Суспільство 2017-07-27 22:00 Козлюк Станіслав

Вільний тітушка

У справах, пов’язаних із Майданом, фігурують не лише колишні беркутівці, а й тітушки. Проте, як і в ситуації із силовиками, за ґратами СІЗО опиняються рядові виконавці, організатори ж уникають арештів.

Роль тітушків під час протистояння мітингувальників і силовиків важко переоцінити. Молодики спортивної зовнішності займалися викраденням і побиттям активістів, залучалися як масовка на Антимайданах, трощили авто протестувальників тощо. Однак найважливішу роль вони відіграли в сутичках 18–20 лютого, коли протести в центрі Києва переросли у справжню вуличну війну. «Спортсмени» брали активну участь у розгоні мітингу під будівлею Верховної Ради та в подальших переслідуваннях активістів. А 20 лютого ці особи, за інформацією Генпрокуратури, отримали на свої руки понад 400 автоматів від Міністерства внутрішніх справ. Окрім того, за попередньою інформацією, молодикам тодішня влада відводила неабияку роль у так званій АТО, більше відомій під назвою «операція «Бумеранг». Зокрема, тітушки мали довершувати розгром Майдану, відсікаючи й затримуючи протестувальників під час відступу. Фактично ж такі завдання «спортсмени» почали виконувати ще раніше. Зокрема, і в ніч на 19 лютого в районі Михайлівської площі. Тоді, як відомо, десятки «найманців» учиняли безлади на вулиці Великій Житомирській, неподалік київського главку МВС тощо. Після втечі Віктора Януковича частина тітушків, зрештою, опинилася під вартою, їм інкримінують замахи на вбивство. Однак їхні керівники подеколи обходяться навіть без запобіжних заходів. Як-от один з підозрюваних у вбивстві журналіста видання «Вєсті» В’ячеслава Веремія.

Закритий суд

Уночі 19 лютого на розі вулиць Володимирська та Велика Житомирська молодики напали на таксі. Під колеса авто кинули світлошумову гранату, автомобіль зупинився фактично під світлофором. «Спортсмени» взялися трощити авто й намагалися витягти людей, які були всередині. Окрім таксиста, там перебував Веремій і його колега. Вони намагалися втекти: таксист залишив перехрестя на своєму авто, колега Веремія також устиг відірватися від тітушків. Однак самому Веремію не пощастило: пролунав постріл, журналіста наздогнали й почали бити. Чоловікові вдалося вирватися й добігти до людей, які були неподалік. Ті передали його в карету швидкої. Та лікарі не помітили вхідного вогнепального поранення, Веремія відвезли до Київської лікарні швидкої допомоги. Уже там під час операції через втрату крові журналіст помер.

Перші результати слідства стають відомі вже у квітні 2014-го. Правоохоронці встановлюють, що до вбивства Веремія причетні тітушки з Донбасу. Одного з їх організаторів, Юрія Крисіна, відомого в кримінальних колах як «Шрек», затримують. Організатором угруповання «спортсменів» називають екс-керівника медіа-холдингу «Контакт» Віктора Зубрицького. Згодом удається встановити, що крім згаданих вище осіб до організації тітушків були причетні Армен Саркісян (його називають людиною Юрія Іванющенка) та Павло Зінов (екс-очільник департаменту матеріального забезпечення МВС). Ці особи нібито отримували вказівки безпосередньо від тодішнього міністра внутрішніх справ Віталія Захарченка, а вже згаданий Крисін, горлівчанин, начебто підпорядковувався своєму земляку Саркісяну. Стрільця, який улучив у спину Веремію, також удалося встановити: ним виявився Джалал Алієв, якого теж пов’язують з Іванющенком. Однак з усіх перерахованих в Україні чи не єдиним фігурантом справи лишився Крисін: його арештували 29 березня 2014-го. Та й він уже третій рік доволі успішно уникає відповідальності за свої дії.

"Справа по вбивству Веремія триває третій рік. Спочатку дії Крисіна та його підлеглих кваліфікували як заподіяння шкоди майну (автомобілю. — Ред.), замах на вбивство та вбивство. Проте на нього в СІЗО нібито здійснили напад і через це суд змінив запобіжний захід. Водночас відбулася перекваліфікація провадження на хуліганство в групі осіб. Так, це тяжкий злочин, але не порівнюваний із замахом на вбивство", — розповідає адвокат родичів Веремія Вікторія Дейнека.

І справді, під час перебування Крисіна в СІЗО на нього нібито напали й погрожували життю. Його дружина також повідомила, що їй нібито телефонували зі слідчого ізолятора й залякували вбивством чоловіка. Принагідно вимагали гроші — $50 тис. та $150 тис. — і автомобіль. Частину їхніх вимог жінка начебто виконала. Однак аноніми, які телефонували з погрозами, лишилися невстановленими. Крім того, як розповіли Тижню джерела в правоохоронних органах, кримінального провадження за цими фактами в Єдиному реєстрі досудових розслідувань немає.

