Олег Фея

Квантова криміналістика полковника Ірхіна

10 Січня 2020
Деякі спеціалісти з квантової фізики кажуть, що цю науку насправді не розуміє ніхто. То вони просто не знайомі з працями деяких наших гуманітаріїв. Вони не просто розуміють квантову фізику, а й привносять її елементи в культурологію та навіть криміналістику.

Із трьох експертиз, проведених у справі вбивства Павла Шеремета, лише одна однозначно вказує на лікарку Юлію Кузьменко як на особу, що заклала вибухівку під машину. Її автор — завідувач відділу психологічних досліджень Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, колишній полковник міліції Юрій Ірхін. Арсен Аваков публічно заявляв, що саме експертиза є головним елементом, що лежить в основі підозри.


В експертному звіті Юрій Ірхін посилається на свою статтю в «Криміналістичному віснику» про психологічне портретування. «Неможливість формування єдиної теорії та методології психологічного портретування зумовлена онтологізацією психологічного портретування згідно з принципом невизначеності Гайзенберґа». Так, це той самий Вернер Гайзенберґ, один із засновників квантової фізики, і на переклад його статті посилається Ірхін. Далі він пише, що портретування належить водночас і до криміналістики, і до психології, тому не може бути «визначене одночасно» в цих галузях знань.

 

Читайте також: Країна без правил


Це схоже на «квантово-орбітальну культурологію», дисертацію з якої намагалася захистити співробітниця Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв Оксана Гавеля. Суть дисертації в некоректному використанні метафор із квантової фізики для описання культурної поведінки людей, що подавалося як нова теорія культурології. Я не маю нічого проти влучних метафор, тим паче з фізики. Ось тільки коли вони з’являються в науковій літературі, там, де без них можна обійтися, і видаються за наукову новизну, а надто за «нову теорію», виникає питання щодо професійності автора. Адже некоректні, недоцільні посилання на складні явища з інших наук — чудовий спосіб заповнити статтю наукоподібним текстом, що не матиме жодного сенсу. А потім використати її для захисту дисертації або проведення психологічної експертизи в резонансній справі.

через девальвацію гуманітарного знання, допуск до захисту дисертацій із «квантової культурології», засилля плагіату, корупцію сподівання на кваліфікованих працівників в органах держуправління дуже малі


У багатьох дискусіях щодо становища галузі природничих наук в Україні я натрапляв на тезу, що державі не потрібні фізики, хіміки, математики: доходи в таких професіях невеликі, інфраструктура інститутів жахлива, держзамовлення у вишах відносно мале, конкурс серед абітурієнтів також. Багато в чому я згоден із цими тезами. Тільки зауважу, що державі як бюрократичному апарату не потрібні, а країні та суспільству дуже потрібні. Але рідко говорять, що водночас країні необхідні кваліфіковані гуманітарії — криміналісти й психологи, щоб провести професійну психологічну експертизу, філологи, культурологи, юристи. І через девальвацію гуманітарного знання, допуск до захисту дисертацій із «квантової культурології», засилля плагіату, корупцію сподівання на кваліфікованих працівників в органах держуправління дуже малі. Звідки й виростають сумнівні психологічні експертизи з посиланням на принцип Гайзенберґа. Нагадаю, що згідно з останнім неможливо одночасно точно виміряти, наприклад, швидкість і координату квантових частинок. Що точніше вимірюється одна із названих величин, то більшою є похибка у вимірюванні іншої. Цей принцип фундаментальний, він не залежить від точності вимірювальних приладів і є наслідком імовірнісної природи квантової механіки. До криміналістики, як і до культурології, він не має жодного стосунку. Навіть як метафора.

 

Читайте також: Підстава


Захопившись ультрапсевдонауковими ідеями, можна додати ще метафор, неприйнятних із погляду фізики й цілком допустимих із погляду наших правоохоронців. За принципом суперпозиції Антоненко, Кузьменко і Дугарь одночасно винні, як заявив ще до вироку суду генпрокурор Рябошапка, й одночасно невинні, як стане зрозуміло будь-кому, хто трохи поміркує над наданими слідчими «доказами». За принципом невизначеності Гайзенберґа в цій справі «нє всьо так адназначно», а координати Яни Дугарь точно встановити неможливо, незважаючи на свідчення її присутності в зоні ООС, — вона могла квантово телепортуватися через кротову нору на місце вбивства Павла Шеремета (зв’язок через кротові мікронори — екстравагантне, але недоведене пояснення явища квантової телепортації). Принцип Паулі забороняє слідчим мати кілька версій убивства одночасно. А за загальною імовірнісною природою квантової механіки те, що в підозрюваних були вимкнені телефони, означає, що вони могли перебувати будь-де, зокрема й організовувати замах. Та що реально в цьому скаженому квантовому світі, то це вироки, які можуть отримати Андрій Антоненко, Юлія Кузьменко та Яна Дугарь.