Український тиждень № 47 (315)

Зміст номеру

Асоціація VS ізоляція

У Києві знову нічого не відбулося. Черговий фальстарт, емоції, прогнози, що не справдилися, та надії, які виявилися марними. До наступного разу. Коли знову всі очікуватимуть виконання «бодай однієї з умов», хоча б «якогось прогресу»... Рада вкотре обмежилася тим, що залишила «двері відкритими» аж до самого саміту у Вільнюсі. Однак без виконання умов, хоча б в останній момент, Угода підписана не буде.

Олександр Крамар

Хроніки системної рецесії. Падіння української економіки триває

Падіння української економіки триває. Запас міцності контрагентів – підприємств, банків, уряду – вичерпується. У таких умовах багато компаній не переживуть бодай року подібних випробувань

Любомир Шавалюк

Попіл Клааса

За прикладом Тіля Уленшпігеля українці мусять носити біля серця «торбинку з попелом» жертв Голодомору, щоб зрозуміти, чому в 1932–1933 роках нищили людей і як зробити, щоб такого не повторилося

Тиждень

На засадах комуністичної доктрини

Голодомор став наслідком спроби більшовиків повністю винищити приватну власність

Станіслав Кульчицький

Геноцид 1932–1933 років з погляду права

Можна домогтися міжнародного визнання Голодомору, якщо не перетворювати справу на політичні кампанії

Володимир Василенко

Як домогтися справедливості

Федеральний суддя США Богдан Футей про міжнародно-правові прецеденти, що теоретично дають змогу Україні вимагати в міжнародному судді засудження Голодомору як злочину геноциду

Ганна Трегуб

Життя як зернина

«Треба їсти все, що мама дає…» – серйознішають дошкільнята в Меморіалі жертв голодоморів. «Пробачте, якщо можете», – просять росіяни. «Дякуємо за життя», – звертаються до мертвих українці

Валерія Бурлакова

Дмитро Павліченко: «Убивство судді Зубкова спланували правоохоронці»

Справа Дмитра та Сергія Павліченків, батька й сина, яких засудили за вбивство Сергія Зубкова, нібито вчинене ними через незручне для родини рішення, пов’язане із прибудовою до квартири, сколихнула всю країну. Головним гаслом акцій на їх захист, улаштованих фанатами «Динамо», пліч-о-пліч із якими раніше підтримував футбольну команду юнак, що опинився за ґратами, стали чотири прості слова: «Сьогодні Павліченко – завтра ти».

Валерія Бурлакова

Що робити Заходу із Сирією

Спроби дипломатичного врегулювання сирійської кризи зайшли у глухий кут. Чи залишить Америка Близький Схід напризволяще?

Майкл Бініон

Мала Англія чи Велика Британія?

Країна стоїть перед вибором: комфорт ізоляції чи невідомість відкритості? Варто обрати відкритість

The Economist

Монстр на ім’я Європа

Марін Ле Пен і Геерт Вільдерс утворять альянс євроскептиків

The Economist

Можна й не копати

Багато африканських країн, чия економіка зростає найшвидше, завдячують цим не нафті й не іншим викопним ресурсам

The Economist

Зривач покровів

Фотограф Борис Михайлов про вміння відсікати красу, порожність піару та жерців мистецтва

Богдан Буткевич

Жест арт-примирення

Форум сучасного мистецтва Art Kyiv Contemporary, що відкрився в «Мистецькому Арсеналі», об’єднав 35 проектів, у яких взяли участь понад 200 українських художників. Національний культурно-мистецький комплекс обрав роль «безпристрасного» майданчика для всіх виявів сучасного українського мистецтва.

Тиждень

Валізи без ручки

Тиждень дізнавався про стан замків, переданих у концесію

Олександр Сирцов

Футбол. Наші – все

Я починав писати цю колонку відразу після київського матчу Україна – Франція. Коли всі «френдленти», включаючи чергу за мінералкою в найближчому кіоску, раділи й усміхалися, коли навіть так званий червоний пояс країни сяяв від свого українства і коли українофоби з футбольного світу трохи північніше від Чернігова хором почали зізнаватися в коханні нашій збірній, протиставляючи надконцентровану гру українців своїй національній команді. Росіяни це вміють – на порожньому місці прималювати комусь велич, а потім плювати в неї усім кагалом, це в них такий національний вид спорту, як на Закарпатті, – палити одне одному машини.

авторські колонки «Фоззі» Олександр Сидоренко

Червоно-чорна торбинка з попелом

Історія з Уленшпігелем, якому мати дала в довгу життєву дорогу червоно-чорну (!) торбинку з «попелом із серця» його батька Клааса, вельми повчальна для українців, за спинами яких лишилося трагічне ХХ століття.

авторські колонки Володимир Панченко

Перший суд присяжних

Під час першого в історії незалежної України суду присяжних було виправдано обвинуваченого у вбивстві. Присяжних переконали доводи захисту, що зізнання були вибиті катуваннями під час розслідування. Цей безпрецедентний випадок залучення представників громадськості до судового процесу продемонстрував незалежність Феміди, а відтак і винесення справедливого вироку. Прокуратура, втім, поспішає вже найближчим часом подати апеляцію на рішення суду.

авторські колонки Тетяна Мазур