Український тиждень № 12 (488)

Зміст номеру

Агресивне пробудження

У багатьох хронічних хвороб є період особливої небезпеки. Дуже часто він збігається з початком весни, коли організм людини втомлений після зими і стає вразливішим. Схоже, аналогічні процеси відбуваються й із геополітичними «організмами».

Юрій Лапаєв

Суди, санкції та блокада

Україні необхідно підготувати консолідовану претензію щодо відповідальності Росії за збройну агресію для міжнародних судів, а також закони про окуповану територію і про відновлення територіальної цілісності

Володимир Василенко

Перезавантаження ЦВК добігає кінця

Провідні політсили «дозріли» до оновлення Центрвиборчкому

Роман Малко

Горда зупинка. Що буде з «націоналізованими» підприємствами в ОРДіЛО?

Після того як бойовики «ЛДНР» оголосили про введення своїх «тимчасових адміністрацій» на українські підприємства, що містяться на території ОРДіЛО, минуло вже понад 20 днів. І, незважаючи на бадьорі заяви лідерів незаконних формувань, які пообіцяли, що тепер «віджаті» заводи запрацюють краще, ситуація наразі далека від оптимістичної.

Денис Казанський

Привид металургійного колапсу

Як проросійські металургійні олігархи вели економічну війну проти України у відповідь на блокаду ОРДіЛО

Олександр Крамар

Іспит на (без)відповідальність. Як Україна здобувала безвіз

Між заголовками у ЗМІ на кшталт «10 міфів про Шенгенську зону та перспективу безвізового режиму між Україною і ЄС» та «Україна дістане безвізовий режим з ЄС до літа — Юнкер», вісім років. Хоча насправді епопея візової лібералізації між Україною та Євросоюзом триває довше. Чому процес так затягнувся? Що відбулося за цей час? І чи стане надання Києву безвізу кінцевою точкою?

Анна Корбут

Обмежені перешкоди. Візова лібералізація з ЄС як засіб модернізації країни

Як безвізовий режим посприяв модернізації та євроінтеграції колишніх республік Югославії та деяких країн Східного партнерства

Ольга Ворожбит

Безвіз. Погляд із Донбасу

Як ставляться до спрощеного перетину кордону з ЄС мешканці звільнених територій Донеччини

Єлизавета Гончарова

З окопів у бізнес

Як ведення власної справи допомагає ветеранам АТО подолати наслідки війни

Юрій Лапаєв

The Economist: Політичні ігри з вогнем

Польща утверджує за собою репутацію проблемної дитини Європи

The Economist

The Economist: Папа — католик?

Франциск справляється з опонентами серед традиціоналістів і бюрократів у Ватикані. Але видається безсилим, коли йдеться про сексуальні скандали за участю духовенства

The Economist

Від футуризму до електроніки

З чого і як починалася історія української електроакустичної музики

Алла Загайкевич

Михайло Черенков: «Реформація — духовне вікно в Європу»

Про Реформацію, яка змінила європейський культурний ландшафт, коріння плюралістичності протестантизму і його вплив на соціополітичні трансформації та боротьбу за права людини й громадянина від часів Мартіна Лютера до сьогодні Тижню розповів Михайло Черенков.

Ганна Трегуб

Дуже дрібний бізнес

Життя зараз на всі смаки. Якщо стежити за рекламою та місцевими новинами, ми вже майже в СРСР, а якщо зазирнути до найближчої крамниці, то десь у передмісті капіталізму: все занадто дорого. «Москва відпочиває», — каже на наші ціни моя подруга й радить мені не купувати в «республіці» нічого, а, назбиравши грошей, їхати хоча б у Рубіжне по обновки.

Вікторія Малишева

Синдром Джигурди

Ейфорія після визнання РФ документів «ЛДНР» не так давно була розбавлена ложкою дьогтю в Донецьку. Відомий, зокрема й своєю участю в Євромайдані, шоумен Микита Джигурда отримав паспорт громадянина «ДНР».

Станіслав Васін

Нова вертикаль

Якщо уявити собі український інститут президентства як своєрідний історичний конструктор, то, добре покопирсавшись у ньому, можна було б зібрати більш-менш прийнятну й комфортну модель: ядерна зброя — як за Кравчука, темпи економічного зростання — як за пізнього Кучми, лояльність західного світу — як у перші роки правління Ющенка, монолітна пропрезидентська партія — як у Януковича й патріотичний підйом — як у 2014-му, коли Порошенко очолив державу.

авторські колонки Дмитро Крапивенко

1917-й і влада Путіна

Путінізм сплітається з малопоєднуваних трьох ниток: червоної, білої та коричневої. Режим прославляє здобутки Радянського Союзу (червона), зокрема перемогу над Гітлером, царську імперію (біла): РПЦ канонізувала розстріляних Романових. І спирається на фашистські методи (коричнева): змішування політики та економіки, сувора цензура ЗМІ, культ особи та служби безпеки. Спільне в усіх цих практик — зневага до лібералізму, підозра до зовнішнього світу й схильність до ксенофобії. Однак сторіччя революції 1917-го суттєво (катастрофічно?) актуалізує ці суперечності та неузгоджений підхід Кремля до історії.

авторські колонки Едвард Лукас

Батіг і пряник

Роки праці в публічному інформаційному просторі навчили мене не боятися самоповторів, не соромитися бити в одну точку, не уникати занудства. Аж доки хтось тобі не скаже: «Навіщо ти знову? Усі ж про це знають! Ось, бачиш, і закон ухвалили».

авторські колонки Юрій Макаров

«Не отрекаются любя»

Російська ліберальна журналістика ніколи особливої довіри не вселяла. Як будь-яке явище, що з’явилося в країні переможного шовінізму, вона змушувала придивлятися до неї поволі, щосекунди очікуючи пастки. І недарма

авторські колонки Катерина Барабаш

Час

«Час — ілюзія» Альберт Айнштайн «Час — ілюзія. Час існує тільки тоді, коли ми думаємо про минуле і про майбутнє. Час не існує в теперішності, тут і тепер» Марина Абрáмович «То що ж таке час? Коли мене ніхто не запитує про це, я знаю. А якщо намагаюся пояснити тому, хто запитує, не знаю» Св. Августин

авторські колонки ОНУХ