Мішель В’євйорка

Нова ера інтелектуалів

4 Липня 2019
Були часи, коли інтелектуальне життя гуртувало людей далеко поза межами інтелігентських кіл та більш-менш освіченої публіки. Правдою також є те, що певна кількість інтелектуалів, мала і велика, аж до 1970-х років характеризувалася політичною позицією, що відповідала фазам великих викликів моменту.

Після завершення   Другої світової війни, наприклад, це були проблеми деколонізації, потім третього світу, далі, вже за холодної війни, ставлення до комунізму, марксизму, революції, Куби. Найчастіше позиція була дуже чіткою й рідко нюансованою, як у Альбера Камю, який намагався уникати пасток надто контроверсійної опозиційності.


А сьогодні? Суспільну думку значно менше цікавлять висновки класичних інтелектуалів, ніж заяви відомих спортсменів чи артистів, а твіти, коротші за 140 знаків, здаються важливішими, ніж глибокі дослідження. Імідж великого інтелектуала втратив цінність.
Ця еволюція відбувається паралельно зі змінами в політичному житті. Коли майже скрізь у світі ліві сили втрачають прихильників або й геть розпадаються, коли комунізм, марксизм, революція втратили свою легітимність, а популізм, націоналізм та авторитаризм процвітають, для ідейних дебатів геть не залишається місця. А коли вони відбуваються, мають посередній рівень, полеміка бере гору над обміном обґрунтованими аргументами, фейкові новини спотворюють інформацію.

Демократія, соціальна справедливість, довкілля, відмова від релятивізму, людські права тощо  — гуманітарні та соціальні науки відроджують принадність світу ідей та покликані важити більше й більше в політичних дебатах. Один вид інтелектуального життя вмирає, інший народжується


Чи варто зупинятися на цій сумній констатації? Зробити це означало б забути, що гуманітарні та суспільні дисципліни завоювали за півсторіччя гігантський простір: багато країн налічують тисячі викладачів і дослідників, не кажучи про десятки тисяч студентів цього профілю. Нау­ковці продукують і поширюють знання, що масивно прокладають канали інформації, навіть якщо ми їх не бачимо на першому плані. Прямі включення в медіа, аналітичні статті, публіцистика, авторські колонки (як ось ця також!)... Їх часто запрошують на телебачення та радіо, їхні дослідження наповнюють змістом журналістські статті. Вчені надають документальні та аргументовані пояснення, а не тільки демонструють активну ідеологічну позицію, і це є дуже далеким від того, що проголошував під час своїх славетних конференцій у Японії Жан-Поль Сартр у 1965 році, коли пояснював, що інтелектуал — це той, хто «втручається в справи, які його не стосуються».

 

Читайте також: Розмаїтість і єдність тероризму


Загалом цей науковий світ із гуманітарних та соціа­ль­­­них досліджень тримається на відстані від політичної діяльності. Але все може змінитися.


З одного боку, поширення популізмів, націоналізмів та екстремізмів, що напрацьовують для себе більш-менш релятивістський дискурс, ворожий універсальним цінностям, справді підштовхує гуманітарні та соціальні науки, що у своїй більшості позиціонуються на боці універсальних цінностей, вступити в бій і протистояти тенденції. Звідси непевні ініціативи з переосмислення демократії або спроби надати пріоритет правозахисній тематиці. З другого — гуманітарні та соціальні науки справді супроводжують мобілізацію, наприклад, екологічних рухів, дій на захист природи та клімату. Нарешті, соціальна нерівність часто спонукає до солідних досліджень, таких як праці лауреата Нобелівської премії Амартії Сена та Джозефа Стіґліца або Томаса Пікетті, які самі недалекі від демонстрації активної громадянської позиції.

 

Читайте також: Чим забезпечено успіх фейків


Демократія, соціальна справедливість, довкілля, відмова від релятивізму, людські права тощо — гуманітарні та соціальні науки відроджують принадність світу ідей та покликані важити більше й більше в політичних дебатах. Один вид інтелектуального життя вмирає, інший народжується. 

 

------------------

Днями в Німеччині відбулися протести захисників дов­кілля, які розпочалися після того, як лідери країн ЄС не змогли домовитися між собою щодо стратегії перетворення Євросоюзу на кліматично нейтральну країну до 2050 року. Так, неподалік селища Хохнойкірш (Північний Рейн-Вестфалія) активісти змогли прорватися через охорону й дістатися до однієї з найбільших у ФРН вугільних шахт відкритого типу Гарцвайлер. Раніше протестувальники перекривали залізничну колію неподалік. Основна мета акції — привернути увагу суспільства до екологічних проблем довкола шахти. Зокрема, компанія-власник RWE планує масштабну вирубку лісу для розширення видобутку. За словами активістів, потрібно більше тиснути на німецький уряд, щоб він активніше діяв у питанні захисту довкілля. Усі ці зусилля не минають безслідно. Екологічні теми дедалі більше потрапляють до політичного порядку денного, що підтверджується результатами зелених на нещодавніх виборах до Європарламенту, зокрема й у Німеччині. Тепер на питання кліматичної нейтральності була змушена звернути увагу й канцлерка ФРН Анґела Меркель.