Світ 2018-04-12 09:22 Ворожбит Ольга

Українська політика Меркель

«Гадаю, Німеччині судилося, частково у зв’язку з її географічним положенням, бути посередником і рушієм балансу» — так прокоментувала роль своєї країни у вирішенні кризи в межах ЄС новообрана на той момент Анґела Меркель 30 листопада 2005 року.

 Ці слова канцлерки, яка має всі шанси ввійти в німецьку історію не лише своїми діями, а й рекордною тривалістю перебування на посаді у повоєнні часи, стали не так для країни, яку вона очолює, як для неї особисто пророцтвом.
За останні чотири роки Анґела Меркель спілкувалася з російським та українським президентами незліченну кількість разів. І саме вона чи не найпершою серед європейських політиків зрозуміла, що у війні на Донбасі йдеться не про медіацію конфлікту між двома сторонами, а про захист європейських інтересів (і тут вони збігаються з українськими). Під час же останнього візиту Петра Порошенка 10 квітня та його зустрічей із канцлеркою Анґелою Меркель, новообраним міністром закордонних справ Гайко Маасом і президентом, а в минулому міністром закордонних справ Франком-Вальтером Штайнмайєром про це йшлося вже не вперше. І вкотре Анґела Меркель продемонструвала, що ціннісно-політичний аспект для неї вагоміший за політично-економічний.


«Я уважно вислухала думки української сторони», — заявила під час прес-конференції канцлерка щодо їхньої розмови з Порошенком про побудову газопроводу «Північний потік-2». Вона нагадала, що напередодні зустрічі з українським президентом мала розмову з очільником Росії та дала йому чітко зрозуміти, що цей проект «неможливий без ясності щодо майбутньої ролі України як транзитера». Далі вона сказала речення, яке стало ключовим для німецької та світової преси після цієї зустрічі: «Тож, як ви можете бачити, це не лише економічний проект.

 

Читайте також: Тривала гра

 

На нього також впливають і політичні фактори». Уперше очільниця німецького уряду каже про політичні моменти «Північного потоку-2». До того в німецькому уряді (і вона особисто) наполягали, що це тільки економічний проект без жодного політичного підтексту, попри протести не лише української сторони, а й, до прикладу, країн Балтії та Польщі, які є членами ЄС.

 

Одразу ж по закінченні візиту Порошенка Східний комітет німецького бізнесу оприлюднив свою заяву щодо цього, у якій наполягав на важливості проекту, тож очевидно, що бізнес-лобі тиснутиме на канцлерку, зокрема, і через проросійські кола в партнерах по коаліції із СДП. Однак сам факт визнання має велику вагу. «Меркель підтримує Україну» — так у цьому контексті прокоментувала заяву канцлерки щодо «Північного потоку-2» німецька газета Tagesspiegel. Та журналістка видання також поставила риторичне запитання: «Чи означає це, що німецький уряд дистанціюється від проекту?». Якщо так, то робить він це запізно, адже всі погодження, які мала надати Німеччина зі свого боку для побудови цього проекту, уже є, отже, немає важелів тиску на Росію.

якщо ще у 2013–2014-му більшість експертів наполягала, що в Німеччини немає окремої політики щодо України, а є російська політика, крізь призму якої бачать відносини з Україною, то зараз ситуація зовсім інша


Укотре під час розмови німецького та українського керівництв говорили про розгортання на Донбасі миротворчої місії ООН. Німеччина вже не єдина серед країн ЄС, яка підтримує таку пропозицію Порошенка, і робить це у форматі, котрий пропонує український президент, а не в тому, на якому наполягає Владімір Путін. Останній більше схожий на фарс, а не на миротворчу місію. Українська сторона просуває цю ідею вже з 2015 року, а нинішнє погіршення ситуації на Сході України свідчить, що потрібно шукати більше важелів для забезпечення миру. Чи вдасться щось у цьому напрямі зробити ще, ймовірно, покаже зустріч між Емманюелем Макроном, Анґелою Меркель і Петром Порошенком 10 травня в Аахені. Експерти, щоправда, уже давно кажуть, що проект із миротворчою місією має небагато шансів бути втіленим у життя, але як ще один приклад російського небажання щось змінювати він має право на існування.

 

Читайте також: Без перспектив: про що говорили Путін і Меркель у Сочі


Одразу після зустрічі, утім, залишилися малопомітними кілька тез Анґели Меркель, із яких вона почала свій виступ на спільній із українським президентом прес-конференції: «Ми цього року не просто розпочинаємо спільний українсько-німецький рік мов (він у вересні вже добіжить кінця. — Ред.), а відзначаємо 25-ту річницю співпраці між Німеччиною та Україною у сфері інновацій і науки». Окрім важливих для досягнення миру на Сході України тем і втілення в життя всіх пунктів мінських угод, переговорів у «нормандському форматі» та розгортання миротворчої місії ООН на Донбасі очільники країн обговорювали й аспекти двосторонньої співпраці й підтримки. Німеччина намагається діями та порадами допомагати Україні з реформами. Зокрема, канцлерка згадала тут роботу спеціального посланника німецького уряду з питань реформ в Україні Ґеорґа Мільбрадта.

 

Меркель також зазначила, що наприкінці року планується проведення третього німецько-українського економічного форуму, який має зміцнити двосторонні відносини між країнами. Протягом останніх чотирьох років вони вагомо посилилися. І якщо ще у 2013–2014-му більшість експертів наполягала, що в Німеччини немає окремої політики щодо України, а є російська політика, крізь призму якої бачать відносини з Україною, то зараз ситуація зовсім інша. Цьогоріч у коаліційній угоді в розділі двосторонніх відносин та регіональної співпраці є окремий підпункт щодо Росії та щодо України. Тоді як у коаліційній угоді 2013-го був лише розділ із промовистою назвою «Відкритий діалог та ширша співпраця з Росією». І ці двосторонні відносини зміцнюються не тільки в контексті риторичних зворотів партійних угод.

 

Читайте також: Жінка, яку не зрушити

 

Під час українського тижня, який минулого місяця проходив у Берліні, голова Німецько-українського форуму Райнер Лінднер у коментарі одному з українських інформаційних агентств заявив, що в Німеччині знову починають цікавитися розвитком бізнесу в Україні. Хоча німецьких інвесторів, як і інших іноземців, частіше відлякує корупція, ніж війна на Сході, і вони про це кажуть. Минулий рік закінчувався гнівними коментарями німецьких високопосадовців у місцевій пресі щодо українського провалу в боротьбі з корупцією. Однак усі вони зазначали, що цей аспект розглядається окремо від співпраці в контексті відновлення українського суверенітету й територіальної цілісності. Взаємні зустрічі українських і німецьких високопосадовців свідчать, що саме в цьому питанні Україна може покладатися на Німеччину, а от для закріплення тривалих відносин у різних сферах, зокрема економіці та бізнесі, що в інтересах обох країн, нам ще треба попрацювати.

Новини RedTram

Loading...