Франкі Бландо

Фольк 2.0

13 Червня 2016
Медійний вплив перемоги Джамали на Євробаченні ілюструє потужність впливу культури за межами кордонів. Слід радіти, що українська влада недавно усвідомила важливість культурної сфери. Нині ми бачимо, що такі постаті, як Ольга Жук у Міністерстві закордонних справ та Ірена Карпа в Посольстві України в Парижі, виконують зав­дання державної служби в царині культурної дипломатії, і це дає нам певні підстави для сподівань.

Нове покоління, нові методи, нові амбіції. Майдан досяг своєї мети: межі посуваються. Помалу, але посуваються…

Передусім не слід нехтувати впливом культурної дипломатії. У випадку України, яка страждає через відсутність свого образу за кордоном, саме вона дає змогу завоювати нові простори діалогу та сприяє визначенню місця країни на міжнародній сцені. Митці, письменники, інтелектуали — це посли першої величини. Їхній розквіт за кордоном — одне з джерел м’якої сили, до якої вдається або намагається вдаватися так багато країн. Годі заперечити, що фільми Сергія Лозниці, книжки Сергія Жадана й Марії Матіос, концерти гурту «ДахаБраха» і «доньок ДАХу» (Dakh Daughters) роблять багато для створення образу України в Європі та поза її межами. Талановита Джамала може відтепер сяяти поряд із тими, хто намагається вийти на міжнародну сцену. Але, з одного боку, це мало, дуже мало для такої великої країни, а з другого — митці торують собі шлях без підтримки дипломатичної мережі…

Я цілком згоден з аналізом ОНУХА, видрукуваним на сторінках Тижня (№ 16, 2016). Він пише там про рівень вимог, потрібний для створення ефективної та розумної культурної дипломатії. Слід повторювати знову й знову, що такої мети можна досягти тільки тоді, коли стратегія спирається на міцну національну політику розвитку культури, політику, яка дає митцям країни змогу здобувати творчі успіхи, діячам у секторі культури — структуруватись, а для населення уможливлює доступ до художніх творів і знань. Певною мірою заходи культурної дипломатії — це лише відображення такої політики на міжнародній сцені.
Але як створити амбіційну стратегію в царині культурної дипломатії за умов бюджетної скрути?

Було б добре нарешті зробити ставку на те, що є своєрідністю української художньої та культурної сцени: на її свіжість і спонтанність

Безперечно, передусім — і незважаючи ні на що — слід засвідчити справжні амбіції. Якщо виставити на сцену український фольклор, хоч який чарівливий, це анітрохи не посприяє оновленню образу країни. Він прийнятний, але у варіанті 2.0, пов’язаний з реальним життям, позитивний та креативний, як і молоде покоління українських творців.
Крім того, слід рекомендувати смирення й прозірливість: було б марно претендувати на жваву увагу в європейських столицях, де повсякденне життя насичене різноманітними культурними подіями. Адже відповідна дипломатія крім програми організації культзаходів полягає в наполегливій праці, яка допомагає налагодити контакти, залучити нових партнерів, створити умови для поширення впливу. А головне завдання, звичайно, — створення тривкої співпраці та динамічної культурної взаємодії. Саме в цьому аспекті європейські зв’язки повною мірою набувають свого значення.

Було б добре нарешті зробити ставку на те, що є своєрідністю української художньої та культурної сцени в надзвичайно конкурентному європейському та міжнародному середовищі: на її свіжість і спонтанність. На сторінках Тижня часто писали, що made in Ukraine іще має в царині культури чудові дні попереду! Слід знову і знову переконувати іноземних митців й експертів відвідувати Київ та інші міста держави, відкривати для себе ГОГОЛЬFEST, Docudays (Міжнародний фестиваль документального кіно про права людини), Одеський міжнародний кінофестиваль, книжкові виставки та літературні зустрічі в київському «Арсеналі», у Львові та Чернівцях тощо. Адже ті митці й експерти — важливий засіб зв’язку з їхніми містами та країнами, сполучна ланка, яку час припинити пов’язувати з українськими культурними заходами й не більше інтерпретувати в такому дусі. У цьому культурному завоюванні світу треба якомога більше і використовувати, і створювати цифрові ресурси (Україні не бракує талантів у цій сфері) й без вагань послуговуватись іноземними мовами.

Якщо вже писати нову сторінку культурної дипломатії, то мовою XXI століття.