ОНУХ

Час епістемічного хаосу

13 Лютого 2021
Торік моя донька Оля подарувала мені книжку авторства професорки-пенсіонерки Гарвардської школи бізнесу Шошанни Зубофф із пророчою назвою «Доба нáглядного капіталізму» (The Age of Surveillance Capitalism, 2019).

Цей твір став світовим бестселером, а колишній президент США Барак Обама вважав, що це одна з книжок, які найбільше варті рекомендацій. Професорка Зубофф і тема, яку вона досліджує, знову актуалізувалися на початку січня 2021 року, коли стало відомим не тільки те, що Джо Байден буде новим президентом, а й те, що демократи контролюватимуть Сенат, а отже, матимуть змогу ініціювати й ухвалювати закони. Facebook і Twitter одразу пристосували свою орієнтацію до актуальної політичної ситуації й назавжди заблокували акаунти ще чинного президента Трампа. Виявилося, що мало не все­владного лідера наймогутнішої демократії на планеті можна позбавити голосу у світі соціальних медіа однією постановою добродіїв Цукерберґа й Дорсі.


Але надаймо голос професорці Зубофф:
«…Соціальні медіа — не публічний простір, а приватний, яким керують машинні операції та їхні економічні імперативи, не здатні відрізняти правду від брехні й відбудову від руйнування, та й не зацікавлені в цьому.
…Ларрі Пейдж і Сєрґєй Брін, засновники Google, здійснювали абсолютний контроль над виробництвом, організацією і подачею інформації у світі. Facebook Марка Цукерберґа мав абсолютний контроль над тим, що стало головним засобом глобальної комунікації та споживання новин разом з усією інформацією, прихованою в його мережах.

 

Читайте також: Незакінчене XX сторіччя


…В інформаційній цивілізації суспільства визначаються питаннями знань: як їх розподіляють, який орган керує їхнім розподілом і яка влада захищає цей орган. Хто знає? Хто вирішує, хто знає? І хто вирішує, хто вирішує, хто знає? Нáглядні капіталісти тепер мають відповіді на кожне запитання, хоча ми ніколи не обирали їх, щоб вони керували. Оце й становить суть епістемічного перевороту. Утверджуючи права власності на нашу особисту інформацію, вони претендують на статус органу, який вирішує, хто знає, і захищають цей орган наявною в них владою контролювати критично важливі інформаційні системи й інфраструктури.
Епістемічний переворот відбувається в чотири етапи.

Якщо людині не заважає те, що нею керують і її контролюють, тоді можна користуватися всіма принадами, які пропонує цифровий світ. Завдяки цьому всьому ми почуваємося винятковими й майже божественними, живучи в такій всеосяжній ілюзії


Перший — привласнення епістемічних прав, що закладає основу для всього, що йде далі. Нáглядний капіталізм породжений відкриттям, що компанії можуть претендувати на людські життя як безкоштовну сировину для видобування поведінкових даних, які вони потім оголошують своєю приватною власністю.


Другий етап характеризується крутим зростанням епі­стемічної нерівності, визначеної як різниця між тим, що я можу знати, і тим, що можуть знати про мене. Третій етап, який ми тепер переживаємо, запроваджує епістемічний хаос, його спричинює продиктоване прагненням прибутку алгоритмічне збільшення, поширення й мікротаргетування викривленої інформації.


На четвертому етапі епістемічне панування стає інституціоналізованим, бере гору над демократичним урядуванням завдяки комп’ютеризованому врядуванню з боку приватного нáглядного капіталу. Машини знають і системи вирішують, керовані й утримувані нелегітимним органом і антидемократичною владою приватного нáглядного капіталу. Кожен етап спирається на попередній. Епістемічний хаос готує ґрунт для епістемічного панування, ослаблюючи демократичне суспільство. Ми живемо в цифровому столітті протягом формотворчих років інформаційної цивілізації. Нашу добу можна порівняти з початком доби індустріалізації, коли власники мали всю владу, а їхні права власності брали гору над усіма іншими міркуваннями. Нестерпна правда нашої теперішньої ситуації полягає в тому, що Америка й більшість інших ліберальних демократій поки що відступили власність на всю цифрову сферу та контроль за її діяльністю політичній економії приватного нáглядного капіталу, що нині бореться з демократією за основоположні права і принципи, які визначатимуть наш соціальний устрій у нинішньому столітті».

 

Читайте також: Щеплення живим вірусом


Багатьом людям тривога, яку висловила професорка Зубофф, видається перебільшеною і принаймні передчасною. Якщо не дбати про приватність (а багато з нас не дбає), цифровий світ постає як правдивий рай. Якщо людині не заважає те, що нею керують і її контролюють, тоді можна користуватися всіма принадами, які пропонує цифровий світ. Він забезпечує навігацію GPS, пропонує широкі інтернетні канали, гарантує легку доставку покупок, надає системи керування голосом («Alexa», пригаси світло!»), подає інформацію зі ЗМІ за бажанням і дарує приватні «бульбашки» в соціальних медіа. Завдяки цьому всьому ми почуваємося винятковими й майже божественними, живучи в такій всеосяжній ілюзії. Досить тільки клацнути варіант вибору «Згоден на доступ до даних». Але ті, кому важлива власна приватність, відмовляються від такого вибору, хоча щодня їх стає дедалі менше, Зрештою, скандал, пов’язаний із компанією Cambridge Analytica, довів, що навіть коли не давати добровільної згоди, персональні дані й так можуть збирати, продавати, купувати й використовувати без згоди та контролю людини. Те, що навколо нас, завжди є нáглядним капіталізмом у дії, який породжує епістемічний хаос унаслідок застосування алгоритмів, спроєктованих із метою максималізації нашої участі за всяку ціну. І все-таки над нами лиховісно нависає видиво «нáглядної держави», яке матеріалізується швидкими кроками (скажімо, в Китаї), але ще є шанс, що в демократичному світі нам пощастить уникнути цього. Часу в нас небагато.


«Якщо ми хочемо подолати епістемічний переворот, демократія повинна боротися, — каже професорка Зубофф. — Можна мати або демократію, або нáглядне суспільство, але не можна мати і те, і те».