Заяви про загрози життю та здоров’ю Крисін із дружиною подали на ім’я слідчого Євгена Котеця. Він, зі свого боку, через Печерський райсуд змінив запобіжний захід: замість СІЗО підозрюваний у вбивстві дістав домашній арешт. Згодом процесуальний керівник, прокурор ГПУ Євген Красножон закрив провадження за «умисним вбивством» і відкрив за «хуліганські дії». До Крисіна приставляють охорону, судовий процес переводять у закритий режим. Усе відбувається за мовчазної згоди державного обвинувача Красножона. Заразом у провадженні відбувається ще низка змін: у новій кваліфікації злочину зникають інші потерпілі — таксист і колега В’ячеслава Веремія. Це, своєю чергою, дає підстави припускати, що суд фактично створював комфортні умови для потенційного «замирення» провадження, залишаючи у справі якомога менше потерпілих. У адвокатів убитого є низка питань до слідства, зокрема й щодо доказової бази, наприклад, відсутність біллінгу телефону Крисіна. Однак поки що вони лишаються без відповіді. До того ж, як розповіли Тижню джерела в прокуратурі, від початку тітушки Крисіна проходили у справі як залегендовані свідки, під вигаданими іменами. Хоча зазвичай до цього прийому вдаються, якщо свідкам може загрожувати реальна небезпека. Згодом виявилося: щонайменше один із легендованих тітушків брав участь у нападі на Веремія. Мова про Павла Бялая, якого слідство вважає підлеглим Крисіна. На відміну від свого потенційного «начальства», Бялай нині перебуває за ґратами, хоч і намагався оскаржити в апеляції свій арешт (надрукувавши якимось чином в ізоляторі, за ґратами, відповідну заяву на комп’ютері).

Сам же Крисін від початку свою провину визнав. Але обмежено. Він не заперечує, що справді бив Веремія битою по ногах і по тулубу. Однак переконує: ці дії відбувалися до моменту пострілу. Щоправда, наявне у відкритому доступі відео дає нагоду говорити про протилежне. Підозрюваний Алієв, який стріляє на відео, якийсь час з Росії намагався переконувати, що він не причетний до вбивства. І навіть заявляв, що готовий давати свідчення. Але лише на території Росії. Адвокати ж Веремія впевнені: у момент нападу на журналіста тітушки самі до кінця не розуміли, що відбувається.

"Думаю, що вони (тітушки. — Ред.) самі не зрозуміли, що стріляли. Це видно з відео ресурсу «Відеопробки». Видно, як Алієв стріляє в напрямку Веремія. З іншого відео, яке знімали очевидці, видно, як Славіка б’ють. Думаю, сам Веремій міг не до кінця усвідомлювати, що в нього вистрілили. Зважайте на той безлад, який відбувався тієї ночі", — зауважує Дейнека.

Тітушка зі стажем

У серпні 2014-го Шевченківський районний суд, який розглядає справу Веремія, підтримав клопотання адвоката Крисіна про відчутне пом’якшення запобіжного заходу. Замість домашнього арешту підозрюваний у вбивстві дістав особисте зобов’язання. Рішення ухвалював головуючий суддя Олег Лінник, відомий тим, що свого часу позбавляв водійських прав автомайданівців за підробленими протоколами. Водночас від Крисіна нібито не забирають державну охорону. Як вдалося з’ясувати, від початку це була Державна служба охорони Київської області. Однак достеменно не відомо, хто виконує ці функції зараз. Особливо якщо зважити, що на інші судові засідання по інших провадженнях Крисін з’являється, подеколи, навіть без адвокатів.

"Охорона з Крисіним ходить вибірково і лише на засідання у справі Веремія. На інші ж суди Крисін з’являється без неї", — запевняє прокурор Олексій Донський, який нині представляє державне обвинувачення у низці справ щодо тітушки.

Цікавим фактом є те, що Крисін, перебуваючи під держохороною, фактично встиг скоїти ще два кримінальні злочини. Про них уже неодноразово згадували в ЗМІ: це спроба здирництва з автоперевізників і незаконне поводження з боєприпасами та напад на автомобільну заправку. По першому епізоду вже навіть є вирок. Нагадаємо, йдеться про перестрілку на метро «Житомирська» у Києві, яка сталася у жовтні 2015-го. Тоді правоохоронці затримали групу рекетирів, серед яких виявився й Крисін. Під час обшуку його автомобіля виявили гранату. Врешті, саме за неї тітушку і засудили на три умовних роки. Вирок набрав чинності в березні 2016-го.

Приблизно за півтора місяці після цього Крисіна знову помічають на київських вулицях. Цього разу він із групою осіб здійснює напад на автозаправку в районі аеропорту «Жуляни». Можна припустити, що цей епізод також пов’язаний із здирництвом, але тітушці інкримінують лише стрілянину з травматичної зброї в одного з працівників АЗС. Під час досудового слідства за цим епізодом Крисін навіть устиг п’ять місяців просидіти в СІЗО, проте під Новий рік Апеляційний суд Києва змінив йому запобіжний захід. Уже цього року підозрюваний приходив на підготовчі засідання до Солом’янського суду, який розглядатиме напад на автозаправку, з електронним браслетом. Слідчі Департаменту спеціальних розслідувань вимагали зміни запобіжного заходу на арешт. Суддя Олена Курова ж вирішила інакше: Крисін дістав нічний домашній арешт.

