Єлизавета Гончарова

Донбас некерований

19 Квітня 2018
Пам’ятаю, як у 2014 році різні державні мужі (до яких тоді ще під час візитів у звільнені міста запросто могли підходити звичайні люди) казали: «Ми залишаємо колишніх керівників і чиновників, навіть якщо до них є серйозні питання щодо антиукраїнської діяльності, бо вони можуть втримати Донбас».

Уже тоді дивувало: а який зміст вкладають у слово «втримати» можновладці? Те, що відбулося під час так званої «русской весны», на мій погляд, і було «не втримати». А точніше, повністю підтримати той безлад і провокації, що відбулися в багатьох населених пунктах Донеччини та Луганщини. Де ж логіка? Якщо перед російською пропагандою не втрималися, то чому зараз мають таку цінність для України? І які ж такі завдання після цього виконують чиновники, що їм можна пробачити фейкові прапори над виконкомами й участь у незаконних референдумах? Чого та кого вже зараз аж так лякає, навіть більше, ніж охоплений ідеєю сепаратизму, той «некерований» Донбас?

 

Але вже стає зрозумілою тенденція: бояться саме активності людей, яка на Донбасі зросла в рази під час війни. Ті, які починали з елементарної допомоги військовим чи переселенцям, були просто змушені змінювати заскорузлу систему, котра передовсім і призвела до потуранню російській агресії. Майже щодня в різних містечках або селищах відбуваються «війни місцевого масштабу», де проукраїнським волонтерам чи активістам закидають різні гріхи, на них заводять карні справи, закривають волонтерські центри, погрожують, палять офіси й автівки, змушують кидати свою діяльність або виїжджати. Вони стають дедалі незручнішими, не дають «втримувати» той Донбас, який потрібен: керований, прогнозований і безініціативний. Але гірко, що «лідери думок» примудряються це подавати як правильну тактику щодо населення Донбасу, розповідаючи про те, що там потрібна тільки «залізна рука». Бо, мовляв, вони знають — інакше не втримати...

 

Читайте також: Випробування вогнем

 

У Маріуполі відбувся суд щодо призначення запобіжного заходу активісту зі Слов’янська Василеві Хоменку, якому було висунуто обвинувачення у вчиненні злочину за ст. 259 КК України (завідомо неправдиве повідомлення про загрозу життю людей) за те, що він приніс у виконком трилітрову банку з піском, на якій було написано «Ртуть». Під арешт його не посадили, але стаття передбачає досить суворе покарання: позбавлення волі від 2 до 6 років. А мер Слов’янська (той, що на білбордах обіцяв «любити місто, як Неля») назвав акцію «терористичним актом». Та Василь Хоменко має власне пояснення того, що відбулося. Цією акцією активіст хотів змусити місцеву владу вирішити нарешті питання утилізації шкідливих речовин, яке в Слов’янську стоїть дуже гостро. Вичерпавши інші методи, Василь вдався до такого перфомансу, після якого, хоч як дивно, отруйні речовини з місць, де перебувають, зокрема, діти, нарешті вивезли. Щоб підтримати активіста, із різних міст Донеччини до Маріуполя вирушила колона з учасників автопробігу, який присвятили протидії прокурорському свавіллю. «На думку представників громадянського суспільства Слов’янська, кримінальна справа є нічим іншим, як політичною розправою перед виборами кланових груп, що посилюють свій тіньовий вплив у області, над активістом за його активну позицію щодо відстоювання інтересів, конституційних прав і свобод громадян. Якщо практику політично мотивованих переслідувань, яка відроджується, не зупинити, то старі клани знову здобудуть монопольний контроль над регіоном і знищать демократичний розвиток, — оприлюднило заяву на своїй сторінці об’єднання «Сильні громади». — Ми знову бачимо факти незаконного впливу на правоохоронні органи регіону для планування та організації політично мотивованих переслідувань представників громадянського суспільства Донбасу, як це було за часів політичної монополії Партії регіонів і режиму Віктора Януковича».

 

Інколи методи боротьби з активістами не такі радикальні. Але теж дуже показові. Кілька років не ходила на різні комісії та сесії в місцевий виконком, щоб не мати приводів дратуватися. Бо всі місцеві депутати Бахмута вже давно «прострочені». Їх обирали ще до війни, а потім проголосувати за когось менш «комуністичного» та «регіонального» містянам так і не дали можливості: то вибори було проводити небезпечно, то ВЦА формувати не доречно. Так і сидять усі на своїх місцях. «Тримають» місто. На комісії розглядали міську ініціативу від волонтерів додати до списку комунальних приміщень підвал одного з будинків, де вже чотири роки вони плетуть маскувальні сітки, надають допомогу військовим і переселенцям. Бо міська влада вже подала на волонтерів у суд, закидаючи, що за оренду треба платити, як підприємцям. Питання ледь рухається, але на комісії відбулися просто-таки шедевральні умовні діалоги, які показують, що чиновники та активісти мешкають на різних планетах.

 

Читайте також: Слов’янськ: книгарня проти катівні

 

Працівниця виконкому: «Ну вам же військові платять за виготовлення маскувальних сіток, чому б вам не платити оренду місту?».

Уявляєте, люди, які серйозно про таке запитують, існують, я їх бачила!

Депутат міськради: «Ці військові й так займають всілякі приміщення, утримання яких висить у нас на шиї, а ще тепер волонтерам давати без орендної плати?».

Товарише з комуністичної партії, а яких військових із якої країни бажали б утримувати на своїй шиї особисто ви?

Я розумію, чому в нас ще довго не буде справжніх і чесних виборів. Навіщо? Де ж ви ще візьмете таких крутих виконавців яких завгодно наказів! Донбас мусить бути керованим. За будь-якої влади.

Новини RedTram

Loading...