Український тиждень № 32 (456)

Зміст номеру

Не святі. Про що свідчать справи проти добровольців

Влада була б щаслива, якби громадяни не пхали носа в її справи. Громадяни, відверто кажучи, також були б не проти займатися тільки своїми клопотами й не заглиблюватися в державотворчі процеси. Але, на жаль, не сьогодні і не в нас. Донедавна майже так і було.

Роман Малко

Ненаправлений вибух. Хто стоїть за замахом на Плотницького?

6 серпня в Луганську підірвали позашляховик ватажка «ЛНР» Ігоря Плотницького. Вибуховий пристрій був прикріплений до стовпа світлофора і спрацював, коли автомобіль Плотницького саме проїжджав повз нього. Внаслідок ­вибуху машина була дуже пошкоджена.

Денис Казанський

На межі штучного блекауту

Бездіяльність і саботаж чиновників у диверсифікації вітчизняної електроенергетики провокують кризу в галузі й призводять до подорожчання струму

Олександр Крамар

Історія однієї мутації

Фіксація зародкового, підліткового й зоряного етапів життя Партії регіонів, свідком яких довелося бути

Віталій Мельничук

Реінкарнація зла. У чому «секрет успіху» Партії регіонів і чи можливе її повернення до влади

Українці, на жаль, рідко думають про наслідки своїх вчинків. А їхні лідери, точніше ті, хто прагне ними бути, за поодинокими винятками, не роблять цього майже ніколи. Короткозорість і дріб’язковість — це їхня фішка, грати в «русскую рулєтку» — улюблена забава. У результаті країна раз по раз потрапляє в найнеприємніші ситуації, вибиратися з яких доводиться чималою кров’ю.

Роман Малко

Анатомія клептократії. Нотатки про економічні злочини режиму Януковича

Мабуть, однією з ознак цивілізованої країни є страх крадіїв бути покараними за свої злочинні дії. Найбільші злодії часів Януковича, крадучи мільйонами, не мали такого страху. Їх нікому було карати: вони самі були владою, державою, законом, адже належали до правлячої тоді Партії регіонів або мали тісні зв’язки з її членами.

Любомир Шавалюк

У демократію як у карти

Чому донецький клан ніколи не був і не буде реальною політичною опозицією

Богдан Буткевич

Банду геть чи бандитам тюрми

Чи готова влада покарати верхівку регіоналів як злочинну організацію

Станіслав Козлюк

Непристойна аргументація

Імовірний зв’язок між кримінальною злочинністю та імміграцією належить до найбільших і недоторканних табу французької політики

Алла Лазарева

The Economist: Мертві пси і брудні трюки

Деякі борці зі злочинністю не можуть похвалитися кришталевою чесністю

The Economist

The Economist: Початок розлучення

Як інші країни сприймають Brexit?

The Economist

The Economist: Ну й нерви!

Прірва між біологічним і цифровим мозком звужується

The Economist

Олів’є Бюксеншюц: «Французька культура є за своїм походженням греко-римською, але в часи скрути й біди французи згадують про галлів»

Про використання галльського міфу сучасними французами, кельтську цивілізацію мовою археології та її місце і значення в історії Європейського континенту в інтерв’ю Тиж­­ню розказав провідний французький кельтолог Олів’є Бюксеншюц.

Ганна Трегуб

Андрій Середа: «Я понад чи поза політикою — це найкраща відмазка слабкої людини»

Андрій Середа та гурт «Кому Вниз», фронтменом якого він є, — це щось із музичного позачасся. Здається, він був завжди, йому стільки само, скільки всьому українському року. Навіть трохи більше, враховуючи їхнє готичне коріння. Ця формація та її беззмінний лідер ніколи не гналися за мейнстримом, їх не побачиш на ТБ чи модних тусовках. Середа і його «Кому Вниз» завжди мали чітке ідеологічне праве спрямування, яке ніколи не приховували. Про це й трохи більше ­Тиждень поспілкувався з Андрієм Середою.

Богдан Буткевич

Західніше від Львова, східніше від Братислави

Чим живе словацька провінція поблизу українського та польського кордонів

Катерина Новікова

Суботній вибух

Цієї суботи о 7:45 ми стояли біля воріт: я проводжала матір, коли пролунав гучний вибух. Хоча до цього звуку більше підійшло б «грандіозний».

Яна Вікторова

Вдягти рядового Давида

Не так давно в українському інформаційному просторі тільки й розмов було про «хресну ходу за мир на Донбасі», яка пронеслася нашою країною, лишаючи по собі дух російських кадил. Величезна кількість теорій про «агентів Кремля», створених вітчизняними медіа, так і не пояснила, у чому ж, власне, полягала «агентурність» цієї акції та яким був її результат.

Станіслав Васін

Мова ворожнечі

Кожне суспільне потрясіння неодмінно змінює словник. Війна, звісно ж, не виняток. Зараз навіть у мирних містах фронтове «плюс» поступово витісняє офісно-міжнародне «ок». Говорити «останній» у певних спільнотах стає просто неввічливо, прийнятніше казати «крайній». Подекуди про побутові травми кажуть жартома: ну я й отрьохсотився (від ще афганського «300-й» — поранений). Усі ці мовні зрушення мали б уже просто зараз вивчати соціолінгвісти, збираючи щедрі врожаї матеріалу для дисертацій. Процес, зрештою, природний, і дивуватися тут нічому.

авторські колонки Дмитро Крапивенко

Партія сепаратистів

Від самого початку створення цієї структури, що назвала себе Партією регіонів, ішлося про такий основний для неї спонукальний мотив, як несприйняття унітарного централізованого характеру держави.

авторські колонки Ігор Лосєв

Партія веде

Яке щастя: люди віком до 30 не зрозуміють сенсу цього заголовка! Це й на краще. Ті, кому цікаво, хай пошукають у Вікіпедії, але факт залишається фактом: саме по собі слово «партія» в українській мові має якийсь травматичний присмак.

авторські колонки Юрій Макаров

Чи варто хвилюватися?

Йдеться про подію, у якій читачі цієї статті навряд чи можуть до ладу розібратися. Зустріч Ердогана та Путіна в Санкт-Петербурзі підкреслює не тільки багато з того, що пішло не так у Європі, а й те, у чому може стати ще гірше. Однак вважати її поворотним моментом в історії теж не варто.

авторські колонки Едвард Лукас

Беззахисність демократії

Політичний туризм групи французьких депутатів до України та до Сирії змушує замислитися над браком саморегуляції, що розкладає зсередини систему французької політики.

авторські колонки Алла Лазарева

Прокляття Макіавеллі

У романі «The Darkness at Noon» («Ніч ополудні») Артур Кестлер розповідає про старого більшовика Ніколая Залмановіча Рубашова, який урочисто називає себе справжнім макіавеллістом.

авторські колонки Леонідас Донскіс

Панацея, або Конкурс на побудову комина

Мій батько раз по раз казав мені ще змалку, аж поки набрид: «Дім починають будувати не з комина». Без міцного фундаменту навіть найгарніший комин справі не зарадить. Ідея конкурсу як способу вибрати «най-най-най» кандидата на керівну посаду, на жаль, не є панацеєю від хронічних хвороб, які підточують українське суспільство. ­

авторські колонки ОНУХ