Любомир Шавалюк

Віддам нафту з доплатою

24 Квітня 2020
20 квітня стало історичним днем. Уперше у світовій історії ціна ф’ючерсів на нафту опустилася нижче від нуля й у межах дня знижувалася до нижче за мінус $40 за барель.

Подія, яка століття тому могла би стати найстрашнішим кошмаром Джона Д. Рокфеллера, нині є доконаним фактом. Її наслідки не обмежаться лише галасом, що здійнявся в медіа. Проте й переоцінювати їх не варто.


У ситуації, що склалася, важливою є технічна сторона питання. Від’ємними ціни стали аж ніяк не на всю нафту. Ідеться тільки про американську марку WTI (West Texas Intermediate) і лише про частину ф’ючерсних контрактів на неї, термін дії яких завершився 21 квітня. Ф’ючерс — це фінансовий інструмент, що передбачає купівлю базового активу (у цьому разі нафти) сьогодні й отримання його згодом, у день виконання контракту. Бувають ф’ючерси без фізичного постачання, покупці яких отримують не базовий актив, а його ціну, зафіксовану на момент виконання. Але це не той випадок. Квітневі ф’ючерси на WTI передбачають фізичне постачання. Отже, усі, хто їх купив, 21 квітня отримали свої діжки з нафтою.

 

Читайте також: Die Welt: Нові переговори про майбутнє нафти


Якби покупцями були нафтопереробні заводи, то вони просто запустили б цю сировину в переробку. Але основні гравці на ринку ф’ючерсів — фінансові компанії й різноманітні фонди. Вони торгують ф’ючерсними контрактами не заради сировини, а щоб заробити на різниці цін. Отримавши нафту внаслідок виконання контрактів, вони не можуть переробити її, а тільки продати в натурі або, скажімо, у формі нових ф’ючерсів із постачанням у травні. Ці опції потребують часу для реалізації. А поки він минає, нафту треба десь зберігати. І тут виникає проблема.
Із січня запаси нафти у США невпинно зростають. За тринадцять тижнів вони збільшилися на 91 млн барелів (при добовому споживанні у країні близько 20 млн барелів). А за останній місяць тижневий приріст перевищував 15 млн барелів, і це рекордні значення з 1982 року, тобто з початку ведення статистики. Формально американська система нафтових сховищ може накопичувати 653 млн барелів й на 17 квітня вона була завантажена лише на 60%. Але, мабуть, її вузькі місця почали проявлятися вже зараз. Так, сховища в місті Кушинг, що у штаті Оклахома, можуть зберігати тільки 76 млн барелів, вони заповнені на майже 76%. Ці сховища є місцем виконання ф’ючерсних контрактів, що торгуються на нью-йоркській товарній біржі (NYMEX), тобто покупці ф’ючерсів після завершення терміну їхньої дії отримують нафту саме в них. Судячи з усього, решта потужностей у Кушингу де-факто вільна, але де-юре законтрактована. Або власники прав на них мають свої плани щодо їх використання, або вони просто правлять нереальну ціну за передачу прав на незайняті сховища.

 

Уже кілька років ринок нафти не є стратегічно збалансованим. Попит млявий через розвиток альтернативних джерел енергії. Пропозиція зростає завдяки сланцевій революції. Усе це зумовило вкрай високий тиск на нафтові ціни в бік зниження й тенденцію накопичення її запасів по всьому світу


Ось чому фінансовим компаніям, які опинилися з нафтовими ф’ючерсами на руках, виявилося вигідніше віддати нафту комусь із доплатою, щоб не мати справ із фізичним постачанням. Теоретично її можна було би завантажити в цистерни й перевезти деінде в незаповнені сховища, яких у США поки що не бракує. Але фінансові компанії ніколи не бачили нафти на власні очі й не займалися її транспортуванням чи зберіганням, тому не захотіли витрачати час і гроші на це й тепер. Унаслідок домінування на ринку гравців із лише фінансовим бекґраундом сталося так, що велике їх стадо помчало у вузькі ворота. І ціна посипалася. Це той випадок, коли хвіст розвернув собаку на 180 градусів і надав прискорення в новому напрямку.


Із цієї ситуації випливає два питання. Перше: чому так сталося? Тиждень писав про те, що вже кілька років ринок нафти не є стратегічно збалансованим. Попит млявий через розвиток альтернативних джерел енергії. Пропозиція зростає завдяки сланцевій революції. Це, так би мовити, тектонічні плити нинішньої ситуації. Їхню дію підсилили тимчасові фактори: через карантин споживання нафти помітно зменшилося в усьому світі, а пропозиція зросла внаслідок цінової війни Саудівської Аравії проти Росії (якби не тектонічні плити, цього протистояння не сталося б). Усе це зумовило вкрай високий тиск на нафтові ціни в бік зниження й тенденцію до накопичення її запасів по всьому світу.

 

Читайте також: Епоха дешевої нафти


І друге питання: на що очікувати? Тимчасові фактори невдовзі вичерпаються: карантини у країнах завершаться, а Організація країн — експортерів нафти (ОПЕК) у розширеному складі (ОПЕК+) домовилася закопати сокиру війни і скоротити щоденний видобуток на 9,7 млн барелів на день (майже 10% від світового споживання). Однак тут є нюанси. По-перше, угода почне діяти з травня, а доти нафта накопичуватиметься у сховищах, які вже переповнені. По-друге, 16 квітня ОПЕК оновила свій прогноз ринку. У другому кварталі очікується падіння споживання на 12%, тобто більше, ніж скорочення видобутку, передбачене угодою ОПЕК+. Тож або доведеться укладати нову угоду з іще більшим зниженням виробництва, або у травні запаси й далі зростатимуть, хоча повільніше, ніж раніше. Очевидно, ця історія ще матиме продовження.


Нафтові спекулянти втратять кругленькі суми. 20 квітня зі згаданим ф’ючерсом було укладено угод на понад 72 млн барелів. Це означає, що за один день американська фінансова система втратила близько $ 2 млрд. Сума велика, хоч і не критична. Утім, це можуть бути не останні втрати, адже ринок досі не намацав балансу.