Олександр Мотиль

Важко бути американцем

11 Лютого 2021
Божевільна правиця штурмує Вашингтон. Божевільна лівиця штурмує командні висоти культури. Чи перетворилася Америка на бананову республіку або на веймарську Німеччину? Цікавий вибір. Соромно стало за цю непогану країну. Хоч би як заперечували їхні прибічники, але правиця й лівиця дуже схожі між собою.

І одні, і другі схильні до насильства, живуть у паралельній, заідеологізованій реальності, не толерують інакодумців, поділяють світ на своїх і ворогів та не бачать разючої схожості. Що гірше — і одних, і других нормальні, пересічні люди бояться.
І боятися є чого. Скажи щось, що не до вподоби екстремістам, — і з тебе зразу зроблять расиста, сексиста, комуніста, сатаніста… А тоді доведи, що ти не слон. Маючи на увазі, що намагання довести, що ти не слон, є доказом того, що ти якраз слон! Ситуація безвихідна, тому найбезпечніше мовчати.

Важче, можливо, бути американцем, аніж українцем.


Такого не було 30 років. США представляли світле майбутнє, а бідолашна Україна була занурена в пострадянське болото. Тут прогрес, а там регрес. Тут демократія, а там якась гібридна потвора. Тут квітучий капіталізм, а там корумпований постсоціалізм. Гарно було жити в бінарному світі, де ти належиш до вищої раси.

 

Читайте також: Діаспора: зміна парадигми


А тепер усе догори дриґом. Попри всі недоліки ЗЕрежиму, Україна залишилася демократією. Попри розчарування Зеленським і наростання гніву, Україна відносно стабільна. Так, розподіл на захід і центр vs схід і південь є й далі, але немає в Україні таких божевільних правиць і лівиць, як в Америці. Українські медіа вражають своєю відносною відкритістю, толерантністю й незабобонністю. Навіть корупція, якою Україна славиться, не менш поширена за лаштунками Вашингтона, ніж Києва.

 

Україна, звичайно, має свої вади, але тепер вони не видаються аж такими унікально українськими, як колись. Болото всюди.


Найважче бути, мабуть, новоприбулим американським українцем.


Четверта хвиля приїхала сюди, щоб утілити свій варіант американської мрії: жити в більш-менш нормальних умовах, почуватися вільним, купити дім, авто… А тепер що? Для правих екстремістів усі мігранти підозрілі, можливо, навіть схильні до антиамериканського соціалізму. Для лівих екстремістів усі білошкірі — расисти, які мають просити вибачення в чорношкірих і виплачувати їм репарації.

 

Правиця й лівиця дуже схожі між собою. І одні, і другі схильні до насильства, живуть у паралельній, заідеологізованій реальності, не толерують інакодумців, поділяють світ на своїх і ворогів та не бачать разючої схожості


Діаспора загалом, а новоприбула діаспора зокрема постає перед складними питаннями. Як вижити в поляризованому суспільстві? Де в ньому місце американських українців? Чи можуть вони залишатися собою, а чи мають приєднатися до певних радикалів?


Зізнаюся, що інколи я хочу відокремитися від такої Америки. Проголосити незалежну країну (якийсь там Укрдіаспорстан), побудувати високі-високі стіни на кордоні з США й вимагати від громадян єдиного: бути тверезими, нормальними та спокійними. А тоді рушити в похід на Вкраїну, що виявиться для всіх хепі-ендом. (Ну шо? Мріяти ще дозволено?)


На щастя, діаспора може стати таким островом блаженних. Порівняно із сучасною Америкою, українсько-американська діаспора є взірцем тверезості, нормальності та спокою. Колишні ідеологічно-політичні битви між націоналістами, гетьманцями, урдепістами тощо перестали людей цікавити. Студенти не підпалюють діас­порних установ. Радикали не мародерять по крамницях. Ніхто нічого не штурмує. Всі американські українці занепокоєні Україною, і всі — чи майже всі — віддані первісним ідеалам американської республіки. Фундамент є. Людей удосталь. І прецеденти є — колись уже були самодостатні українські гетто в різних містах. Тепер таких скупчень майже немає, але установи залишилися, а міжлюдські зв’язки посилилися завдяки інтернету.

 

Читайте також: Ерве Аміо: «Мати гарну роботу та навіть французький паспорт — зовсім не означає забути Україну.»


А чи будуть українці й далі емігрувати в США? Чи буде потужна п’ята хвиля? Люди покидають свої батьківщини і стають мігрантами під впливом двох факторів: тих, що виштовхують їх із дому, і тих, що притягують до нової країни. У такій своєрідній бухгалтерії Америка переважала останні 30 років. Тут була країна безмежних можливостей, а там — країна обмежених можливостей. Тепер співвідношення США й України змінилося. У вас погано, але в нас, можливо, іще гірше. (Ура! Ми номер 1!)

 

Хочеш бути багатієм? Мабуть, ним легше стати в Америці. Хочеш бути таврованою як расистка, хоча ніколи в житті не зустрічала чорношкірих? Приїжджай, будь ласка, на землі Вашингтона.
Як колись казали первісні мігранти: «тєжко на еміґрації»…