Денис Казанський

Фатальні Мінські угоди

13 Лютого 2017
Ліквідація польового командира Михайла Толстих на прізвисько Гіві, здається, не здивувала нікого по обидва боки лінії фронту. Після резонансного вбивства іншого відомого бойовика - Арсена Павлова (Мотороли), і в Україні, і в Росії передбачали, що Гіві буде наступним. В решті решт так і сталося. І вже зараз також зрозуміло, що й це була не остання подібна смерть.

Чергова загибель сепаратиста вже не викликала такого резонансу в пресі, як попередні подібні випадки. У Росії Михайло Толстих був не такий популярний, як Арсен Павлов. Мабуть, з тієї причини, що на відміну від Мотороли був вихідцем з Донбасу, а не громадянином Росії, і сприймався росіянами все-таки не до кінця своїм. В Україні ж суспільство давно вже звикло до постійних розбірок між різними угрупованнями в ДНР та ЛНР і гучних вбивств лідерів сепаратистів. Напередодні вбивства Гіві, у Луганську підірвали ватажка місцевої “народної міліції” Олега Анащенка. А в Росії за загадкових обставин помер колишній лідер ЛНР Болотов. На думку його дружини, Болотова отруїли, що знову ж таки не викликає жодного подиву.

Показовим моментом була організація похорон Гіві. Якщо з похорону Мотороли в жовтні влаштували масштабне шоу, для участі в якому були зігнані тисячі бюджетників і студентів, яких в примусовому порядку змусили «сумувати», то на похоронах Гіві масовка була вже помітно менше. В офіційній газеті «Донецька республіка», яку створює так зване «міністерство інформації ДНР» польовому командиру також приділили небагато місця. Його портрет у чорній рамці був надрукований у куточку першої смуги поряд з буденними новинами. Більшу частину смуги за традицією займав портрет лідера сепаратистів - Олександра Захарченко.

Версії про те, хто міг стояти за вбивством Гіві, як зазвичай, розділилися. Сепаратисти за традицією поклали провину за вбивство на українських диверсантів, однак, віриться в це важко. Адже жодного разу бойовикам не вдалося не тільки зловити диверсантів, що нахабно діяли в тилу, але навіть зняти їх роботу на відеокамери стеження. З огляду на той факт, що Гіві був знищений на території бази батальйону «Сомалі», яким він командував, повірити в те, що диверсанти могли туди пробратися, скоїти вбивство і непомітно відійти, може тільки той, хто звик дивитися фільми про суперагентів. В реальності все виглядає так, ніби Гіві був ліквідований своїми ж соратниками, або їх російськими кураторами, яких ніхто не посмів зупинити.

Така версія виглядає набагато більш реалістичною. Адже перші вбивства польових командирів, які з якихось причин не влаштовували російських кураторів ДНР і ЛНР, в 2014-2015 рр відбувалися відкрито, без вигадок про «українські ДРГ». Тоді убитих оголошували бандитами і мародерами, що було, в цілому правдою. Однак оголосити мародерами і бандитами всіх лідерів сепаратистів було б абсурдом, адже Росія сама підтримувала їх, в тому числі й інформаційно. Тому надалі вбивства «героїв Новоросії» стали списувати на підступи українських спецслужб.

На користь цієї версії говорить і проста логіка. В рамках Мінського переговорного процесу місця Мозговому, Дрьомову, Моторолі, Гіві, Абхазу, Мачете та іншим живим і мертвим польовим командирам ДНР просто немає. Під амністію вони не потрапляють в будь-якому випадку - одіозні учасники гарячої фази війни 2014 року оголошені в Україні військовими злочинцями, яким не може бути послаблення. Та й самі лідери бойовиків наврядчи згодні на якесь існування в рамках єдиної України, яку багато разів обіцяли розгромити і знищити. Харизматичні військові лідери були потрібні Росії на початковому етапі конфлікту. Однак тепер, коли взято курс на політичне врегулювання, ніякої необхідності в яструбах, що напилися крові, більше немає.

На тлі новин про те, що Росія нарешті погодилася на деякі поступки в переговорах по Донбасу, що з'явилися останнім часом, а також заяв російських чиновників про те, що Донбас - це Україна, ліквідація Мотороли та Гіві виглядає неминучим і логічним кроком. Очевидно, що Україна не може проводити на захоплених територіях вибори і закріплювати в законодавстві їх особливий статус доти, поки там знаходяться люди, які вбивали і катували українських військових. Переконати українське суспільство в тому, що вибори на Донбасі можливі, до тих пір, поки там будуть залишатися розпіарені вбивці, неможливо. Тому Росія буде змушена підчищати хвости. Адже Кремль як і раніше зацікавлений в тому, щоб змусити Україну прийняти «республіки» та узаконити їх в будь-якому вигляді.

Як показує історичний досвід, в Росії виконавців завжди ліквідували швидко і без жалю, як тільки вони ставали не потрібні. Війна в Донбасі послужить ще одним уроком для тих, хто погано знає російську історію. І перш за все про це корисно буде замислитися зараз Захарченку та Плотницькому. Адже на їх руках теж є кров, і вони теж погано вписуються в рамки Мінського процесу...

Новини RedTram

Loading...