Дмитро Вовнянко

Безпартійна журналістика

29 Жовтня 2010
Влада казиться через те, що вона може маргіналізувати опозиційні партії, але не здатна позбавити людей доступу до інформаці

Куратор інформаційного напряму діяльності Кабінету Міністрів, член Національної спілки журналістів України, народний депутат Олена Бондаренко (ПР) давно прославилася своїм креативним мисленням. У травні цього року на офіційному сайті Партії регіонів Бондаренко заявила: «По відношенню до свободи слова мається на увазі відповідальність за те слово, яке ти промовляєш. І якщо воно брехливе, ти мусиш нести за нього відповідальність…» Від таких заяв колеги, яка ще зовсім нещодавно звинувачувала владу в цензурі, журналістська спільнота просто отетеріла. У повітрі засмерділо поверненням до славних часів «суспільного одобрямсу імені батька всіх народів».

Але намилувавшися шоком колег, пані Олена швидко звела все до жарту: «Це був провокаційний укол, на який болісно відреагували саме ті, хто відчуває за собою провину».

Можна тільки радіти за пані Бондаренко – креативне мислення не відмовляє їй і нині. Днями вона своєю заявою загнала журналістську братію у ступор, ще дужчий за попередній. В інтерв’ю одному з тижневиків нардеп заявила: «Коли якась держава відкриває в Україні фонди, організації, рухи, то вона перш за все має свої цілі… Вони намагаються профінансувати такі моделі розвитку подій, які вигідні їхнім державам».

Не заперечиш. В Україні й справді є чимало організацій, від спрямованості яких за версту пахне фінансуванням від однієї сусідньої країни, котра дуже любить нагадувати про своє вставання з колін. Але нардеп продовжує: «Якщо наші факультети журналістики, курси та журналістські програми і далі фінансуватимуться соросоподібними, ми й далі будемо програвати інформаційні війни. Тому що навчання журналістів чужим коштом тотожне плеканню іноземної армії у власній державі».

Пані Бондаренко явно забула додати головне – подробиці. Які факультети, курси та програми фінансують ті загадкові соросоподібні? Районну газету в глухому селищі Черкаської області? Чи щось інше?

Проситься й друге запитання, а чого б це в Україні, де президент – однопартієць пані Олени, склалося таке лихо? Де ж своє, рідне, фінансування факультетів, курсів та програм? На це Бондаренко відповідає щиро: «Через хронічні бюджетні злидні, корупцію, крадіжки та гуманітарну кризу ми… боїмося дати по руках за неправомірні й аморальні дії щодо нашої батьківщини». І додає в інтерв’ю «Інтермедіаконсалтинг»: «У злиденній країні демократію не збудуєш».

Маємо зробити висновок: у найближчому майбутньому демократія нам не світить. Бо з Податковим кодексом, подорожчанням газу, обов’язковими страховими внесками, збільшенням акцизів та термінів податкових перевірок позбутися бідності нам вдасться ще нескоро. А яка ж демократія серед злиднів?

В умовах такого «покращення життя вже сьогодні» і напередодні місцевих виборів, очевидно, що Партії регіонів треба сказати хоч щось, аби виправдатися хоча б перед виборцем-донеччанином, який страждає від «покращення життя» аж ніяк не менше від полтавчанина чи волинянина. А оскільки вгамувати апетити чиновників уряду прес-службі ПР несила, у бій кинуто бронебійній доказ: «вільні журналісти паплюжать владу, бо вони всі продалися Соросу, МВФ, Держдепу США та іншим НАТО».

До речі, в цьому регіонали не оригінальні. Про «політиків, що шакалять біля іноземних посольств», першим розповів прем’єр Росії Владімір Путін. У схожих політиків схожі й методи.

Тут, щоправда, варто згадати, що у вересні СБУ вчинило перевірку соросівському фонду «Відродження», але зразу ж спіймало облизня. «Оскільки жоден проект не має політичної складової, зустріч на тому й закінчилася», – пояснив ситуацію директор фонду Євген Бистрицький. Отже, нині Фонд має всі підстави, аби зажадати від пані Бондаренко принаймні пояснень.

Але він їх не вимагатиме. Просто тому, що здогадується, що у відповідь почує вже знайоме: «Це був провокаційний укол, на який болісно відреагували саме ті, хто відчуває за собою провину». І коло замкнеться.

А ось у чому Олена Бондаренко безперечно має рацію: влада казиться через те, що вона може маргіналізувати опозиційні партії, але не здатна позбавити людей доступу до інформації. Принаймні поки що.

Новини RedTram

Loading...