Назар Розлуцький

21 артефакт з усього світу

4 Червня 2020
Останнім часом на українські музеї зійшла несподівана популярність.

Зазвичай вони не належать до закладів, що потрапляють в епіцентр скандалів. Проте ситуація з Музеєм Гончара, який постраждав від брутальних дій силовиків ДБР, засвідчує, що й сховище артефактів можуть стати заручниками політичних «розборок». І хоча це демонструє зацікавлення чинної влади культурними інституціями, та навряд чи це той аспект популярності, якого впродовж десятиліть прагнуть українські музеї.


Натомість у професійному аспекті тривалий карантин завдав відчутного удару по відвідуваності цих закладів і спонукав до пошуку нових форм роботи з громадськістю. Більшість заходів, зокрема виставкових проектів, змушені були перейти в онлайн-режим. Саме в таких умовах зустрів свою 21-шу річницю один зі знакових, хоча й невеличких київських музеїв, а саме Музей української діаспори.

 

Читайте також: У Музеї Гончара заявили, що ДБР арештувало колекцію Порошенка


На жаль, в українській історії та культурології тематика діаспори традиційно перебуває на маргінесі. Її практично не вивчають у школах, не викладають відповідним курсом у більшості профільних вишів, а велика кількість проектів у ЗМІ та на телебаченні, що бодай якось наближені до цієї теми, зводяться до циклу передач під умовним брендом «N великих українців за кордоном» замість того, щоб висвітлювати українську діаспору як самодостатній і різносторонній феномен буття України та українців. Унаслідок цього ми й досі не маємо комплексного наукового розуміння феномену української діаспори, а вивчаємо та обговорюємо лише окремі його аспекти, як-от побут перших переселенців, деякі знакові громадські та політичні організації українців за кордоном та ті самі «N великих» у певній сфері.


Проте за останні роки інтерес до діаспори серед науковців, митців та громадських діячів таки пожвавився. Це дає підстави сподіватися, що невдовзі настане час для її систематичного дослідження та впровадження в навчальні курси. Свою частку у вивчення цього феномену вносять і працівники Музею української діаспори.

Ми й досі не маємо комплексного наукового розуміння феномену української діаспори, а вивчаємо та обговорюємо лише окремі його аспекти, як-от побут перших переселенців, деякі знакові громадські та політичні організації українців за кордоном тощо


Зокрема, в умовах карантину й відсутності відвідувачів вони розробили проект, приурочений до 21-ї річниці від заснування, а саме онлайн-виставку «З усього світу». Вона стартувала 21 травня й триватиме 21 день — відповідно до кількості експонатів, представлених на сторінці музею у Facebook. Виставка присвячена новим надходженням, якими поповнилися фонди установи за останні роки, і ці надходження в буквальному сенсі демонструють як географічний розмах української діаспори, так і її різносторонність. Грамоти перших кредитних спілок українців США, світлини інтернованих вояків армії УНР в польському Каліші, документи Українського національного об’єднання Канади, мистецькі твори Катерини Кричевської-Росандич, Христини Пеленської та Олени Овчинникової зі США, Павла Кравченка та Світлани Солдатової з Австралії, Емми Андієвської з Німеччини, меморіальні речі останнього президента УНР в екзилі Миколи Плав’юка, світлини всесвітньо відомого балетмейстера Сержа Лифаря із Франції, однострій Лесі Храпливої-Щур (однієї з фундаторок Пласту в діаспорі), призові нагороди українських діаспорних спортивних товариств та випускний мундир академії Вест-Пойнт героя російсько-української війни Маркіяна Паславського — далеко неповний перелік експонатів, якими збагатився Музей української діаспори. І найцікавіші речі із цих колекцій разом з їхньою історією щодня експонують в онлайні працівники музею.

 

Читайте також: У Музеї Гончара прокоментували вторгнення ДБР


Звісно, ця виставка не претендує на універсальність та всеохопність, адже всебічно й повно розкрити тематику такого потужного феномену, як українська діаспора, неможливо в рамках однієї виставки навіть із куди більшою кількістю експонатів. Утім, такий проект має на меті не лише показати нові надходження в один із київських музеїв. В умовах стагнації буденної, невіртуальної співпраці з відвідувачами та громадськістю цей проект є передусім експериментальним майданчиком освоєння нових форм взаємодії в умовах кризи й ізоляції, а якщо говорити про профільну сферу, то й стимулом віртуальним відвідувачам з різних куточків світу за допомогою дібраних експонатів та їхніх часом химерних і захопливих історій глибше осмислити історію закордонного українства — сфери, яка й досі перебуває в статусі terra incognita для абсолютної більшості простих громадян і, на жаль, для так званого інтелектуального прошарку. Нам залишається також сподіватися, що такі культурно-історичні проекти в підсумку матимуть ефект просвітництва, який, імовірно, допоможе зробити так, щоб культурні надбання та установи, що їх зберігають, більше не мусили ставати заручниками політичних ігрищ.

 

-------------

Для довідки: Музей української діаспори було відкрито 29 травня 1999 року в старовинному будинку ХVІІІ століття на вулиці Московській на Печерську. У ньому зберігається колекція численних мистецьких творів і меморіальних речей українців Польщі, Німеччини, Франції, США, Канади, Аргентини, Австралії та інших країн. Сьогодні постійна експозиція музею перебуває в стані реорганізації, проте для відвідувачів після карантину будуть доступні його виставкові проекти, серед яких історико-меморіальний проект «Наш Сікорський», присвячений життєвому й творчому шляху відомого авіаконструктора, який народився в Києві, та винахідника гелікоптера.