Едвард Лукас

Помилка Макрона

15 Листопада 2019
Атлантисти десятиліттями скаржаться, що європейська сторона Альянсу діє нерішуче й має егоцентричний світогляд.

Після вибухового інтерв’ю Емманюеля Макрона для The Economist закиди доведеться переглянути. Махнути рукою на амбіції й бачення французького президента не вдасться. Він у загальних термінах окреслив «смерть мозку» НАТО, закликав до rapprochement, чи то пак зближення, з Росією і зажадав для Європейського Союзу aggiornamento — неперекладне італійське слово, що означає щось на зразок «сьогодніфікації» або оновлення. Макрон бачить Європу під егідою Франції, що бере масштабну участь у міжнародних справах (будь-які порівняння з Наполеоном завзято відкидатимуться: провід Франції ґрунтуватиметься радше на силі ідей, аніж на зброї).


Відверті розмови давно назріли. Напередодні саміту НАТО тремтить, і то перед лицем потенційної поведінки не ворогів, а друзів. Один головний біль — флірт Туреччини з Росією. Другий — запальна вдача і довгий язик Дональда Трампа. Легковажна відмова американського президента від підтримки курдських бойовиків на півночі Сирії змушує й інших союзників США тривожитися. НАТО нині в чудовій формі, але лише доти, доки не виникне необхідність це перевірити. Європа не справляється з викликом із боку Китаю. Європейці справді можуть, як каже Макрон, втратити контроль над своєю долею.

 

Читайте також: Словесна еквілібристика


Помилка президента Франції не в аналізі, а в пропонованих ним рішеннях. Якщо НАТО похитнулося, слід його підперти, а не атакувати. Європейська ініціатива втручання на чолі з Францією не замінить Альянсу. Їй справді вдалося здобути підтримку водночас Фінляндії (не входить до НАТО) та Естонії (найвідданішої країни — члена НАТО). Проте ініціативі бракує більшості елементів (починаючи від збройного потенціалу, розвідки та логістики), необхідних для створення справжнього військового утворення. На випадок серйозної конфронтації з Росією Європі досі потрібні Сполучені Штати для забезпечення надійної оборони. Щоб це змінити, необхідні час, гроші й політична воля, а не пафосні заяви Єлисейського палацу.

Росіяни ведуть дієву пропагандистську діяльність і здійснюють кібератаки. РФ не припиняє війну в Україні. Це не ізольовані тактичні ходи, а частина стратегії, спрямованої на те, щоб зламати європейську солідарність


Так само ніхто не сперечатиметься з Макроновою характеристикою обмежених стратегічних опцій Росії: заслабка, щоб діяти самостійно; не хоче бути молодшим партнером Китаю, а отже, приречена шукати спільну мову з Європою. Але якою Європою? Нещодавно Кремль зіграв успішну партію гри «поділяй і володарюй», схиливши Угорщину виступити проти санкцій за «законом Маґнітского» й підохотивши Німеччину будувати газопровід «Північний потік-2» через Балтійське море. Росіяни ведуть дієву пропагандистську діяльність і здійснюють кібератаки, зокрема й під час президентської кампанії самого Макрона. РФ не припиняє війну в Україні. Це не ізольовані тактичні ходи, а частина стратегії, спрямованої на те, щоб зламати європейську солідарність і створити нову Європу, де Росія матиме вплив завдяки двостороннім угодам. Макрон усе це ігнорує.


Французького лідера можна критикувати за невдало дібрані слова, але не словом, а ділом…


У НАТО накопичився довгий список справ — від покращення військової мобільності (переміщення військ та озброєння вкрай непідготовленою транспортною мережею Європи) до розвитку взаємосумісності. У деяких питаннях із цього списку тісніша європейська співпраця в галузі оборони, що є великим пріоритетом для Макрона, могла б забезпечити істотні переваги. Згадані теми обговорюються роками, але результатів обмаль.

 

Читайте також: Нормандський формат: пастка нових можливостей

 

Європі справді бракує лідерства. Італія, Німеччина, Іспанія, Польща та Велика Британія з різних причин втрачають політичний вплив. Нова Європейська комісія ще має влитися в роботу. США, що за попередніх президентських адміністрацій чемно або не дуже нагадували французьким лідерам про їхнє місце в масштабній схемі, теж поглинуті внутрішніми проблемами. Тож важко критикувати Макрона за спроби насолодитися часом слави. Утім, позерство не замінить державного управління. 

 

--------------

У відповідь на критику Емманюелем Макроном НАТО висловилося кілька західних політиків. Так, канцлерка Німеччини Анґела Меркель категорично не погодилася з думками президента Франції, назвавши його слова «надто різкими». Держсекретар США Майк Помпео закликав Альянс до змін, щоб не стати «застарілим». А міністр закордонних справ Хорватії Гордан Грлич Радман виступив на захист НАТО, сказавши, що «вірить у його майбутнє». Він зазначив, що є організації для захисту цінностей, миру й стабільності, тому Альянс досі потрібен. Із ним погодився й комісар Європейського Союзу з питань політики сусідства та розширення Йоганнес Ган.