Анна Корбут

На швидкості покоління Y

26 Травня 2018
У школі я ходила по книжки до бібліотеки. Це був ритуал: зайти до старих будинків, що у XX столітті правили комусь за літню резиденцію, знайти полиці з книжками про тварин, вибрати кілька, яких мало вистачити на тиждень–два.

 Особливо цікавими були енциклопедії німецьких дослідників, які у XIX та XX століттях їхали до Африки, Азії або Північної чи Південної Америки й описували, що бачили там: як велося африканським племенам на території поруч із левами, як живуть вовки або як буйволи захищають своїх самиць і телят. Ще були чорно-білі картинки або замальовки дослідника олівцем.


Водночас це було фактично одне джерело інформації на цікаву тему в містечку, де одна книгарня пропонувала давно перечитану за шкільною програмою класику, на яку хронічно бракувало грошей, а більше листівки, запорошені фотоальбоми й дешеве канцелярське приладдя. Комп’ютери в нашому класі мали, здається, двоє учнів. Інтернету не було ні в кого.

 

Читайте також: Чого прагнуть аполітичні міленіали


Минуло якихось 15–20 років — і Африка, Азія й Америки, леви, вовки та буйволи вже на відстані одного кліка. Сьогодні я можу спостерігати в реальному часі за пумами, яким американські біологи чіпляють нашийники з GPS: виявляється, тварини вже реагують на людину та її голос у дикій природі як на небезпечного для себе хижака. Можу бачити життя в недоступних людині місцях. Можу споживати інформацію з ефектом повного занурення: шолом віртуальної реальності та зйомка у відповідному форматі — і, не виходячи з офісу, я опиняюся в розбомбленому Алеппо, а повз проїжджає джип з автоматниками.


Покоління Y або міленіалів ще не прожило повного циклу. Але вже відчуло одну з фундаментальних змін в історії: швидкості та способу створення, поширення та споживання інформації. Ця трансформація не перша. Попередніми вважаються винайдення книгодрукування, а згодом радіо. Ці події зробили революцію в поширенні та споживанні інформації, бо до неї, а отже й до знань, раптом дістало доступ незліченно більше людей.

Покоління міленіалів ще не прожило повного циклу. Але вже відчуло одну з фундаментальних змін в історії: швидкості та способу створення, поширення та споживання інформації. Ця трансформація не перша. Просто цього разу все відбувається швидше


Просто цього разу все відбувається швидше. Події з’являються в медіа-просторі й зникають із нього за лічені години або дні. Політики говорять не через ЗМІ, а через соцмережі, де на них миттєво — часто емоційно та не розбираючись — може відреагувати кожен. Те саме стосується фейкових новин. Команда професора Сінана Арала з Массачусетського технологічного інституту досліджувала плітки, які поширювалися у Twitter із 2006 по 2017 рік. Результати науковці опублікували в журналі Science: неправдива інформація поширювалася значно швидше, глибше та масштабніше, ніж правдива у всіх категоріях: стосовно тероризму, природних катаклізмів, науки, політики чи фінансів. Також хибна інформація справляла помітніший ефект, ніж правдива. Вони дійшли висновку, що «правда досягала аудиторії з 1500 осіб ушестеро довше, ніж фейк».


За цей короткий проміжок часу з’явилися нові глобальні монополісти. Їхній ресурс — інформація. Деякі соцмережі або месенджери встигли народитися, здобути популярність і зникнути. Хто сьогодні згадає ICQ? А зараз ми спостерігаємо за намаганнями одного з таких монополістів — Facebook — зберегти свою гегемонію. На п’яти йому наступають не так регулятори та політики, які своїми питаннями до Марка Цукерберґа на слуханнях показують, що мало розуміють світ цифри та соцмереж, як радше смаки в споживанні інформації покоління нинішніх 20-річних і молодших, для яких Facebook — це вже щось практично з «аналогової» доби.

 

Читайте також: Молодь без політики. Які настрої панують серед нової генерації українців


Ще один тектонічний зсув, який устиг відбутися за час свідомого життя міленіалів, — спосіб і швидкість пересування. Компанія Compass Lexecon на замовлення Airlines for America — асоціації, яка представляє інтереси найбільших авіаперевізників США, — провела дослідження цін на авіаподорожі в минулому та сьогодні. У 1941 році середня вартість квитка на рейс із Лос-Анджелеса до Бостона становила приблизно $4,5 тис. на нинішні гроші. Подорож тривала б 15 годин із 12 зупинками. У 2015‑му шестигодинний переліт без зупинок коштував $480. Середня ціна квитка з Києва до будь-якої європейської столиці зараз становить близько €200. Якщо на нашому ринку з’являться лоукостери, вони додадуть конкуренції, а це тягне зміну цінової політики. За прогнозами, протягом наступних 20 років потік авіапасажирів збільшиться до 7,8 млрд осіб щороку. Населення Землі до 2030-го, як очікують, зросте до 8,5 млрд.


Моя бабуся якось розповідала про те, як вона в 1980-х їздила до Канади побачитися із сестрою, котру під час Другої світової вивезли на роботи до Німеччини. Тоді їй довелося позичити грошей, пройти через кола пекла, аби отримати дозвіл, і довго їхати до Москви, звідки можна було сісти на потрібний літак. А ще в аеропорту таким, як вона, робили манікюр і зачіску, щоб громадяни соціалістичного раю не осоромили його на Заході чорними від землі нігтями та недоглянутим через брак ресурсів і нормальних засобів виглядом. За час свідомого життя покоління Y доступ до багатьох точок на мапі світу наблизився на відстань одного кліка. І від цієї швидкості іноді забиває дух.

Новини RedTram

Loading...