Едвард Лукас

Ризик!

22 Червня 2018
Моє знайомство з геополітикою почалося з гри «Ризик!». У 1970‑х, за розпалу холодної війни, у нашій родині дуже любили цю настільну гру, випущену 1957 року.

На дошці зображено перебільшену територію України, що простягається від Арктики до Центральної Азії, а також Іркутськ, Камчатку, Сибір, Урал, Якутськ на території, що мала б належати Радянському Союзу. Дощовими вечорами ми малими кидали кубик і розроб­ляли стратегічні ходи. Не тільки щоб виграти. Мені цікаво було поміркувати про крах імперії зла, що тоді видавався далекою, ба навіть неможливою перспективою.


Із часом набридло відправляти армії на завоювання територій. Успіхи наддержав залежали від фарту й майстерності, а не від геніальних ідей. Альянси формувалися радше заради недалекоглядної тактики, ніж задля якихось цінностей. У всіх конфліктах ішлося про нульову суму виграшу. Кожен міг завоювати світ, та аж ніяк не зробити його кращим.

 

Читайте також: Зупинити брудні гроші


На мою думку, цікавіше було дізнатися, чого люди хочуть, чому та що їм заважає. Відповіді слід шукати в книжках, а не в настільних іграх, міркував собі я, а коли доріс, шукав їх ще й у подорожах за тоді наявну залізну завісу.


Підозрюю, з авторів нового дослідження про європейську геополітику вийшли б чудові гравці в «Ризик!». Дослідження за редакцією Семюела Чарапа, який за Адміністрації Обами був радником Держдепартаменту, опуб­ліковане мозковим центром RAND. Автори закликають до нового підходу у відносинах із так званими проміжними країнами, як-от Україна. На їхню думку, ці держави застрягли десь посередині між нині недосяжними для них євроатлантичними устремліннями та інтересами безпеки Кремля.


Автори — переважно американці, німці й росіяни — слушно наголошують, що «проміжні» країни не можна відносити до однієї категорії. Білорусь і Вірменія — досить лояльні союзники Росії. Грузія та Україна взагалі в іншій категорії. Азербайджан, зрештою, як і Молдова, має свої особливості. Автори публікації розкритикували теорію про «грандіозну угоду» між Сходом і Заходом. Вони закликають зосередитися на маленьких кроках та заходах для зміцнення довіри, а також наполягають, що для кожної зі сторін головне не погіршити ситуацію.

Будь-які дискусії про регіональну безпеку мають починатися з питання про те, хто й чого хоче. Українці та інші народи прагнуть бути частиною Заходу з цілком зрозумілих причин; Кремль хоче їм завадити й керується егоїстичними та імперіалістичними міркуваннями


Однак у їхньому дослідженні та сама проблема, що й у грі «Ризик!». По-перше, ідеться про однаковий моральний рівень усіх сторін. Червона й синя команди нічим одна від одної не відрізняються. Для настільної гри це нормально. У реальному житті Росія, спадкоємиця Радянського Союзу, яка виправдовує масові розправи комуністичної влади, опиняється на одному рівні з Європейським Союзом — найбільшим і найуспішнішим демократичним утворенням, та НАТО — унікальним військовим альянсом демократичних держав.


По-друге, не враховуються бажання мешканців «проміжних» країн. У просякнутих кров’ю європейських прапорах українці гинули на вулицях Києва 2014-го, бо прагнули мати такі самі гідність, свободу, безпеку й справедливість, що й сусіди-європейці. Не так склалося, як гадалося. Слово «Майдан», що асоціюється з героїчним та ідеалістичним бунтом, лише раз фігурує в публікації, причому в такому контексті, мовляв, зовнішня політика України є «хаотичною та нежиттєздатною» спробою знай­ти баланс між Заходом і Росією.
Це не залишає місця для думок самих українців, які боролися проти корумпованої, олігархічної та часом зрадливої влади.

 

Читайте також: Пробоїни в стратегії оборони


Будь-які дискусії про регіональну безпеку мають починатися з питання про те, хто й чого хоче, тобто з питання, яке виникло в мене ще в підлітковому віці. Українці та інші народи прагнуть бути частиною Заходу з цілком зрозумілих причин; Кремль хоче їм завадити й керується егоїстичними та імперіалістичними міркуваннями.


Узагалі-то росіяни, які ведуть немилосердну боротьбу за гегемонію, з їхнім мисленням за правилами «нульової суми» добре упоралися б із «Ризиком!». Мабуть, їм варто запросити в Кремль Чарапа та його співавторів: зіграли б кілька цікавих партій. Та, прошу дуже, не ціною реальних країн і реальних людей.

------------

Обурення в Україні спричинила публікація американського сайта BuzzFeed News, у якій із посиланням на неназвані джерела стверджувалося, що Трамп вважає Крим російським. У повідомленні зазначено, що він так гадає тому, що «всі там говорять російською». Цю думку президент США нібито висловив під час дипломатичної вечері з лідерами країн Великої сімки на саміті в Канаді. Але скандал дістав продовження: під час нещодавнього офіційного брифінгу представник Держдепартаменту Америки зазначив, що її політика щодо Криму залишається без змін. Отже, США й далі підтримують територіальну цілісність України, а санкції залишаться до припинення російської окупації півострова.

Новини RedTram

Loading...