"На момент, коли він напав на автозаправку, вироку по незаконному поводженню з боєприпасами було півтора місяці. Але Крисіна взяли під нічний арешт. Ми ж вимагали взяття під варту. Обґрунтування просте: він не лише скоїв злочин, не лише має по ньому вирок, не лише має особисте зобов’язання по Веремію. У 2014-му, перебуваючи під домашнім арештом, він переховував зброю — снайперську гвинтівку з прицілом. І, не зважаючи на все це, нам відмовили у триманні під вартою, навіть цілодобового арешту немає. І ще цікавий момент: на Крисіна не поклали обов’язок не спілкуватися з іншими учасниками кримінального провадження. Хоча така процедура передбачена навіть для особистого зобов’язання", — скаржиться Донський.

Загалом Крисіна намагалися арештувати тричі. І щоразу йому вдавалося вийти з-за ґрат. Хоча, якщо зважити на його біографію, то це й не дивно. Варто уважніше придивитися до Києво-Святошинського району. Свого часу там тітушка дістав вирок за «вбивство з необережності». Офіційна версія — побутовий конфлікт. Утім, як розповіли джерела, знайомі з матеріалами справи, така кваліфікація є доволі сумнівною, зважаючи на рановий канал убитого: поранення в голову згори донизу. Крисін визнав провину, дістав вирок, проте вже під час Майдану, як переконують в правоохоронних органах, цю судимість погасили.

Бачили Крисіна й на скандальних протистояннях у Києві часів Януковича. Так, у 2009-му його помітили під час рейдерського захоплення мансарди на вулиці Софіївській, 18а. Згодом, уже у 2012-му, він разом з іншими «спортсменами» бере участь у рейдерському захопленні Лук’янівського ринку. Як переконують активісти, до певного моменту Юрій Крисін працював у службі охорони ТОВ «Квіткова галявина». Саме остання свого часу претендувала на територію ринку. Вже 2013-го не Крисін, але один з його підлеглих — Павло Бялай — бере участь у нападі на журналістів Владислава Соделя та Ольгу Сніцарчук. Утім, відповідальності за це не несе, натомість у суді опиняється Вадим Тітушко. Там його захищав Андрій Калмиков, який нині є адвокатом Крисіна.

Попри таку багату історію й уже вчинені правопорушення, Шевченківський суд держиться думки: арештовувати Крисіна немає сенсу. Оскільки свої зобов’язання перед судом він виконує, на засідання ходить, від Феміди не ховається. Та ще й провину визнає. Здається, суд не бере до уваги, що перебуваючи під запобіжним заходом і держохороною, підозрюваний устиг скоїти два злочини, один з яких так-сяк, але доведений у суді. За ці три роки у справі Веремія встигли змінитися двоє прокурорів, третій щонайменше двічі намагався домогтися арешту, аби Крисін не міг впливати на процес і, що важливіше, не скоював нових злочинів. Однак, видається на те, марно. Клопотання, подане пану Лінику взимку, залишили без задоволення. Аналогічне клопотання, подане приблизно місяць тому, ще навіть не починали розглядати.

Суддя, відповідно до норм КПК, мав би розглянути таке клопотання невідкладно, щонайбільше впродовж 72 годин. Однак минув уже місяць. Розгляду немає. Найближче судове засідання має відбутися всередині серпня. Думаю, на ньому це питання врешті мають вирішити», — упевнений Донський.

Адвокати ж потерпілого переконані — суд не поспішає з вироком.

"Перший прокурор, Красножон, пропонував мені піти по скороченому провадженню, бо підозрюваний нібито визнає провину. Ми наполягали на повній процедурі, із дослідженням усіх матеріалів. Крисін три роки розповідав, що розкаюється, каже, що не розуміє, чому біг бити Веремія. Але, знаючи його минуле й маючи свіжі приклади, мало віриться в докори сумління. Думаю, якби не було відеозаписів, він узагалі заперечував би, що в ту ніч був поряд з Михайлівською. За ці три роки ми допитали понад 30 свідків: лікарів, експертів, тітушків Крисіна, очевидців. Лишилося не так багато, проте суддя не поспішає: наші засідання призначають раз на місяць-два. А то й три", — каже адвокат Дейнека.

Фактично ж нині в суді лишилося дослідити останній, четвертий, том провадження й переглянути відеозаписи. Після цього, якщо не станеться форс-мажорів, суддя має піти в нарадчу кімнату й оголосити вирок. Втім, здається, і потерпілі, і адвокати сумніваються, що підозрюваний у «хуліганських діях» Крисін дістане реальний строк покарання. На відміну від деяких своїх колег.

Новини RedTram

Loading...