Едвард Лукас

Пізнє пробудження

24 Жовтня 2017
Запізніла, часткова й невідповідна часові — так загалом можна описати реакцію на загрозу з боку Росії.

Запізнілість реакції — це фактор, який просто дратує: усі ті, хто зараз переймається втручанням Кремля в американські президентські вибори торік, схоже, вважають, що це був перший випадок російської політичної війни. Насправді ж ідеться лише про найбільш свіжу та резонансну подію. Загартовані учасники боротьби за свободу й демократію в Росії та за її межами мали би нагадати новоспеченим соратникам у Голлівуді й деінде в стурбованій Америці, що росіяни впродовж 25 років спрямовують свої атаки проти безлічі інших країн.

Варто також наголосити, що тактика інформаційної війни, яку задіяли росіяни в США, — це тільки частина кремлівського арсеналу. Росія давно вдається й до інших прийомів у боротьбі проти суперників: залякування військовою міццю, економічного тиску, порушення законів, кібератак, диверсійних дій.

Читайте також: НАТО не готове до відсічі у разі нападу Росії на східному фланзі – Der Spiegel

Серйозну тривогу спричиняє те, що реакція Заходу, яка все ж таки заслуговує похвали, уже не відповідає вимогам часу. НАТО нарешті прокинулося й усвідомило проблему в країнах Балтії та Польщі: розробило плани дій у разі надзвичайних ситуацій, розмістило в цих країнах сили, що мали би стримати рух противника, і проводить регулярні навчання. Таким чином, вдалося зменшити загрозу того, що несподіваний напад росіян може стати успішним. Ці рішення також розвіяли думку про те, що східні союзники для НАТО другорядні, тобто що вони є країнами, яких Альянс насправді не збирається та не може захищати. 

Нам слід значно більше уваги приділяти тому, щоб ідентифікувати та протидіяти наступному поколінню тактики росіян. Я радив би звертатися за рекомендаціями до країн, що перебувають на перед­ньому краю

ЄС тепер серйозно ставиться до енергетичної безпеки. 10 років тому європейці тільки починали усвідомлювати небезпеку монополістського й корумпованого російського бізнесу з експорту газу. Нині ми маємо північно-південну газову мережу й менше залежимо від старих східно-західних газопроводів. Завдяки Третьому енергопакету ЄС вдалося роздрібнити вертикально інтегровану модель Росії. Через зусилля Генерального директорату з питань конкуренції Росія була змушена відмовитися від політизованої практики встановлювати для кожної країни індивідуальні тарифи на газ.

Насправді зробити ще треба багато. НАТО поки що не вирішило питання з повітряною обороною балтійського регіону. Інтеграція зі Швецією та Фінляндією могла би просуватися краще. Україні потрібно більше військової допомоги. ЄС, зі свого боку, не заблокував проект газогону «Північний потік-2». Хоч як прикро, він не хоче виділяти коштів на адекватну протидію дезінформації. 

Та мене більше хвилює бездумне припущення, ніби Кремль розігруватиме тільки ті карти, які показував раніше, до того ж у зручний і передбачуваний для Заходу спосіб. Від DDoS-атак постраждала Естонія у 2007 році та Грузія 2008-го. Відтоді Росія перейшла на вигадливіші кібератаки, як-от ті, що були спрямовані проти українських електромереж у 2015-му та 2016-му. Крім того, Росія відійшла від зламування й зливів інформації, що так добре спрацювали торік напередодні виборів у США. На президентських перегонах у Франції повторити трюк не вдалося, а в Німеччині минулого місяця його й не випробовували.

Читайте також: Сенатори США знову розкритикували Трампа за зволікання із законом про санкції щодо РФ

Цілком можливо, що Кремль ще підбурюватиме до протестів етнічних росіян в Естонії та Латвії й використає це собі на користь. Але мені здається, що навряд чи так буде. Також думаю, що ймовірність воєнного нападу Росії на кшталт того, що розігрувався в межах навчань «Запад-2017», дедалі менша. 

Нам слід і надалі намагатися обмежувати подальші ризики цих атак. Але значно більше уваги варто приділяти тому, щоб ідентифікувати та протидіяти наступному поколінню тактики росіян. 

Це Заходу не дуже вдається: ми проґавили російські кібератаки, енергетичні й воєнні випади, а також пропаганду. Не варто дуже розраховувати на те, що запобіжимо наступній загрозі до того, як вона вдарить по нас. Я радив би звертатися за рекомендаціями до країн, що перебувають на перед­ньому краю. Хоч би до чого вдалася Росія, вони, напевне, першими відчують це на собі. 

----------------------

17 жовтня на сайті російського видання РБК з’явився анонс публікації розслідування про роботу «фабрики тролів» на виборах у США. ЗМІ навело цифри: на фабриці працювало 100 осіб, вони охоплювали до 70 млн акаунтів за тиждень, це коштувало $2,2 млн. Фабрика розміщувалася в Санкт-Петербурзі. Завдання тролів полягало не так у зміні ставлення американців до Росії, як у накручуванні їх одне проти одного, нагнітанні протестних настроїв, протиставленні кандидатів тощо. Врешті соцмережі заблокували понад 120 спільнот та акаунтів, пов’язаних з «іноземним департаментом» петербурзької фабрики. РБК розбило заблоковані групи за темами та з’ясувало, що найчастіше тролі у своїх дописах зачіпали конфлікти різних національностей, расові, політичні, теми ЛГБТ, питання мігрантів і ставлення до зброї. Аналіз сотень публікацій, який провів журнал, показав, що Гілларі Клінтон фігурувала в негативних постах тролів значно частіше за Дональда Трампа.

---------------------

Едвард Лукас, автор The Economist, старший віце-президент аналітич­ного центру CEPA

Новини RedTram

Loading...