ОНУХ

Тюльпани

14 Березня 2021
Учора фейсбук нагадав мені про торішню березневу фотографію нашої львівської квартири. На стіні вітальні видно велику й мало не абстрактну картину львівського художника Василя Бажая.

Картина, намальована технікою impasto в небуденній для митця ніжній, пастельній гамі з легкими рожевими, салатовими та білими тонами з помаранчевими відтінками, аж просилася, щоб і ми певним чином долучилися до створеного ефекту. Моя дружина Мірка сфотографувала картину й вирушила з тим фото на закупи. Спершу купила десять подушок у тій самій колористичній гамі, а потім великий букет барвистих тюльпанів, які ідеально вписувалися у світ живопису Бажая. Зазвичай прийнято вважати, що митця надихає природа, а в цьому випадку нитка натхнення потяглася від кольорової площини полотна до букета тюльпанів. Я дуже люблю тюльпани, а тому тільки-но вони на початку березня з’являються у квіткарнях, щотижня купую свіжий букет і з великою насолодою спостерігаю, як вони щодня тягнуть угору стебла, як келихи квітів мало-помалу розкриваються і спершу немов неохоче та зрештою майже безсоромно показують шість міцненьких тичинок, що оточують грубенький стовпчик. Ось я яка, каже квітка й уже не ховає жодної таємниці.


Я дивлюся на фотографію, на картину Бажая, на кольорові подушки на канапі й букет тюльпанів у львівській квартирі з видом на палац Потоцьких. Дуже схожий на зображений на фото букет свіжих тюльпанів переді мною в моїй торонтській квартирі нагадує, що між цими двома букетами минув рік, і відкриває для мене гру асоціацій про те, що було, ще не розвинулося як слід і минуло майже так само швидко, як в’яне букет весняних тюльпанів.

 

Читайте також: Ще хвилинка, ще мить!..


Тюльпани прийшли до Європи з Османської імперії в середині XVI століття, а великої популярності набули в Сполучених провінціях Нідерландів.


У природних умовах тюльпани ростуть у Південній Європі та Північній Африці, але передусім це квіти Туреччини, країн Леванту, Ірану й далі на схід аж до Монголії та Північного Китаю. Початок світової кар’єри тюльпана дали 75 його диких різновидів, які почали розмножувати і схрещувати ще в X столітті. Квіти тюльпанів садили садівники шахів і султанів (зрештою, Золоту добу Османської імперії називали «добою тюльпанів»), оспівували поети, а як декоративний мотив вони ненастанно з’являлися в кераміці, на тканинах і меблях.

Так інколи трапляється в житті — шалені пристрасті, мистецтво, великі гроші, а за тло правлять делікатні й украй минущі тюльпани — квіти, що, як дехто вважає, не мають запаху, але це неправда: тюльпани поширюють дуже, дуже витончені, майже невідчутні пахощі


У Голландії тюльпани почав вирощувати, напевно, в 1593 році один із найвідоміших ботаніків початку XVII століття Шарль д’Еклюз — йому пощастило вивести сорт, стійкий до клімату, холоднішого, ніж у Туреччині.


Кар’єра тюльпанів розвивалася так швидко, що стала причиною «тюльпаноманії», коли годі було задовольнити попит на них. Ціни зростали блискавично, на початку XVII століття вартість однієї цибулини сорту Viceroy сягнула 2400 гульденів (для порівняння — чотири тонни пшениці коштували 448 гульденів, а вісім гладких свиней — 240 гульденів).


У 30-х роках XVII століття квітами торгували на тюльпанових біржах голландських міст. Небачений попит призвів до того, що багато голландців стали спекулювати на тому ринку (так само, як спекулюють сьогодні цінними паперами), сподіваючись на багатократне зростання вкладеного капіталу. Доходило до ситуації, коли продавали тільки-но посаджені тюльпани або ті, які лише мали намір посадити (цю процедуру назвали «торгівлею вітром», вона була схожою на наявні на сучасних ринках капіталу форвардні угоди).


У 1637 році спекулятивна булька луснула, довівши багатьох людей до банкрутства.


У цій історії є щось незвичайне — те, як делікатний і минущий квіт тюльпана, власне, його цибулинка, бо саме її продають і купують, міг так вплинути на зазвичай дуже прагматичну поведінку заможних голландців.

 

Читайте також: Незакінчене XX сторіччя

 

Відлуння тюльпанової лихоманки з’явилося недавно, у 2017 році в американсько-британській мелодрамі з саме такою назвою: «Тюльпанова лихоманка» (Tulip Fever, 2017). Дія фільму відбувається в Амстердамі 1637 року за часів тодішньої «тюльпанової лихоманки». Заможний купець Корнеліс Сандвоорт, одружений із молодесенькою Софією, доручає місцевому художникові Яну ван Лоосу намалювати портрет вродливої дружини. Під час портретних сесій між художником і моделлю зароджується роман. Коханці планують спільну втечу й намагаються роздобути грошей, щоб вирватися з Амстердама, та інвестують усі свої заощадження на тюльпановій біржі. Цей фільм не став шедевром кіномистецтва, і мало хто його нині згадує, в пам’яті лишилися тільки гарні кадри голого тіла героїні мелодрами, зануреного в не менш звабливі барвисті тюльпани.


Ян ван Лоос малював портрет вродливої Софії Сандвоорт, проте якби малював тюльпани так добре, як не раз малював їх Енді Воргол, то, можливо, не був би змушений спекулювати цибулинками на біржі, щоб заробити грошей і вирвати Софію з пастки нещасливого шлюбу. Так інколи трапляється в житті — шалені пристрасті, мистецтво, великі гроші, а за тло правлять делікатні й украй минущі тюльпани — квіти, що, як дехто вважає, не мають запаху, але це неправда: тюльпани поширюють дуже, дуже витончені, майже невідчутні пахощі.


Завтра в моїй найближчій квіткарні з’являться свіжі тюльпани, які тільки-но проклюнулися з цибулинок, щоб дати нам змогу бодай хвилину помилуватися минущою красою, а також подарувати нагоду подумки полинути аж до львівської квартири на вулиці Коперника, барвистих тюльпанових подушок на канапі й тюльпанової картини Василя Бажая.