Ігор Лосєв

Потреба нової політики

6 Березня 2021
Впродовж кількох останніх років в Україні почали потроху забувати про Крим. Водночас саме на українську «забудькуватість» у Російській Федерації й сподіваються.

 На початку російсько-української війни в 2014 році знаний російський політик, що за раннього Єльцина був послом РФ у Вашингтоні, «імперський демократ» Владімір Лукін стверджував, що треба вилучити в України території, які Росія вважає своїми, а українці й росіяни зрештою помиряться, як помирилися німці з французами після Другої світової війни.


Проте ситуація у світі змінюється, і не завжди на шкоду Україні. Колективний Захід починає прозрівати щодо російської політики, у США до влади прийшов президент, який не збирається дозволяти РФ ізолювати Америку в геостратегічному глухому куті. Росія має дедалі більше проблем, її імперія впливу змушує Кремль щоразу дужче переживати випробування: Білорусь, семирічна війна проти України, де до перемоги РФ іще дуже далеко. Та й усередині РФ багато росіян сприймає Путіна як дошкульний анахронізм. В окупованому Криму зростає розчарування, насамперед у середовищі тих, хто очікував на чарівне райське життя під двоголовим орлом. Поміж тих, хто дотримувався нейтральних позицій («какая разница»), зростає роздратування. На цьому тлі процесів у світі й на окупованих територіях Україні необхідно різко посилити свою активність у питаннях деокупації Криму, зробити значно більше щодо організації політичного, дипломатичного, економічного, інформаційного та воєнного тиску на окупанта.

 

Читайте також: То хто ж воює проти України?


Іще на початку української боротьби за деокупацію півострова сталася велика стратегічна помилка, коли Крим на переговорах почали відокремлювати від Донбасу. Деякі лідери в Києві вирішили (чомусь), що так буде легше і краще: спочатку Донбас, оскільки Росія не тримається за нього так, як за півострів, а вже потім Крим. Це цілком відповідало настроям і намірам російської сторони. Але така тактика (іти шляхом найменшого опору) нічого доброго Україні не дала. Вона не полегшила ситуації з Донбасом і водночас відсунула Крим у далеку й туманну перспективу.

Україна повин­на на всіх міжнародних зустрічах завжди говорити про Крим, а насамперед на тих переговорах, у яких бере участь Росія. Російська сторона має зрозуміти і звикнути, що кримська проблема завжди буде присутньою в українсько-російських відносинах аж до повної деокупації півострова


Крим і Донбас мають бути в одній зв’язці окупованих територій, незалежно від того, чи сподобається це окупанту. Україна повин­на на всіх міжнародних зустрічах завжди голосно й наполегливо говорити про Крим, а насамперед на тих переговорах, у яких бере участь Росія. Російська сторона має зрозуміти і звикнути, що кримська проблема завжди буде присутньою в українсько-російських відносинах аж до повної деокупації півострова. Всупереч сподіванням Владіміра Лукіна та його однодумців…


Медіа України мають активніше працювати на Крим. На півострові є щонайменше 300–350 тис. людей, які завжди були носіями проукраїнських настроїв. Україна не має права їх кидати, варто постійно нагадувати, що на материку їх пам’ятають. Україні давно необхідно сформувати в Херсоні Раду міністрів Автономної Республіки Крим у вигнанні, а також Верховну Раду APK з осідком у тому самому Херсоні. До неї можна провести вибори в середовищі кримських татар, українців і росіян, які змушені були покинути Крим у 2014 році й пізніше. Було би непогано сформувати представництва APK при посольствах і консульствах України, які постійно нагадували б у різних державах про кримське питання.

 

Читайте також: Доки стоять атланти


Водночас на адміністративному кордоні з Кримом необхідно створити потужне військове угрупування з найсучаснішим озброєнням, із найвищим рівнем боєготовності. Тоді слова України про деокупацію щось означатимуть, їх не сприйматимуть лише як струс повітря. До того ж це угрупування може покласти край усім сподіванням російських «яструбів» захопити на материковій Україні розподільчі станції Північно-Кримського каналу. Потужні українські військові сили мають бути присутніми на підході до Криму, навіть якщо Україна найближчим часом не збирається здійснювати силову акцію з деокупації. Краще, щоб військовий «кулак» України там був…


Звісно, такі заходи України викликатимуть шалений опір і самої Росії, і її потужної п’ятої колони всередині об’єкта російської агресії. Адже, наприклад, спроби схилити Україну до виконання ролі постачальника окупованих Росією територій не припиняються, зокрема здійснюються різні кроки щодо поновлення роботи Північно-Кримського каналу в інтересах Росії в Криму.


Від боротьби за деокупацію на суто вербальному рівні на зразок ритуальних фраз «Крим — це Україна» вже час переходити до практичних кроків.