Михайло Басараб

А якщо Росія раптом піде з Донбасу. що тоді?

10 Грудня 2020
Кремль затягнув нас у трясовину з тисячі деталей і дрібниць стосовно «мирного врегулювання на Донбасі». В обговоренні і обдумуванні цього спаму ми мали б виснажитися і втратити волю до відсічі агресору. Такою є тактика тривалої гібридної агресії, що поєднує збройні, політичні, гуманітарні та економічні засоби. Кінцева мета Росії – встановити свій тотальний контроль над Україною через повністю підконтрольне собі керівництво або безперервний хаос у нашій державі.

Основні складові цього плану – завдати бойовими діями та окупацією людських і матеріальних втрат Україні, змусити до поступок, а далі обтяжити нас системними негативними наслідками від війни, руйнацій і умов «миру».

Нав’язані Кремлем Мінські домовленості створили засадничо вигідний для Росії контекст переговорного процесу, коли розв’язок конфлікту можливий тільки за рахунок поступок і втрат з боку України. Попри те, що Донбас досі не отримав особливого статусу, а Росія зазнає великих втрат через окупацію частини наших територій, ми не вибралися з пастки, у яку нас посадили 12 лютого 2015 року. Живемо в тісних обіймах сутнісно хибного міжнародного консенсусу, що Мінські домовленості є запорукою справжнього миру. Насправді ці домовленості можуть бути основою для глибшої дестабілізації і знесилення України або можливістю для Росії залишити за собою Крим і оминути відповідальність за міжнародні кримінальні злочини проти України. Мінські домовленості є чим завгодно, але точно не гарантією миру.  

 

Москва досі продовжує боротися за найкращий для себе розв’язок ситуації. Але у нашого ворога безумовно у запасі є цілий асортимент інших варіантів, які будуть запропоновані Україні і міжнародному співтовариству за більш критичних для Росії варіантів. Наприклад, уявімо собі, що одного дня росіяни формально демонтують окупаційні адміністрації на Донбасі і виводять війська, забирають свою техніку і дозволяють українським прикордонникам взяти під контроль державний кордон. Питання звільнення Криму пропонують відкласти на потім.

 

Читайте також: Колонізатори нового тисячоліття

 

Дуже просто уявити, що відбуватиметься в Україні, а особливо за кордоном. Оскільки Москва привчила усіх нас до того, що війна триває лише на Донбасі, такий поворот подій буде подано як велика поступка Росії і фактично перемога України. Що ж ми отримаємо насправді?

 

Насправді санкційний тиск на Росію буде істотно послаблено. Москва уникне політичної, а головне матеріальної відповідальності за збройну агресію проти України та окупацію частини Донеччини і Луганщини. Росія залишить під своїм контролем Крим. Україна отримає розграбований, замінований, депресивний регіон з населенням, що зазнало серйозного і тривалого впливу кремлівської пропаганди. Сума видатків на відновлення Донбасу ще кілька років тому обчислювалася незалежними західними фахівцями у десятки мільярдів доларів. Міжнародна спільнота вимагатиме від нас якнайшвидших виборів на «звільненій» території. Це у них пунктик є такий. Можемо уявити собі, кого там буде обрано до органів місцевого самоврядування чи до Верховної Ради. Окрім того, російські спецслужби залишать розгалужену агентурну мережу і купу усіляких інших «сюрпризів». Це цілком реальні наслідки простого безкровного виходу окупаційних військ та адміністрацій з території ОРДЛО. 

 

Чи реальним є такий перебіг подій? Цілком. І усе це без виконання положень Мінських домовленостей. Якщо ж Україна погодиться виконати ще й ці кабальні вимоги, то до всього перерахованого додайте особливий статус для Донбасу, амністію, народну міліцію і все те інше що підписали тоді у Мінську.  

 

Читайте також: Як Україна втрачає Україну

 

На жаль, нас чекає саме такий шлях у тій чи іншій варіації, якщо ми не виберемося з дискусійної трясовини про тисячі другорядних дрібниць, які нам нав’язує ворог. З Росією не можна грати другим номером. Без будь-яких демаршів треба нарешті вибудувати свою логічну позицію, яка має базуватися на реальних обставинах, а не на вигадках кремлівським фантазерів.

Отже:

  1. Росія вчиняє збройну агресію проти України, окупувала Крим, частину Донецької і Луганської областей, а відтак повинна понести за це повну відповідальність, передбачену міжнародним правом.   
  2. Крим і Донбас мають бути звільнені окупантом одночасно. 
  3. Якщо Росія вчиняє зазначені злочини проти України, то порушений правопорядок буде відновлено після безумовного виходу росіян з півострова і Донбасу, а також після відшкодування збитків Україні. В такому випадку пошук розв’язку проблеми через виконання Україною якихось умов позбавлений сенсу. Інакше, це виглядає як спроба покарати не агресора, а державу, що зазнала агресії. Саме так виглядають Мінські домовленості.
  4. Для чіткого і повного розуміння збитків, завданих Україні Росією, наша держава нарешті повинна почати підготовку консолідованої претензії. Відповідний законопроект у Верховній Раді зареєстрований.
  5. Після звільнення Криму і Донбасу на цих територіях повинна відбутися особлива процедура відновлення ладу. Вибори мають стати не початковим, а фінальним етапом реінтеграції деокупованих територій. Увесь процес повернення цих територій до повноцінного і звичного життя може затягнутися на десятиліття. Забезпечувати цей особливий режим повинні деокупаційні адміністрації з відповідними спеціальними повноваженнями, визначеними українським законодавством.       

 

Саме так у загальних рисах має виглядати позиція України щодо подій в ОРДЛО і Криму та стосовно умов звільнення, а потім і реінтеграції окупованих сьогодні територій. 

 

Читайте також: Особливості українського пацифізму

 

Інколи мені кажуть, що Росія на таке ніколи не погодиться. А я завжди на таке відповідаю, що у нас є лише одна інша альтернатива – погодитися на російські умови і отримати значно більшу руїну. Це ж настільки очевидно.

 

Якщо ми хочемо зберегти свободу і шанс на розвиток, то маємо зміцнюватися і набратися терпіння. Терпіння до того часу, коли Росія під тиском тих або інших обставин буде змушена повернути Україні все і без будь-яких вимог до нас.