Тетяна Микитенко

Поза, а не позиція

7 Червня 2019
Мабуть, українцям таки вдалося зробити прорив. Ми зламали традиційну й усталену тисячоліттями систему «хліба та видовищ», залишивши від неї як нашу основну потребу скромне «видовище».

Принаймні, про це свідчать останні виборчі кампанії та ті гравці, які неочікувано, однак доволі успішно, починають займати позиції на цьому полі. Серед останніх, хто доклався до вливання «свіжої крові» в цей бурхливий і погрозливий вир новітньої політичної еліти, — Ольга Полякова. Про неї й хочеться поміркувати.


Річ у тому, що Ольга з досвіду знає, якою видовищною буває поява на сцені на коні, тож вирішила скористатися тим самим способом, в’їжджаючи у свою свіжоспечену політичну кар’єру. Замість коня було взято сексизм, чи то пак боротьбу з ним.

 

Читайте також: «Територія П»


І тут починається справжня дивовижа: людина, яка з десяток років конструює свій образ, поєднуючи в ньому найбільш принизливі гендерні стереотипи й відтак повністю легітимізує гендерну дискримінацію як норму, раптом згадує про сексизм і, головне, починає з ним боротися. Причому боротися не в собі, а в зовнішньому світі. Це ж так зручно! Тепер усі закиди стосовно необізнаності, некомпетентності, неготовності до ролі політика можна просто відбивати щитом, примовляючи: «Ви такий сексист!». Утім, така стратегія видається виграшною лише на перший погляд, бо дуже швидко стає зрозуміло, що це просто зручна поза, однак зовсім не позиція. Чому? Давайте розглянемо образ Ольги Полякової детальніше.


Творіння Франкенштейна було зшите з частин різних тіл; творіння Ольги Полякової теж зшите з частин тіл, тільки донорами були винятково недалекі білявки, якщо судити по тому, що вийшло. Образ розумної продається не так легко, тож головну ставку було зроблено на карикатурності й максимальному концентратові всього того стереотипного, що стосується жінок у нашій країні.

Тепер усі закиди стосовно необізнаності, некомпетентності, неготовності до ролі політика можна просто відбивати щитом, примовляючи: «Ви такий сексист!». Утім, така стратегія видається виграшною лише на перший погляд


Ольга вибудовувала свою кар’єру так, ніби країні конче не вистачало пласких жартів про білявок та їхнє «заслужене» місце в суспільстві; так, ніби в нас був шалений дефіцит зневажливого ставленням до жінок та їхнього інтелекту; так, ніби рівень об’єктивації в країні раптом упав до критичного, несумісного з нашим подальшим існуванням, тож його треба було терміново піднімати (як запаси газу в сховищах); так, ніби вагіностраждання — основна жіноча функція й валюта; так, ніби публіка не могла сприймати виконавців на сцені, якщо на них було ще щось, окрім трусиків. І ось упродовж 10 років ніякого сексизму в країні не було (бо Полякова нормально так тиснула своєю творчістю на цю болючу червону кнопку), аж раптом він узяв і вигулькнув. Отакої!


І тут варто згадати не лише жінок, яких «королева ночі» привчає до «правильного» місця в соціумі, а й про чоловіків, яких у новій партії, що бореться із сексизмом, не буде.


Чому? 


О-о-о-о, пані Ольга озвучила вже кілька версій. Ну, приміром: «Якщо в партії з’явиться чоловік, то всі жінки за нього перегризуться». Або (теж цитата): «Жінки — вони по-другому встроєні: якщо хлопчики граються в дитинстві автоматиками, то дівчатка граються куклами». Або ж феєричне «хлопці, якщо ви хочете кукурікати — будь-ласка; але ваші пєтушині бої закінчилися». Як вам така фраза як гасло в боротьбі з сексизмом? 

 

Читайте також: А у нас усе інакше


Найприкріше те, що жінка, яка вирішила осідлати тему сексизму, щоби в’їхати на ній у політику, навіть не усвідомлює, що сама є латентною сексисткою. Саме через цілковите нерозуміння теми Полякова відкрито та з апломбом і далі привселюдно виголошує неприпустимо дискримінаційні заяви. Тому що це поза, а не позиція. Поза, яка спрацює, бо сферичний фемінізм у вакуумі може продати все, і навіть тій аудиторії, яка не розуміє суті слів «мізогінія», «мізандрія» чи простішого «фемінізм». 


Однак є в цій ситуації й хороше. Ольга схожа на людину, яка хоче досконало робити те, чому присвячує своє життя. Тож є шанс, що вона глибше зануриться в тему і виконає «роботу над помилками». А водночас це зробить і її аудиторія, яка вже приєдналася до цієї гри з трансформацією героя. Народ уже підключений до своєї улюблениці й разом із нею готовий  переживати й трансформуватися, як це було й раніше. Що артисти вміють краще від усіх інших? Привертати увагу й утримувати її. У чому геній артиста? Сильний емоційний зв’язок з аудиторією. І хоч заяви Ольги сповнені етичних протиріч, вона уже змогла породити безліч нових запитань у тих головах, в яких подібні думки досі, можливо, і не виникали. І це чудово!