Український тиждень № 8 (484)
Зміст номеру
Роковини як політичний ресурс
Так уже історично склалося, що важливі дати для українського політикуму стали черговим приводом нагадати про себе. Не оминула ця доля і 20 лютого. Якщо 2015-го, на перші роковини, ініціатива очікувано була у президента Порошенка, то в наступні роки його місце зайняли депутати.
Йонатан Голслах: «Україні не слід мати зависокі очікування від ЄС»
Минулого тижня Україну відвідав Йонатан Голслах, автор книжки «Сила раю. Як Європа може бути попереду в азійському сторіччі». Тиждень розмовляв з автором про це видання й висновки, котрі з нього випливають, а також про те, яку державну політику повинна провадити Україна, будуючи свої міжнародні відносини в нинішніх умовах.
Злочини проти Майдану. Слова учасників процесів
Тиждень опитав потерпілих, прокурорів та адвокатів, які представляють різні сторони, про справи у судах та розслідування резонансних злочинів проти учасників Революції гідності
Операція «Повернення Малоросії»
Захоплення Росією України або частини її територій мало безліч сценаріїв, однак жоден із них Кремль не зумів реалізувати так, як він бачив це «на папері»
Обмежувач суверенітету. Як готувався ґрунт для російської окупації Криму
Нині українське суспільство поступово відходить від шоку після подій 2014-го, потроху їх аналізує і намагається робити висновки.
Чому замерзла «русская весна»
Що завадило кремлівським кураторам реалізувати кримський сценарій у більшості регіонів українського Південного Сходу
У гості до королеви
Як майбутній візит Дональда Трампа до Лондона вплине на відносини між США та Великою Британією
The Economist: Секс і лабораторія
Безстатевих способів репродукції стає дедалі більше. Історія вчить, що від них не варто відмовлятися
The Economist: Короткозорість
Компанії дедалі частіше звинувачують у нездатності дивитися на кілька кроків наперед. Це помилковий діагноз
Консервативна революція гетьмана Павла Скоропадського
На яких засадах був побудований гетьманат 1918 року
Свято, яке вже не те
Берлінале цього року дещо розгубив свою «моральну стурбованість»
Наелектризована атмосфера
Сьогодні день із розряду емоційно виснажливих або просто важких. Давали аванс. Я зазирнула у відділення місцевого банку в другій половині дня, сподіваючись, що черг уже не буде. Решта 30 осіб, які стояли в черзі, напевне, думали так само. Людей було забагато, єдине щастя — не на вулиці.
Блокада, так?
Альтернативи вугіллю з ОРДіЛО немає. Щось нагадує, чи не так? Безальтернативний Мінськ нарешті наблизився до свого логічного завершення — безальтернативної торгівлі.
Звучання слова
Мова — це явище, чимось вельми споріднене з музикою. «Де мої бізони? Хороші бізони!.. Ідіть, зерно є» — відео, де старший пан у гумаках посеред канадського лісу закликає стадо бізонів на годівлю українською, здається, не бачив хіба що лінивий. Міг би англійською, французькою, якоюсь із мов місцевих корінних жителів-індіанців, проте ні, заклик лунав українською.
Експромт і аншлюс
Їм же все пояснили. Адже написав чорним по білому «Україна — не Росія» умовно (умовно!) найбільш промосковський із наших президентів Леонід Кучма (Янукович не рахується: він не промосковський, він продоларовий). А вони не повірили.
«Режим Україна»
Нещодавно керівництво Європейського Союзу натиснуло на чеський уряд і змусило пришвидшити введення в дію положень регламенту Брюсселя щодо віз на сезонні роботи. Дефіцит людей на сезонні роботи — це болюча проблема радше для Іспанії чи Італії, ніж для Чеської Республіки. Проте Брюссель усе одно змушує всіх країн-членів застосовувати свої регламенти.
Неправильне рішення
Нам потрібне перезавантаження відносин із Росією на умовах Кремля. Таким, якщо відкинути всі прикраси, був аргумент мого давнього друга Анатоля Лівена в матеріалі «Чому Трамп правий стосовно Росії» («Why Trump is Right on Russia») у The New York Times.
Культурна «диплократія»
На «Українській правді» я прочитав цікаве інтерв’ю з Ольгою Жук. Вона очолювала відділ культурної дипломатії МЗС України з липня 2016-го до січня 2017-го, а отже, заледве шість місяців.