадова зарплати будуть останніми з російської кишені, решта має забезпечуватися місцевими. 

Читайте також: Два острови

Силу застосовувати тут не соромляться. Так, 19 листопада вибух прогримів в одній із донецьких аптек на бульварі Шевченка. Щоправда, сама аптека лишилася ціла: вибуховий пристрій заклали таким чином, що вибух пошкодив лише частину будинку між аптекою і другим поверхом. Однак сигнал власникові надіслали цілком недвозначний — і вже наступного дня аптека закрилася. Хоча місцева пропаганда й намагалася виставити цей випадок як підрив тютюнового кіоску у світлі боротьби проти куріння.

Буквально за кілька тижнів до згаданого інциденту на тому самому бульварі, лише за 200 м, такий самий «подарунок» залишили ще одному підприємцю. Щоправда, у цьому випадку осколками посікло навіть найближчий кіоск, після чого торговельна точка також була закрита. І якщо панічні зусилля місцевих царів хоч якось наповнити бюджет виливаються в освіті в «дрібниці» (як-от зменшення фінансування харчування школярів), то в медицині є загроза, що ситуація обернеться пов­ним колапсом.

Читайте також: Про Одесу і не тільки

Не так давно довелося звертатися в одну з місцевих клінік у Калінінському районі Донецька. Ситуація така: у реєстратурі немає нікого, у маніпуляційній також. У кабінеті терапевта сидять сам терапевт і молода практикантка, які дивляться на тебе так, щоб ти одразу зрозумів: прийшов не туди й не до тих. Стали вимагати якийсь талончик, на що я відповів, що в них уся лікарня порожня й лікарів неможливо знайти. Насилу прийняли так, після чого сказали, що навіть звичайні для ГРЗ аналізи робити їм нічим: реактивів немає другий місяць. І якщо я хочу, можу все необхідне зробити в платній лабораторії. Як виявилося, зарплату затримують і тут, даючи її частинами за жовтень, щоб люди не розходилися. Тоді як про медобладнання, медикаменти, реактиви й мови немає. Безплатно працює тільки те, що лишилося ще від України, та й то не завжди: у деяких макіївських лікарнях уже давно зробили платними фізпроцедури. А ось Донецьк поки що тримається.

Сумні (втім, тут уже дивлячись для кого) новини й на передовій. «Ополченню» порівняно з рештою прошарків «республіки», можна вважати, пощастило: тут зарплата 12–15 тис. руб. і затримують її лише на кілька тижнів. А ось з обмундируванням великі проблеми: традиційні для степу холоди та морози вже в листопаді наскрізь продувають зношену форму, яку здебільшого доводиться купувати власним коштом. Про що постійно мовить той самий Ходаковський, не втомлюючи звинувачувати злодіїв у керівництві «молодих держав».

Читайте також: Людина номер один

Іншою проблемою бойовиків є їхній контракт: хоч би як старалися військкомати і хай там як часто звучали в тролейбусах заклики захищати батьківщину від фашистів, черги з добровольців вишиковуватися не поспішають. Водночас ті, чий контракт цього року добігає кінця, не завжди можуть звільнитися з цілої низки формальних причин, які винаходить керівництво, особливо в «Сомали». Там, як відомо, Гіві, що почувався «царем № 2», славиться особливою жорсткістю до своїх підлеглих, які через одного називає зрадниками, якщо ті хочуть звільнитися з лав «ЗС ДНР».

Одним словом, у 2017-й «ДНР» входить у пов­ному «розквіті»: зі збіднілим населенням, незадоволеним керівництвом, що прокралося (навіть за мірками Росії), розграбованими та проданими підприємствами й, звісно ж, ярмарками, які, напевно, вже приготували творці «народних земель» до 31 грудня. Інакше кажучи, знову видовища. А хліб відкладається до кращих часів.

Новини RedTram

Loading...