Максим Віхров

Біг-мак реінтеграції

30 Квітня 2018
Чергова історійка з окупованого Луганська. Молодий чоловік, один із тих, кого вдома тримають непереборні родинно-медичні обставини, говорить по телефону, але розмову перериває оператор.

Недостатньо коштів на рахунку! «О’кей», — каже чоловік і виходить із дому поповнити телефон. А що вдієш? Онлайн-банкінг «республіка» перемогла одночасно з «фашизмом», і в ужиток повернулися «ваучери», які продають із 50-відсотковою комісією. Щоб швидше поновити розмову, чоловік вирішив пробігтися до магазину. Надворі тепло, сонячно й пахне абрикосовим цвітом: хай там що творять люди, а весна приходить усюди й до всіх.
Але на біду йому трапився патруль «народних міліціянтів», які зацікавилися, чи то, бува, не «укропський» шпигун біжить у своїх підступних справах. Зупинили, розпитали, обнишпорили кишені, телефон, а потім, не знайшовши нічого підозрілого, ще й вломилися з обшуком додому. Перевернувши все догори дриґом, нічого підозрілого не виявили й там, але той день чоловік і його рідні запам’ятають назавжди. І їм ще пощастило: за «законами республіки» особу можуть затримати на 60 діб без жодних пояснень. Враховуючи, що тамтешні «закони» виконують суто декоративні функції, доля бідолашного бігуна могла скластися як завгодно.

Читайте також: Територія «чесності» 

Ця простенька історія не тягне ні на трагедію, ні на епос, але навіть із неї можна вивести формулу успішної реінтеграції окупованих територій. Щоб повернути Донбас, його треба просто звільнити. Так, після деокупації доведеться вирішувати силу-силенну проблем: шукати Соломонове рішення в питаннях амністії та покарання, відновлювати економіку та інфраструктуру, проводити реституцію незаконно конфіскованого майна, калібрувати інформаційну політику й далі за довжелезним списком важливих і необхідних заходів. Але передусім Донбас слід повернути до нормальної цивілізованої дійсності, з якої чотири роки тому його виштовхнули до гнітючого клофелінового сну. Спостерігаючи за подіями здаля, ми забуваємо, що в «республіках» бракує не лише конкретних свобод чи зручностей, а й самої можливості вести повноцінне, гідне життя. Комусь може здаватися, що повернення до норми замало, аби привернути інертних обивателів, тобто статистичну більшість місцевого населення, на бік України. Але треба пам’ятати, з якого лайна ці люди повертатимуться. Так, українська дійсність недосконала й суперечлива, але наша патрульна поліція не хапає громадян на вулицях і не вламується до помешкань у пошуках шпигунів. Та й терміналів, принаймні в облцентрах, не бракує.

 Донбас слід повернути до нормальної цивілізованої дійсності, з якої чотири роки тому його виштовхнули до гнітючого клофелінового сну. Спостерігаючи за подіями здаля, ми забуваємо, що в «республіках» бракує не лише конкретних свобод чи зручностей, а й самої можливості вести повноцінне, гідне життя


Звісно, такі пригоди трапляються не з кожним мешканцем ОРДіЛО. Але всі без винятку змушені вносити у своє життя безліч дошкульних поправок. Повертатися додому до початку комендантської години. Розмовляти на політичні теми, зважаючи, з ким говориш і хто ще може вас почути. В інтернеті поводитися з подвійною обережністю: хтозна, можливо, завтра твоє приватне листування читатиме працівник «МГБ», якому конче треба відзвітувати про відлов «укропів». Навіть тих, хто згоден жити зі стуленим ротом, добряче дістає безгрошів’я, порівняно з яким наше «зубожіння» майже добробут. Не вірите мені — рахуйте. Середня зарплата в Україні становить близько 7,5 тис. грн. Але з 3410 наявних у Донецьку вакансій таку або вищу зарплату пропонують лише у 3% випадків. Коротше кажучи, кому ще не остогиднув безальтернативно брехливий «республіканський» Телевізор, тим давно осоружив напівпорожній «республіканський» Холодильник. У це важко віриться, але в Луганську закрилася навіть більшість секонд-хендів, бо рентабельність обвалила низька купівельна спроможність.

Читайте також: Окупаційний документообіг

Деякі політологи кажуть, що Україні спершу треба провести реформи й досягти економічного процвітання, щоб стати привабливою для тих, хто 2014-го пішов у геополітичний дрейф. Ну, по-перше, на Донбасі статистичну більшість потягли в той «дрейф» на налигачі: повірити в достовірність сепаратистського «референдуму» може хіба що обколотий останкінською голкою. А по-друге, погляньте, що коїться в пунктах пропуску на лінії розмежування. Щодня десятки тисяч людей їздять з ОРДіЛО до нашої «зубожілої», нереформованої України на заробітки, по пенсії, ліки, одяг, навіть по харчі. Головними агентами Pax Americana у СРСР були фарцювальники, а під завісу совка опорним пунктом став McDonald’s. Не тому, що США не могли запропонувати нічого кращого, просто для того, щоб розвалити струхлу радянщину, було достатньо бавовняних штанів і біг-маків. Так само й убога «республіканська» дійсність не здатна конкурувати з тим, що може сьогодні запропонувати Україна. Звісно, наші реформи просуваються не так добре, як хочеться, проте окупований Донбас відкотився так далеко, що наше дно ось-ось зрівняється з їхньою стелею.

Новини RedTram

Loading...