Роман Кабачій

Так отож...

21 Грудня 2007
Поляки, які віками «злим нетихим» словом згадували німців, повагу до їхнього способу ведення господарства, підходу до власних прав і свобод виявляли

Грудень у поляків асоціюється із введенням військового стану в 1981 році. Часи, котрі частина українців згадує як ідилію у стилі колгоспу «Тихе життя», наші західні сусіди називають тихим жахіттям. Замовкли телефони, було впроваджено комендантську годину, розпочалися арешти. Було розпущено кілька профспілок, зокрема артистичну і журналістську. І це після того, як «Солідарність» ніби домовилася з владою про нормальне співіснування. Один із ініціаторів введення надзвичайного положення Войцех Ярузельський намагається переконати, що коли б у його оточенні не визріла така думка, її б прийняли у країнах Варшавського договору (читай – у Москві). Повторилася б ситуація Праги 1968-го, або Будапешту 1956-го. 

Військовий стан скасовано було лише 22 липня 1983 року. Країна жила у режимі диктатури: в університетах панувала система доносів, у костелах люди боялися сповідатися своїм багаторічним духівникам, за анекдоти про росіян можна було загриміти до в’язниці. Ситуація не поліпшилася: у народі сміялися, що єдиним народом-вегетаріанцем в ХХ ст. є саме поляки, – м’яса як такого на полицях магазинів не було. Польщу ж називали найвеселішим бараком соціалістичного табору: на новорічних листівках Ярузельського зображали верхи на бойовій гранаті, або ж відсилали привітання від його імені та побажання «покірного» Нового року.
 
Українці талони на харчі пізнали лише наприкінці перебудови і пов’язували з особливостями влади «дермократів» і «бандьор». Поляки апробували їх ще на початку 1980-х. І ніхто не намагався розповідати, що то польська національна ідея винна в усіх негараздах. Другого шансу на зміни вже не було упущено, і в 1989 році у Варшаві було сформовано некомуністичний уряд. Ми ж у грудні 1991-го обрали Президентом колишнього заввіділом ідеології ЦК.
 
Коли починають нарікати на нашу країну та на наших людей, що мовляв ніколи у нас не буде «як у них», зауважу, що переважно не подобається все це тим, хто вважає похід у «світле минуле» панацеєю від недовершеності сьогодення. То хоча б навчіться у «них»! Поляки, які віками «злим нетихим» словом згадували німців, повагу до їхнього способу ведення господарства, підходу до власних прав і свобод виявляли. За посткомуністів у Польщі голосує так звана «східна стіна» – депресивні регіони вздовж українського та білоруського кордонів. Сусідам поталанило, бо там, на відміну від України, не проживає левова частка населення, і теперішня «Польща «Б» принаймні розуміє, чому «Польща «А» живе краще.