Олексій Новіков

Співдружність незалежних дудят

27 Січня 2020
Я заробляю за допомогою креативу і комунікації, а для цього не обов'язково бути генієм. Дуже зрідка така робота потребує спеціальних зусиль, на кшталт читання книжок, в цілому ж достатньо страждати вродженою допитливістю та постійно її задовільняти. Потрібно бути в курсі всього актуального, щоб мізки по команді синтезували довільні комбінації на задану тему. Логічно і просто: чим цікавіше живеш, тим більше комбінацій ти здатний видати. Комбінації, які вдалося кому-небудь продати, кращі з нас називають своїми ідеями.

Як добре усе починалося

 

Вірна прикмета нашого часу - це присутність у голові кожного з нас доволі значного обсягу інформації, якій там не місце. Я був би щасливий ніколи не дізнатися про те, що у Києві виступала Любов Успенська, що хтось вимірює піцу погонних метрах, десь далеко існує "азіно трі топора", а зовсім поруч живе електорат Шарія. Це відбивається на якості роботи: карантинного відділення в голові немає, здоров'я майбутніх комбінацій у небезпеці.

 

Розробка поточного проекту вимагала від мене базової, поверхневої обізнаності в частині російської попси: епізод зобов'язував персонажа наспівувати щось огидне. Всі дві пісні (клянусь, сам здивувався), що спливли в голові, безнадійно застаріли. Уявіть собі, довелося гуглити "топ хіти радіо «Россия», ходити за посиланнями та блювати кров'ю. Завдання я виконав, але відчуття зробленої справи не приходило. Потім я сів за цей матеріал і ще трохи подумав: що ж не так?

 

А то, що для укомплектування комбінації мені довелося спеціально кудись лізти і вручну оновлювати базу російської попси, яка до цього оновлялася ​​сама собою, найчастіше всупереч моїм бажанням і смакам.

 

Не знати, а отже й ніколи не згадати жодного свіжого хіта Кіркорова - це непередаване задоволення. Дякую тобі, Україно, за захист від Вконтакте та Однокласників, за мовні закони та квоти, за українське кіно в цілому і дубляж зокрема, за заборони на в'їзд та будь-яку іншу дискримінацію сусідського інфоупирятника. Спасибі за те, що персонально я нарешті вивалився з цього мерзенного контексту і став щасливішим! Страшно подумати: якщо якийсь Льоша Новіков настільки вдячний, то що з цього приводу має відчувати Степан Гіга.

_ _ _

 

Але є Youtube, на Youtube є Дудь, а слідом за ним тягнеться довга низка дудитів, або ж дудят. Завдяки послужливим алгоритмам, серед них неможливо не відзначити знайомі обличчя прогресивних українців. Ми ще повернемося до цього.

 

Відьмакові дай гроші чєканной монєтой

 

Наведу кумедний епізод з минулого, але: колись головною розпакувальницею "Розетки" була Наташа Шелягіна, половина аудиторії якої дивилася її з РФ. Завдання в Наташі було дуже просте: загнати якомога більше людей в інтернет-магазин заради придбання оспіваних нею гаджетів. У що ж тоді конвертувалися росіяни, якщо сенс більшості їхніх коментарів зводився до "спасібо, подрочіл"? 

 

Логічно припустити, що російській половині її глядачів було не так вже й важливо, якою саме мовою наша Наташа розхвалює оргтехніку: какая разніца? Можливо, усі ці хлопці перезаряджали б іще швидше, ледь почувши слово “тачкскрін” нашою мелодійною мовою в її оксамитовому тембрі! Ми ніколи про це не дізнаємось, бо вона жодного разу цього не спробувала. Тим не менш, коли кілька років тому ми спробували надати Наташі для огляду на ютубі тепловізор від фонду “Повернись Живим”, вона нам відмовила саме через неоднорідність аудиторії. Шкода, але не так сильно, як через те, що зараз вона працює не на "Розетку", а на одразу на два фронти, і причина тієї відмови стає абсолютно зрозумілою.

 

Тобто, з мовної точки зору в Youtube усе чесно і просто: чим більше твоя аудиторія, тим краще тобі. Окрім РФ, російську розуміють як мінімум у Молдавії, Казахстані, Білорусії, країнах Балтії та Україні. А буквально днями черговий беззмінний вождь “найбільш читаючої нації” присвоїв “почесне” звання російськомовної країни Ізраїлю. Отже, перспективи влогів, що вестимуться будь-якою з національних мов цих країн навіть не хочеться порівнювати з перспективами таких самих влогів російською.

 

Монетизація дітей по-украински

 

Сьогоднішній український Youtube -  це моторошне місце, куди українські батьки здають своїх українських дітей, іноді навіть не чекаючи від них перших слів та зубів. Youtube бомбардує сім'ї успішними прикладами монетизації потомства: спокуса велика, поріг входу невисокий, а будь-яка школа відеоблоггінга зарахує та й успішно сертифікує навіть вашу драцену, просто платіть вчасно. Потів пхаєте перед собою дитинку на фестиваль “ВідєоЖара”, а там вже успішні влогери з РФ пояснять вам, як жити далі.

