Едвард Лукас

Мутації дезінформації

1 Березня 2020
Наскільки поживний у вас раціон? А як щодо «переїдання» нагнітанням паніки, міфами та сенсаціями? Такий раціон робить нас боязкими, похмурими й підозріливими.

За браком консенсусу щодо фактів політика — паралізована; плітки розпалюють бунти. Навіть у глибоко поляризованому середовищі нам не подобається, коли нами маніпулюють, надто чужаки. Мало хто споживає дезінформацію з власної волі. Але ми страшенно переоцінюємо нашу здатність її виявляти. 


Оксфордський інститут інтернету виявив, що фейкові новини про грудневі парламентські вибори у Великій Британії поширювалися значно більше, ніж мейнстримні. NewsGuard — організація, яка оцінює прозорість і надійність новинних сайтів, — вважає, що близько десятої частини онлайн-новин, які читають американці, є фейками. NewsGuard допомагає визначити якість інформації за щомісячну оплату. Новинні сайти, що не приховують своїх власників та внутрішніх процедур, а також відповідально ставляться до написання й редагування матеріалів, висвічуються в мене на екрані зі спеціальною зеленою позначкою. В один клік отримуєш повністю «поживні новини», де пояснюються факти й обґрунтовується вердикт. Схожа схема за назвою Trust Project спонукає Google просувати в пошуковому рейтингу новинні сайти, які підписали Кодекс належної практики. Краще позначення, поза сумнівом, частково вирішує проблему. Однак критерії для таких заходів можуть бути доволі ненадійними. Деякі є беззаперечно чіткими: чи цей новинний сайт має зареєстровану адресу, чи там працюють реальні люди, чи публікуються виправлення? Чимало поширювачів дезінформації не проходять таких тестів. Споживачі, які це знають, можуть обрати «здоровішу їжу». Однак інші перевірки суб’єктивніші, як-от розмежування новин та коментарів (ним одержима американська журналістика, але деінде воно вельми розпливчасте). Зрештою, усі рішення редакції є вибірковими. Просування сумнівного стандарту об’єктивності загрожує підриванням, а не зміцненням довіри.

 

Читайте також: Ксенія Єрмошина: «Дезінформація стає важливою складовою міжнародної політики»


Так само суперечливе питання про те, як і коли повинні втручатися технологічні гіганти. Я тішуся, що Facebook трохи змінив програмне забезпечення, щоб завадити китайській дезінформації зривати президентські вибори в Тайвані. Та я тішився б менше, якби технологічна компанія допомагала, скажімо, польському урядові протистояти тиску Європейського Союзу щодо жорсткої судової реформи в Польщі.

Іноземні інтригани експлуатують реальний скептицизм та невдоволення громадськості в різноманітних питаннях — від вакцинацій до зовнішньої політики. Завдяки інтернету це можна робити безпрецедентно анонімно, миттєво й повсюдно


Хотілося б покладатися на фактчекінг і контраргументи. ЄС має невеличкий підрозділ, який виконує цю похвальну роботу. Та небагато вказує на те, що це розвінчування працює. Проковтнувши щось, люди не бажають вірити, що це для них некорисно. Іноземні інтригани експлуатують реальний скептицизм та невдоволення громадськості в різноманітних питаннях — від вакцинацій до зовнішньої політики. Завдяки інтернету це можна робити безпрецедентно анонімно, миттєво й повсюдно. Тим часом наш медіа-простір став фрагментованим. Бізнес-модель, що підтримувала багатьох постачальників мейнстримної інформації, зазнала краху, і головною жертвою стала місцева журналістика. Довіра до влади й політики теж підірвана.


Усе це робить нас вразливими до згубної брехні. Минулого тижня Держдепартамент США повідомив про використання пов’язаних з Кремлем акаунтів у соціальних мережах для просування теорій змови про коронавірус. В Україні фейковий імейл (нібито від Міністерства охорони здоров’я) закликав людей блокувати дороги й трощити шибки автобусів, що везли евакуйованих у карантинну зону. Кремль заперечує причетність, але мейнстримні медіа в Росії охоче популяризують теорію про те, що вірус розробили на Заході в підлих комерційних або геополітичних цілях.

 

Читайте також: Ковчег для небратів


Національний фонд на підтримку демократії — благодійна організація в США — нещодавно опублікував велику доповідь про дезінформацію в межах серії про те, як протидіяти атакам «гострої сили» авторитарних держав проти демократій.


Моє головне послання: нас не врятує якесь одне рішення; ми можемо мати багато опцій, якщо захочемо ними скористатися. Кращі «етикетки» для інформації допоможуть, так само як активніше використання наявних норм. Ofcom, нехай із запізненням, узялося за пропагандистські медіа. Цього місяця наше управління зв’язку оштрафувало зареєстрований у Лондоні російський канал на 20 тис. фунтів за упереджене висвітлення атаки в Солсбері із застосуванням нервово-паралітичного газу. Це сталося після того, як канал ушосте порушив вимоги Ofcom щодо неупередженості, хоч отримував суворі попередження й обіцяв виправитися. Управління Ofcom також оштрафувало talkRadio за схоже порушення в передачі, яку вів Джордж Ґалловей.


Головною реакцією мають бути не правові чи технологічні, а етичні й соціальні заходи. Нам треба взяти на себе особисту відповідальність за те, як ми поширюємо інформацію. Так само як регулярне миття рук забезпечує нам — та іншим людям — здоров’я, нам потрібно застосовувати схожий підхід до електронної взаємодії. За доби інтернету плітки — це не просто плітки. Вони поляризують суспільство, допомагають нашим ворогам і шкодять нашій свободі. Ціною легковажних розмов може бути життя.