ОНУХ

«Брексіт» і я

30 Червня 2016
Уявімо такий фільм: на кораблі, який стоїть на якорі неподалік від континентальної Європи, спалахнув бунт. Спровокував його сам капітан, не порозумівшись із колегами. Як арбітра у внутрішній суперечці еліт він вирішив використати екіпаж корабля. Це колись пишне судно, яке впродовж століть було окрасою морів та океанів і над яким ніколи не заходило сонце, — Британія.

17 млн жителів Сполученого Королівства виступили проти капітана Кемерона, а 16 млн підтримали його. Ризикований номер у вигляді референдуму обернувся для прем’єр-міністра видовищною поразкою. Кемерон програв і вже оголосив про свою відставку. Глек розбився, Британія виявилася розділеною, як ніколи доти. Європа видається ображеною, а я і мільйони людей у світі сушать собі мізки, що те все означає.

Енн Епплбом у Washington Post написала: «У цій референдумній кампанії не йшлося про питання, які зазвичай найголовніші під час британських виборів. Політика ідентичності взяла гору над економікою; аргументи про «незалежність» і «суверенітет» затьмарили аргументи про вплив і значення Британії. Порадою інституцій, яким колись довіряли, знехтували. Обраних керівників відсунули вбік».

Консервативний коментатор Джордж Вілл і собі на шпальтах тієї самої газети з оптимізмом наголосив: «Виборці віддали перевагу оптимізмові «брексіту». Через 60 років після свого приниження під час Суецької кризи Британія набула пружної ходи, впевнена, що процвітатиме, коли Брюссель уже не контролюватиме близько 60–70% дій її уряду. 1066 року Британію востаннє поневолило військо загарбників. 2016-го вона відбила спробу завоювання з боку номенклатури ЄС». Редактор варшавського журналу Krytyka Poli­ty­czna Славомир Сераковський у своєму песимістичному коментарі нагадав: «Найбільше виграли в цій ситуації не Велика Британія і навіть не прихильники «брексіту», а Росія і Путін. Наскільки ослаб ЄС, настільки зміцніла РФ. Сьогодні її значення круто зросло, а наша безпека круто зменшилася».

Читайте також: Майкл Бініон: Жодна з політсил Великої Британії не передбачила наслідків голосування за Brexit

Хтось зауважив, що «брексіт» став можливий тільки завдяки голосам старшого покоління, молодь висловилася за дальше перебування в Євросоюзі (64% у віковій групі 18–24 роки), а громадяни віком 65 і більше дали 58% голосів за вихід зі спільноти. Хтось інший зреагував на ці дані так: «Загальнонаціональна явка на референдумі становила 72,2%, але тільки 40% людей до 25-річного віку завдали собі клопоту голосувати! Може, наступного разу станеться щось важливе й молодь до 25 років витягне себе з ліжка й візьме участь!».

голосуючи проти неконтрольованої міграції, прихильники «брексіту» висловились і проти іммігрантів, які своїм талантом, працею та відданістю збагачують Британію

Іншими словами, більш або менш оригінальних діагнозів бунту підданих Її королівської Величності Єлизавети II не бракує. Основна маса тих, хто взяв участь у волевиявленні, відкинула Європейський Союз, висловившись за незалежність Сполученого Королівства, і вірить, що зможе повною мірою та зі смаком насолодитися своєю новоздобутою незалежністю. Цього разу без брюссельської номенклатури й нáдміру іммігрантів.
А що я скажу на це все? Зізнаюся, я вболівав за тих, хто прагнув, щоб горда Британія залишилася в ЄС, бо маю для цього свої причини, так само як і багато тих, хто голосував «за» чи «проти». Як громадянин Канади, а отже, і Британської Співдружності поділяю частину культурної спадщини, яка нас об’єднує. Тому бажаю Британії всього найкращого. Але я ще й громадянин Польщі, члена Європейського Союзу, держави, яка завдяки ЄС здійснила цивілізаційний стрибок у масштабі цілої епохи. Тому я і Євросоюзові зичу всього, що найліпше. А ось, мабуть, найважливіший, ба навіть егоїстичний аргумент за об’єднану Європу разом із Британією як вирішальною ланкою європейської спільноти. Моя донька Оля багато років живе в Англії, здобула там найкращу можливу освіту в Лондонській школі економіки й писала докторську дисертацію в кузні еліт Оксфордського університету, випускниками якого є і головний прихильник дальшого перебування в ЄС Девід Кемерон, і його головний опонент Боріс Джонсон.

Читайте також: ЗМІ про саміт ЄС: 27 країн у переговорах із Британією

Вбачаючи в забюрократизованому Євросоюзі загрозу своїй ідентичності, голосуючи проти неконтрольованої міграції, прихильники «брексіту» висловились і проти моєї доньки, не задумуючись над тим, що такі іммігранти, як вона, своїм талантом, тяжкою працею і відданістю збагачують Британію. Незважаючи на все, вірю, що Сполучене Королівство, Європейський Союз і моя рідна дочка переживуть це збурення, проте я не здатен пробачити політичним елітам, які піддають нас черговим та абсолютно непотрібним випробуванням, утягують у політичні проекти, у яких ми надто часто зведені до голосу «за» або «проти», немов наше життя можна було б звести до нульової єдиної системи цінностей.

Капітан Кемерон хоч-не-хоч посадив гордий британський корабель на мілину. Драматична остання сцена: одні тужать, дивлячись, як віддаляється Європа, другі з «Юніон Джеком» у руці виспівують патріотичний гімн «Прав, Британіє, морями…», потім з’являється напис «THE END».