 

У чомусь батьків можна зрозуміти. Припустимо, ви цілих 6 років поспіль системно інвестували в свого сина. Майже 7 років, якщо точніше: вагітність це вам не мильце по тазику ганяти, сюди ж додамо розтрати на пологовий будинок. Далі як з кулемета: ліжечко, відеоняня, підгузки, дитяче харчування, одяг, іграшки, коляска, автокрісло, планшет - самі знаєте. А ви людина небагата, і навряд чи представляєтеся стратегічним інвестором. Страшно уявити, яку суму ви вбухали у синочка до моменту набуття ним дієздатності! Стільки і за все життя не кожен заробить, є серйозні ризики не дочекатися повернення інвестицій. І не забуваємо про молодіжну волатильність, згадайте себе. Тому так: останньою тратою у вашому житті повинна стати оплата курсу "зірка ютубу".* Гарна камера, слава Богу, є, син теж, прийшов час і для себе пожити.

 

А зараз - інвестиційне завдання для найменших!

 

Дано:

 

  1. Близько 40% youtube-контенту, який споживають росіяни, виробляється в Україні.
  2. Українські влоггери отримують 60-80% переглядів з РФ.

 

Знайти:

 

Оптимальну мову мовлення для youtube-каналу 6-річного хлопчика з Вінниці, батьки якого дуже на нього розраховують.

 

Рішення:

__________________

 

Народження дудьонка

 

Нагадаю, що Україна з дитинства офіційно декларує європейський вектор розвитку, а нам з вами пощастило прижиттєво дочекатися та спостерігати перші недвозначні кроки держави в цьому напрямку, і навіть надавати їй прискорення, але тільки за бажанням та у міру сил. В авангарді українських прагнень ми виявляємо успішних чоловіків, які матеріально й інтелектуально можуть дозволити собі заснувати або курирувати що-небудь відповідальне, корисне та/або неприбуткове, суто for greater good!

 

Тут потрібно сказати, що йдеться про по-справжньому яскраві персоналії, які впродовж останніх років стабільно сигналізують суто про те, що саме Європа це їх рідний дім, і що наш дорогоцінний європейський вектор знаходиться у надійних руках: активна артикуляція ціннісних орієнтирів в бізнесі і по життю, соціальна та екологічна відповідальність і відмова від ганебної практики випуску прес-релізів про співпрацю з російськими компаніями, в цілому рішуча переорієнтація на західні напрямки, атлантична космополітичність та опанування впевненої побутової англійскої. Якщо уявити собі, що до нас нагрянули векторні аудитори з ЄС, то найкращим рішенням буде довірити поважну делегацію саме цим людям.

 

Отже, за youtube майбутнє, нове покоління обирає влоги (яким саме чином обирає, описано вище), а за тим, що саме обирає нове покоління, традиційно пильнують більш стиглі версії людей. Найяскравіші з них, прийнявши рішення освоїти новий комунікаційний канал всерйоз, завели собі канали на youtube. Для прикладу візьмемо два: Big Money та Dream Big  (так буває, коли ви користуєтеся послугами одного консультанта). 

 

З якої причини такі нечисленні, але такі впливові українці в Youtube майже усім складом рівняються на Дудя? Аби нікого не образити, узагальнимо їх усіх до єдиного дудьонка. Привіт, дудьонок. Чому ти, будучи самостійно мислячою людиною, так тяжко намагаєшся повторити чужий успіх?

 

Тому що він не міг не подивитися Дудя. Не міг, бо, як і міліони безвісних українців, наш дудьонок ментально залишається у межах братнього інформаційного простору (є й більш вульгарні назви: російськомовний інтернет, або рунет). Дудьонок був вражений побаченим і вирішив зробити так само. Так само, але не саме так. 

 

З початку Дудьонок намагався затягнути до себе у кадр не найцікавіших, а наймедійніших. Логіка проста: що більш публічного та вагомого персонажа я знайду, то швидше зростатиме маса моїх підписників. Так і сталося.

 

Відзначимо цікавий момент: пам'ятаєте таке відчуття, ніби цікаві гості в Україні якось занадто швидко закінчуються? Це відчуття помилкове. Просто у дудьонка особливі критерії відбору, адже він сприймає свій канал як інноваційний елемент статусу. А яка головна функція будь-якої статусної речі? Ну ось, і коли вичерпалися гості, здатні стати дудьонку у нагоді в якості медіадонорів, перед ним відкрилася розкішна можливість попрацювати. Але її ніхто не використав, бо ми тут собі прогресивні атрибути нарощуємо, а не те що ви подумали.

 

Show must go on, тому формат збагатився по-дитячому зворушливим "перехресним запиленням": дудята почали ходити в гості один до одного, а іноді і просто мінятися місцями з тими, у кого вони вже колись брали інтерв'ю. А як інакше, коли у Дудя в кадрі є тільки два стільці? Досить високий рівень винахідливості при таких жорстких обмеженнях, фон Трієр би схвалив.

