Ростислав Павленко

Віри і міцності у переддень Собору

14 Грудня 2018
За кілька днів, 15 грудня 2018 року, має відбутися об’єднавчий Собор, на якому буде проголошено незалежність Української православної церкви, ухвалено її статут та обрано предстоятеля.

Незабаром, в один із днів, коли на Фанарі богослужіння очолюватиме Вселенський Патріарх, відбудеться його урочисте співслужіння з обраним предстоятелем автокефальної УПЦ, після якого останньому буде вручено томос.  
Це завершить процес створення та визнан­ня незалежної Української православної церкви. Процес надання автокефалії, активна фаза якого розпочалася після переговорів між президентом України Петром Порошенком і Вселенським Патріархом Варфоломієм, наближається до успішного завершення.


Значення цієї події лише належить оцінити. Однак навіть зараз, в останні дні перед Собором, поки українські архієреї обговорюють проект Статуту й уточнюють регламент об’єднавчого дійства, маємо справу з відчайдушною атакою московських і промосковських суб’єктів на саме право українців мати власну православну церкву. У хід іде звичний для російського агресора арсенал: брехня, залякування, погрози.

 

Читайте також: Соборний тоталізатор


Певне, найвичерпніше сформулював ставлення Росії до української автокефалії Московський Патріарх Кірілл, вмістивши його в лаконічне словосполучення: «Нєльзя допустіть». І далі пустився в традиційні для «русского мира» розповіді про «сповнених злоби» прихильників, які буцімто «насильницьки домагаються своєї мети» й прагнуть «погубити життя інших людей». А керівник зовнішнього напряму в російській церкві митрополит Іларіон просуває тезу, буцімто автокефалія отримується «всупереч волі людей». Утім, його можна зрозуміти. Він має якось виправдовувати свій очевидний провал на українському напрямку. Всі його зусилля включно з експрес-туром помісними церквами не дали успіху. Рішення Вселенського Патріарха Варфоломія про надання томосу про автокефалію Українській православній церкві не викликало заперечень практично в жодної з помісних церков.
Та й Кірілл, який намагався «вирішити питання» з Варфоломієм, зазнав фіаско. У Вселенському Патріархаті добре розуміють ситуацію в Україні. 

Більшість громадян виступає за незалежність української церкви. Органи безпеки й правоохоронці отримали чіткі настанови щодо запобігання провокаціям. Зважаючи на воєнний стан, їхні дії можуть бути ще ефективнішими


Більшість громадян виступає за незалежність української церкви. Органи безпеки й правоохоронці отримали чіткі настанови щодо запобігання провокаціям. Зважаючи на воєнний стан, їхні дії можуть бути ще ефективнішими. А заборона на в’їзд громадян РФ чоловічої статі перекрила можливість для раптового завезення «вірних».
Тож у Москви залишається небагато важелів, але вона використовує їх усі. Триває інформаційна навала. Оскільки реальних утисків УПЦ (МП) немає, їх вигадують, симулюють, намагаються «розгойдати». Величезний тиск чиниться на архієреїв і кліриків УПЦ (МП), які планують взяти участь в об’єднавчому Соборі. Зрештою, робляться спроби вкинути тему про «не домовляться», перекручуючи слова залучених у процес і намагаючись роздмухати «протистояння».


Однак цього разу є всі підстави цю навалу відбити. Вселенський Патріарх гарантував, що відразу поновить у сущому сані всіх, кого спробують «заборонити» чи «зняти з кафедри» в УПЦ (МП). Понад те, судячи з опублікованого листа Варфоломія до митрополита Онуфрія, тому невдовзі варто буде задуматися про власний статус.

 

Читайте також: По той бік томосу


Будь-які спроби силового тиску на архієреїв чи священиків зупиняються і зупинятимуть як правоохоронці, так і пильні громадяни. Громадська підтримка створення незалежної церкви — найкраща відповідь і гарантія для всіх, хто хоче бути її співбудівничим.


Протягом останніх чотирьох років в Україні багато що відбулося вперше. Дедалі більше прикладів того, як розриваються порочні кола, які здавалися навічно притаманними українцям: про «трьох гетьманів на двох», про нездатність порозумітися між собою, про залежність від зовнішніх впливів. 


Уже зовсім скоро можемо мати черговий приклад розірвання такого кола – у критично важливому питанні духовної незалежності.