Олег Фея

Кандидати і наука

19 Квітня 2019
З бюджету на фінансування нау­­ки в 2019 році виділено лише близько 0,3%. Стільки само, на мою думку, займає тема науки в Україні в суспільних дискусіях.

 Протягом останніх тижнів я подивився чимало політичних передач за участю різних кандидатів у президенти і не пам’я­таю, щоб цю тему хоч хтось порушував. CRISPR, що потроху входить у лексикон навіть далеких від науки людей, фото чорної діри, які заполонили всі стрічки у соцмережах, черговий метод лікування раку, старт ракети Ілона Маска, який транслюють у барах замість футболу. Люди цікавляться наукою, особливо якщо мова про гучні відкриття. Тільки-от вона десь далеко, у NASA, на колайдері, а доля тієї, що існує в країні, мало кого непокоїть. Принаймні настільки, щоб про неї запитували в кандидата у президенти. Що ж пишуть про науку кандидати у своїх програмах?


«Окремий пріоритет — підтримка української науки та сприяння її тіснішій взаємодії з реальним сектором» — частка тексту, що стосується науки, у програмі нинішнього президента ще менша, ніж відсоток держбюджету, спрямований на її фінансування. Останні п’ять років наукова галузь в Україні переживала свої типові проблеми, пов’язані з недофінансуванням. Звідси і відплив кадрів, і неповний робочий тиждень у багатьох інститутах, і відсутність нормальної інфраструктури. При цьому я бачу спробу влади вести діалог із науковцями. 

 

Читайте також: Гаряча холодна надпровідність


У 2015 році було ухвалено закон про наукову діяльність, згідно з яким фінансування має становити 1,7% ВВП, тобто влада усвідомлює необхідність адекватного фінансування хоча б на рівні декларування. При Кабміні створено Національну раду з питань розвитку науки і технологій — дорадчий  орган, до якого входять науковці світового рівня та з високою репутацією. Цього року Національний фонд досліджень має вже виділяти перші гранти розміром від 1 млн грн. Його створено так, щоб зробити процес розподілу грантів прозорим і чесним. Із роботою фонду чимало науковців пов’язує сподівання на те, що наукова діяльність в Україні стане ефективнішою. 


До позитивних процесів я зараховую і порушення питання плагіату та псевдонауки, які раніше просто замовчувалися. Система опирається, вигороджує «своїх», наприклад Катерину Кириленко, розставляє на різних посадах людей із сумнівною репутацією. Проте справа рухається.  

Останні п’ять років наукова галузь в Україні переживала свої типові проблеми, пов’язані з недофінансуванням. Звідси і відплив кадрів, і неповний робочий тиждень у багатьох інститутах, і відсутність нормальної інфраструктури. При цьому я бачу спробу влади вести діалог із науковцями


Що ж до Володимира Зеленського, то в його програмі слово «наука» не трапляється жодного разу. Це й не дивно: посилання із сайта ведуть на сторінку у Facebook, де всім охочим запропоновано ділитися своїми ідеями щодо розвитку держави. Я проглянув кількасот коментарів і знайшов лише одну згадку про науку, у якій дописувач бідкається, що науковці їздять за кордон і там продають свої розробки, і закінчує свою думку словом «ДОСИТЬ». А власних ідей щодо науки в штабу Зеленського, схоже, не було. 


Його освітня програма також не здається продуманою. Я не знайшов нічого, окрім загальних фраз про щасливих дітей та людей сучасних знань. І сумнівну фразу про «шкільних геніїв, які отримають ваучери на освіту». Незрозуміло, що таке «шкільний геній» і хто встановлюватиме геніальність. Тут для мене показовою є історія про $4 тис. зарплати вчителям, коли «освітній експерт» команди Зеленського Олександр Чубатенко прорахувався на $20 млрд. Нібито для цих виплат знадобиться лише $200 млн на рік. Тоді як насправді виплати становили б більш як половину річних доходів бюджету. 


То, може, завдяки оточенню кандидата в президенти плани щодо науки стануть зрозумілішими? Штаб Зеленського назвав своїм експертом із освіти та науки Сергія Бабака, доктора технічних наук, співробітника Українського інституту майбутнього. В одній із освітніх груп у Facebook ще 2016 року, коли Бабак став членом Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти, висувалися обґрунтовані підозри стосовно наявності плагіату в його докторській дисертації та статтях. На дискусію в коментарях, де Бабак погрожував деяким її учасникам, було соромно дивитися. Увагу до його персони учасники згаданої групи пояснили тим, що члени НАЗЯВО мають бути кристально чистими з погляду академічної репутації.  

 

Читайте також: Гуманітарна наука та її вартість


У публікації на сайті Українського інституту майбутнього Бабак пропонує низку ідей щодо науки, серед яких модернізація інфраструктури, переведення наукових установ із бюджетних на неприбуткові/прибуткові суб’єкти господарювання, створення фонду фінансування інновацій. Частина цих пропозицій слушні, але ж наукові установи, особливо ті, що займаються фундаментальною наукою, вкрай рідко бувають прибутковими й без державного фінансування просто зникнуть. Один із засновників Інституту майбутнього, депутат Верховної Ради Олексій Скрипник на публічних дебатах щодо розвитку науки в Україні пропонує перетворити Академію наук на «почесний клуб», фактично ліквідувати як наукову установу, а дослідницькі функції сконцентрувати в кількох наукових закладах. 


Чи втілюватимуться в життя такі ідеї в разі обрання президентом Володимира Зеленського? Не знаю, адже жодної позиції щодо науки кандидат у президенти не висловив. І я не певен, що вона в нього взагалі є.