 

Back in USSR

 

Передбачувано і прикро те, що дудьонок став звертатися безпосередньо до свого коріння і час від часу саджати на стілець навпроти себе різних людей з РФ. Передбачувано, тому що його внутрішні параметри атрибутів статусу занадто довго шліфувалися єдиним гастрольним простором: усі пам'ятаємо часи, коли будь-який місцевий виконавець розглядав Київ як розгінний майданчик для стрибка у Москву, а Москву як межу амбіцій. Прикро, бо ці часи не закінчилися та дудьонок оцінює російських співрозмовників як корисних для власного іміджу і цікавих для своїх підписників. Всерйоз, незважаючи на війну. Має право, як і будь-який з нас.

 

Як і я. Поки писав, прикидав: з ким із співвітчизників я хотів би поспілкуватися персонально? Та багато з ким, повірте. Окрім наших дудят, бо це просто небезпечно. А з ким із росіян? У мене вийшов тільки Сорокін. Чи дотягнувся дудьонок до Сорокіна? Ні. Але він дотягнувся до Хакамади. Запитайте себе: яку роль вона відіграла у вашому житті? Що ви про неї пам'ятаєте? Це важливі спогади?

 

Можливо, в цьому наш дудьонок рівняється на авторитети з місцевої журналістики. Тобто, він дивиться регулярні созвони Влащенко з Бєлковським, щось почерпнув з київського інтерв'ю Гордона з Венедиктовим, ймовірно навіть бачив як Кашпіровський бере інтерв'ю у Гордона. Адже наш дудьорнок естет та допитливий хлопчик, а у світі надто багато такого, у чому без людини з Москви аж ніяк не розібратися.

 

Ось поет Биков ділиться із Наташею Влащенко журбою щодо власного розстройства шлунку. А Наташа задає уточнюючі запитання та калібрується: а Сергій Мінаєв крутой? А Вєра Полозкова крута? А хто з нових російських режисерів вам ближче? Наташа Влащенко взагалі-то дуже крута. Чи помітили ви, як вона змусила голову пресс-служби Президента України пані Мендель вибачатися за свою українську? В тому ж відео Мендель відкрито рекламує канал Влащенко. А ось вже Гордон умовляє спікера Верховної Ради Розумкова говорити російською.

 

"Але ж я запрошую і українських співрозмовників" - міг би заперечити наш влогер, якби сидів навпроти. Вірно, просто коли окрім українців у наявності є тільки росіяни, створюється якесь дивне, тривожне єднання.

 

Тривожне, адже окрім росіян, дудьонка дивляться українці, цілих 20-40%. У числі яких є і я, а мені в процесі генерування комбінацій одкровення Ірини Муцуовни взагалі ні до чого. 

 

Я не хочу, аби мої контексти формували люди, чий вождь 20 років при владі через те, що Чічваркін обрав еміграцію у багажнику. А “Українська правда” вважеє, що глибокі думки Чічваркіна - це для мене те, що треба.Чому?

 

Мене не надихають думки та історії від колишньої кандидатки в президенти РФ Собчак, яка у відповідь на питання про Крим манірно відводить очі і через губу цідить "нерозумно пред'являти такі претензії людям, які не приймають подібних рішень". Хоча, треба віддати належне, ця Собчак взяла інтерв'ю у фон Трієра, а наш безвізовий дудьонок - не взяв.

 

Увага, жахливе припущення! Страшно подумати: а може дудьонок бере інтерв'ю у росіян та використовує виключно російську, бо мріє, аби росіяни визнали його рівним собі? Може він завів канал заради них? Та ну, якісь нісенітниці.

 

ЩО Ж РОБИТИ?

 

Найголовніше: поки ви намагаєтеся завезти в Україну контрабандою трошечки хакамади та ходите один до одного у гості, ваш папка не стоїть на місці! Навіть Дудь втомився шукати правду проміж двох стільців і вже намацує нові форми. Ви ж по-любому дивилися, робіть висновки!

 

У 2020 році мені буде спокійніше за наш європейський вектор, якщо серед гостей дудьонка, окрім українців, виявляться шведи, англійці, французи, чехи, поляки, австрійці. Якщо він хоч трішки засоромиться власної ліні і відчує що-небудь, що віддалено нагадує відчуття власної важливості, впливовості та відповідальності, Youtube охоче розкриє перед ним браму до чарівного світу англомовного контенту. Він з подивом виявить, що різні люди ведуть свої влоги по-різному, а формат Дудя не є обов'язковою програмою! І головне: він познайомиться з творчістю персонажів, які виводять в топи свій контент не за рахунок додавання власних показників популярності до аналогічних показників гостей, а через пошук по-справжньому цікавих історій у найнудніших місцях, на кшталт вуличних притонів для шахістів. І схоже, що ніхто з них навіть не володіє російською!

 

Хочу нагадати усім дудятам про їх поважний вік. Ви маєте пам’ятати старий, але чудовий та у багатьох аспектах пророцький кліп. Тут є і жовтий, і блакитний. І кастрюлі на головах, і майже азовське привітання, і трішечки не той парад на той самой Красной площади. Назва кліпу GO WEST, і це й є головна порада.