Едвард Лукас

Як я потрапив у «топ-10 русофобів»

7 Жовтня 2017
Фінансований Кремлем міжнародний телеканал RT опублікував дивний перелік 10 найзатятіших русофобів, де поруч з інституціями (НАТО і Buzzfeed відповідно на другому й дев’ятому місцях) опинилися індивіди, зокре­ма я. Мені випало розділити п’яте місце з подругою Енн Еппл­бом — істориком, володаркою кількох премій за дослід­ження радянських злочинів.

Чомусь до рейтингу не потрапив Білл Бравдер — мільярдер, який ініціював санкції Маґнітского, щоб покарати російських можновладців за вбивство його адвоката Сєрґєя Маґнітского 2009 року. Немає в списку й таких гігантів, як Майкл Макфол — колишній посол США в Росії; письменників Маші Ґессен і Девіда Саттера; історика Тімоті Снайдера.

Список, вочевидь, складали недбало. RT помилився в написанні назви мого аналітичного центру — Центру аналізу європейської політики (CEPA), а також помилково заявив, що Епплбом у ньому працює, хоч Енн не співробітниця CEPA. Я попросив RT виправити помилки, однак відповіді не дістав (нездатність опублікувати уточнення чи виправлення є чіткою ознакою, що вони не «засіб масової інформації»).

Аргументи RT теж викликають подив: «Параноя і де­які політичні програми посіяли страх і недовіру до Москви. Звідси й «русофобія». Її поширює нечисленна сердита купка людей, які до того ж непогано на ній заробляють, — красно вам дякуємо!».

Передусім RT перебільшує наші можливості з поширення русофобії. Мої застереження щодо Росії ігнорувалися протягом 25 років, перш ніж Захід нарешті почав тривожитися. Атака Кремля проти Естонії 2007-го, війна в Грузії 2008 року, загрозливі навчання «Захід-2009» і вій­на в Україні, що точиться з 2014-го, підтвердили мої доводи. До того ж, створивши внутрішню політичну систему на базі відвертих антизахідних настроїв, Росія не мала б нарікати, що об’єкти цькувань від неї не в захваті.

Якщо вже відкривати сезон полювання на русофобів, найкращою здобиччю будуть очільники Росії. Вони обкрадають батьківщину. Вони жорстоко змушують замовкнути своїх критиків. Вони бояться та зневажають власний народ

Не заперечую, що Захід, особливо Сполучені Штати, трохи захопився тріумфальним протестом проти Кремля. Два місця в рейтингу, які могли б посісти Білл Бравдер й інші ненависники Росії, дісталися голлівудським зіркам, що, м’яко кажучи, ще зовсім зелені у справі антиросійської діяльності. Я постійно наголошую на тому, що ці новоспечені критики Путіна даремно зациклилися на нещодавньому втручанні росіян у вибори в США. Проблема набагато масштабніша й давніша.

Деякі противники Кремля нині й справді можуть нажитися, працюючи в аналітичних центрах і консалтингових компаніях. Однак по-справжньому заробити дають інші контори — ті, де йдеться про егоїстичні мотиви та де «поставки» надходять безпосередньо з Москви. Протягом понад 20 років бухгалтери, банкіри, консультанти, юристи й інші представники офісного планктону в смугастих костюмах охоче бенкетують із соковитими принципами та свідомістю з хрусткою скоринкою.

Серйознішою проблемою є те, що між антикремлівськими настроями й русофобією ставиться знак рівності. Це досить зручний трюк: назвати погляди опонента його особистими упередженнями та звільнити себе від потреби аналізувати наведені факти й аргументи.

Читайте також: Вимушене лідерство

Та, якщо вже відкривати сезон полювання на русофобів, найкращою здобиччю будуть очільники Росії. Вони обкрадають батьківщину: відтоді як путінський режим прийшов до влади, більше ніж $1 трлн зникло в офшорах. Вони жорстоко змушують замовкнути своїх критиків. Вони не скористалися «золотою жилою» високих цін на енергоресурси, щоб забезпечити надійну модернізацію інфраструктури й інституцій. Вони бояться та зневажають власний народ.

На мою думку, росіяни заслуговують на дещо більше за пафосний і бандитський Кремль. За певних обставин я навіть визнав би себе русофілом, адже володію російською, читаю цією мовою для власного задоволення та неймовірно захоплююся російською музикою, мистецтвом і літературою. Та заковика в тому, що «русофоб» і «русофіл» — це суперечливі ярлики, які автократи люблять, а демократи уникають. Життя надто складна штука, щоб втиснути його в рамки таких спрощених категорій, що й казати про рейтинги топ-10. 

-----------

автор The Economist, старший віце-президент аналітич­ного центру CEPA

Новини RedTram

Loading...