ОНУХ

Aspen

27 Серпня 2019
Приблизно півроку тому я зустрівся в Києві з представниками українського Аспен Інституту — міжнародної неприбуткової організації, яка має своє історичне коріння в США й заснована 1949 року як Інститут із гуманістичних досліджень.

Це позапартійний форум для ціннісно орієнтованого лідерства та обміну ідеями. Коротко та змістовно. Аспен ― дуже гарна місцевість у горах Колорадо, яку батько-засновник Інституту Волтер Пепке уявив собі як ідеальне місце зустрічей мислителів, політичних і бізнесових лідерів та митців зі всього світу, котрі в сповненій натхнення атмо­сфері Аспена могли б, позбавлені рутини повсякденного клопоту, зустрічатися й міркувати про цінності, які є джерелом і фундаментом суспільства та культури. Аспен Інститут Київ ― одна із сестринських організацій, що виросла на інтелектуальному ґрунті первісного інституту вАспені. Одним із його заходів є організований у співпраці з центром підтримки соціальних ініціатив Impact Hub Odessa Фестиваль ідей. «Фестиваль ідей — це відкритий форум для лідерів, місце для поглибленого дослідження ідей і проблем, де уможливлюється обмін ідеями щодо гідного й щасливого життя людини у світі, який стрімко розвивається. Понад 50 спікерів, більш як 100 окремих сесій різних форматів і тематичних напрямів — від лекцій та презентацій до дискусій і бесід віч-на-віч — створюють унікальну атмосферу інтелектуального пошуку».
Отже, Аспен Інститут запросив мене до Одеси як одного з-поміж кількох десятків спікерів і отак забив у мій мозок цвях та повісив на ньому багато питань. Через те й я вирішив відповісти на деякі з них.

 

Читайте також: Єжи Онух: «Нинішній образ України у світі базується на західному або російському наративі»

 

Я погодився на участь у фестивалі, керуючись думкою, що однією з найцікавіших речей у житті є те, що ми ненастанно беремо участь у чомусь, чого цілковито не розуміємо. Далі вже пішло легко, хоча не без несподіванок. За допомогою Вікіпедії та інших джерел, що були напохваті, почав розкладати на елементи перше уявлення, вміщене в назві події в Одесі. Фестиваль (латин. festivus ― радісний, веселий, святковий) ― низка заходів одного типу, здебільшого мистецьких (наприклад, кінематографічних, музичних, театральних), що є переглядом досягнень у цій царині, організованих одночасно й під спільною назвою, часто в межах конкурсу. Ідея (гр. ιδέα) ― одне з головних філософських уявлень, яке запровадив Платон, розуміючи під ним нематеріальне буття, не дане нам безпосередньо. Ідеї не матеріальні. Існують поза очевидністю, у якій живуть люди, займають окрему сферу. Не підлягають жодній зміні. Не поділяються на частини. Ідеї вічні та нерухомі. Отже, у кожному аспекті становлять досконале буття. Між ідеями як між уявленнями виникають певні відносини підпорядкування. Світ ідей збудований ієрархічно. На його вершині міститься ідея добра-краси.

 

Популярне розуміння поняття «ідея» ― це провідна думка, яка визначає мету та напрям діяльності, наукової чи мистецької творчості, а також погляд, позиція, взірець, що виникли на основі важливої думки, яка народилася в голові людини й надихає до творчості. Я зна­йшов ще й кілька синонімів до слова «ідея»: концепція, провідна думка, погляд, рефлексія, теза, уявлення, мета, задум, пропозиція, внесок, план, ідеологія, філософія, теорія, послання, значення, виображення, головний принцип.

Ідеї вічні та нерухомі. Отже, у кожному аспекті становлять досконале буття. Між ідеями як між уявленнями виникають певні відносини підпорядкування. Світ ідей збудований ієрархічно. На його вершині міститься ідея добра-краси 


Я вирішив, що в межах дарованих мені 45 хвилин для мого виступу прочитаю 10 вибраних колонок, які протягом останніх чотирьох років написав для Тижня. Для вдумливого читача там є достатньо ідей, які дають змогу якщо не зрозуміти, то відчути ритм сьогоднішнього світу, а в ньому й суверенний ритм України, зрештою, і мій пульс. «Справді новаторські концепції сучасності засвідчують, що немає однієї сучасності, до якої веде один простий шлях, бо існує багато сучасностей і багато шляхів, а історичний процес багатовимірний, сповнений випадковостей і несподіваних поворотів.


Сучасність сама в собі містить суперечності, напруження та конфлікти, яким і завдячує своїм динамічним характером та неприхованою привабливістю. Попри все сказане, наше життя без занурення в традиції просто безплідне». («Ідеалізм ідеалістів» як модернізація»). «І все ж таки ми запитуємо себе: як жити? Ми хотіли б мати непомильних проводирів, але немає певності, чи є такі авторитети, немає певності, чи вони праві, і немає певності, що ми повинні слухати їх. Навіть добрі поради дуже доброго наставника не конче годяться для мене та мого життя. Адже кожен будує своє життя по-іншому» («Різдвяне кіно»).


«Хтось колись сказав, що визначення для себе великих цілей не коштує ні на крихту більше, ніж визначення малих. Так, само встановлення цілей іще не є актом надзвичайної ваги, натомість їх досягнення — це вже велика подія. Це акт волі й міра незламності. Волю треба зміцнювати ненастанно, щодня і щохвилини, бо воля, як і нетреновані м’язи, поступово атрофується. Тільки віра й несхитність можуть, коли осяде порох, дати нам змогу — як індивідам, як громадянам, як народові — піднестися, визначити нові цілі й жити далі, працювати далі, виховувати нащадків, доглядати старих і немічних, згадувати тих, хто віді­йшов, і чекати на тих, хто прийде опісля. Знову мріяти» («Не зрікаймося мрій»).

 

Читайте також: Ars longa

 

«Повноцінний діалог формується на основі певного експліцитно або імпліцитно утвердженого принципу: ані я, ані ти не здатні пізнати правду про себе, якщо будемо далекі одне від одного, замкнені в стінах наших страхів, бо ми повинні дивитися на себе немов ззовні, я твоїми, а ти моїми очима, повинні порівняти під час розмови наші погляди, і тільки так можна знайти відповідь на питання, які ми насправді» (Юзеф Тішнер «Культурна дипломатія, або Вміст цукру в цукрі»).


Коли я вкотре повернувся думками до Фестивалю ідей в Одесі та вкотре замислився, що важливого можу сказати своїм слухачам, мені пригадалася думка, яку колись висловив тепер уже лауреат Нобелівської премії з літератури Боб Ділан: «Вам не конче треба писати, щоб бути поетом. Дехто працює на бензоколонках, але ці люди — поети».