Микола Малуха

Фабрику тушок запущено

12 Грудня 2012
Головним передвиборчим гаслом “Об'єднаної опозиції” було "Ми їх зупинимо!" Виявляється, що ця компанія не здатна зупинити навіть щурів, котрі побігли від неї до партії влади за ласим шматком.

Вчора ввечері інформаційний простір розбурхала новина про перших двох тушок —  Олександра та Андрія Табалових, обраних народними депутатами від Об’єднаної опозиції «Батьківщина»,  які не увійшли до складу фракції «Батьківщина».

Нам розповіли про складання кожним кандидатом в депутати присяги “перед Господом Богом та народом України дотримуватися перелічених зобов’язань», тобто в разі принципової зміни політичної позиції врозріз із позицією Об’єднаної опозиції обраний депутат «вважає справою честі та зобов’язується скласти повноваження народного депутата України». Отже, на підставі підписаних документів керівництво ОО вимагало скласти мандати двох новообраних депутатів.

Один із лідерів опозиційної партій Арсеній Яценюк наважився взяти на себе відповідальність  за потрапляння тушок до Верховної Ради: “Моя провина в тому, що я повірив людям, які клянуться на Біблії, і які брешуть і зраджують”. Насправді, немає жодної проблеми ані в брехні, ані в Біблії, ані у присязі.

Напередодні виборів керівники “Батьківщини” переконували нас в тому, що вони сформували максимально прозорий список, де немає зайвих людей. Коли в журналістів, незадоволених депутатів, блогерів, громадських активістів виникали питання по певним кандидатурам, то нам показували з під столу якісь рейтинги соцопитувань і переконували у кришталевій чистоті усіх кандидатів. Люди повірили і віддали голоси за опозицію.

Наразі відбувається цькування двох перших “тушок”, проте ніхто не звертає уваги на людей, які їх привели до парламенту. Пізно пишатися тим, що сім'ю Табалових вигнали з сесійної зали і затаврували ганьбою. Не треба було пропускати їх до парламенту через продаж місць у  партійних списках та “франшиз” на мажоритарних округах.

Організація екзекуції —  найпростіший вихід з неприємної ситуації. Замість виявлення кореню проблеми, ми знову боремося виключно з наслідками. Треба вимагати політичної відставки від Яценюка, Турчинова та решти, хто ніс відповідальність за складання списку та призначення кандидатів на округах. Навряд чи вони складуть мандати і залишать політику, але принаймні як вони можуть очолювати парламентську фракцію та іменуватися лідерами партії.

На жаль, лише одиниці під час передвиборчої боротьби звертали увагу на відсутність прозорих і зрозумілих механізмів формування списків кандидатів опозиції. Більшість не цікавило питання фінансування кампанії. На це закривали очі і на перший план виносили нищення режиму Януковича.

Крім очільників Об'єднаної опозиції відповідальність за перший голосний провал лежить на всіх депутатах з цієї політичної сили. Молоді, чесні, перспективні, незаплямовані, моральні авторитети, поважні журналісти, активні користувачі соціальних мереж — всі вони мовчазно спостерігали за процесом політичної корупції, не робили зайвих зауважень, бо марили потрапити до списку і зберегти/отримати депутатський мандат. Вони виступали адвокатами диявола — гнилої політичної системи, яка поступово руйнує Україну і перетворює її на країну “третього світу”. Між політичним конформізмом і принципами вони обрали перше.

Нам знову вішатимуть локшину на вуха — розповідатимуть про випадковість і невелику погрішність. “Тушки” завжди будуть невід'ємною частиною політичного життя України, поки українці (громадянське суспільство) не стане вимагати від політиків прозорості — чітких механізмів формування формування списків кандидатів на всіх рівнях, обрання керівництва партій і відкритого фінансування.

Ми самі штучно занизили стандарти і вимоги до партій: нелюбов до Януковича і “Партії регіонів”, гарантія політичної послідовності чомусь стали головною умовою аби віддати свій голос. Як виявилось, це було зручним інструментарієм для популізму і приховування власної некомпетентності, недієздатності сформувати міцну партійну силу. 

Зрештою, винні самі українці, які голосували за менше зло. Вони донині не зрозуміли, що варто надавати кредит довіри і аванс не голосним заявам, а тим політичним силам і кандидатам в депутати, які не дискредитували себе кадровими прорахунками. Але ж ми голосуємо серцем, а не головою.