Едвард Лукас

Больові точки

19 Вересня 2020
Маски роблять репресії анонімними. Але якщо їх зірвати, диктатура отримує обличчя: з’яв­ляєть­ся людина, яку можна притягти до відповідальності за вчинені дії. Такий урок дає нам засвоїти Білорусь, де протестувальниці стягували балаклави з голів оперативників ОМОНу.

Звичайна спроба опору кардинально змінює динаміку сили. Це відбувається тоді, коли на деякий час омонівці (схоже, це завжди чоловіки) кількісно переважають. Протестувальники можуть повалити їх на землю, вдарити цеглиною по голові або занурити в бензин. Таке трапляється в інших політичних бунтах. Але не в Білорусі. Тамтешні демонстранти не кривдять і не принижують своїх гнобителів. Вони дбають лиш про те, щоб сфотографувати їхні обличчя.


Останніми днями я переглянув багато відеозаписів таких демаскувальних заходів. Омонівець раптом стає схожим на людину. До того ж видно, що він приголомшений, ба навіть присоромлений: куди й подівся мачо із крутого загону — замість нього постає людина, заскочена за поганим учинком. У його житті, напевно, є жінки: він чийсь син, можливо, брат, імовірно, чоловік, а може, й батько. Він має родичок, подруг і сусідок. Усі ці знайомі йому жінки можуть брати участь у протестах або принаймні багато з них підтримують їх. Вони знають стагнаційний, претензійний режим, що сфальсифікував вибори минулого місяця й чіпляється за владу з допомогою Кремля, удаючись до побиття і приниження тих, хто чинить опір.

 

Читайте також: Кремлівські інтриги як загроза Мінську


Можливо, багато жінок і чоловіків з оточення того омонівця не знають його професії. Але тепер маску знято, й він боїться, що вони вважатимуть його бандитом і зрадником. Йому доведеться відповідати перед ними, зустрічаючи їх на сходовому майданчику свого будинку, у крамниці, на спортивних заходах, на сімейних святах. Вони можуть приперти його до стіни запитанням: «Чому ти нас б’єш?». А можуть просто відвернутися від нього. Хай там як, він завважить зміну тону, ухильний погляд, не отримає запрошення чи отримає відмову на своє запрошення. Його колеги теж хвилюються: наступними можуть бути вони — із них знімуть маски і їх зневажатимуть.

Ключ до перемоги — рушійна сила. Представники режиму мають дедалі більше розуміти, що він приречений на поразку. Ніхто не хоче бути на боці переможених. Адже ті, хто кидає виклик режиму, дедалі впевненіші в перемозі, і щоразу більше людей до них приєднується


Коли падають режими, відбувається розкол у їхній верхівці і крах у низах. У Білорусі можливе і перше, і друге. Завдання протестувальників і їхніх друзів закордоном — пришвидшити обидва процеси. Фізичне демаскування виконавців репресій — це один крок. А другий — масово зробити те саме в електронному форматі. Опозиція, схоже, отримала доступ до особистої інформації кожного представника білоруської поліції. І планує її оприлюднити.


Ще одна лінія атаки — проти зовнішньої присутності режиму. Білорусь має багато посольств та інших дипломатичних місій. Дехто з працівників може бути консервативним прихильником режиму. Проте в багатьох із них події в рідній Білорусі викликають огиду. Може, їхні діти навчаються в університетах. Вони неодмінно дивляться відеозаписи жорстоких дій поліції, від яких стає лячно.

 

Читайте також: Білоруські ультрас. Нахненні Україною


Ці люди можуть переглянути свої погляди. Дехто так уже вчинив. Посол Білорусі у Словаччині став одним із перших «перебіжчиків». Його колега в Нідерландах дав сильне інтерв’ю, у якому розкритикував репресії. Та потрібно більше.
Ключ до перемоги — рушійна сила. Представники режиму мають дедалі більше розуміти, що він приречений на поразку. Ніхто не хоче бути на боці переможених. Адже ті, хто кидає виклик режиму, дедалі впевненіші в перемозі, і щоразу більше людей до них приєднується. Коли люди в масках відмовляться застосовувати кийки, а їхні очільники побоюватимуться віддавати накази, Аляксандрові Лукашенці та його банді час буде бігти до гелікоптера. І нехай це станеться якнайшвидше. 

 

-------------

Коментуючи результати зустрічі між президентом РФ Владіміром Путіним та Аляксандром Лукашенкою, яка 14 вересня відбулася в Сочі, лідерка білоруської опозиції Святлана Ціханоуська зазначила: вона вважає, що будь-які домовленості не матимуть законної сили. А також наголосила, що обіцяний російською стороною кредит у розмірі $1,5 млрд (дуже схожий на позику від Кремля, яку отримав Віктор Янукович напередодні своєї втечі до Ростова в 2014 році) має віддавати особисто Лукашенка, а не народ Білорусі. Ціханоуська назвала кредит «оплатою побоїв» протестувальників, здійсненою за гроші російських платників податків. Водночас опозиціонерка висловила впевненість, що кредитні кошти зможуть продовжити агонію режиму, але не зупинять перемогу народу.