Новини 2019-12-12 16:25

Максим Віхров: «Ліберальній» ревізії в Україні можуть бути піддані самі засади політики пам’яті

Така «лібералізація» влаштує не лише певні кола громадськості, а й владу як спосіб «винесенення за дужки» багатьох дражливих тем і складних завдань у гуманітарній сфері.

 «Ліберальній» ревізії можуть бути піддані самі засади політики пам’яті. «Підвищення рівня інклюзивності офіційної пам’яті», на якому наголошує новопризначений очільник Інституту національної пам’яті Антон Дробович може означати переорієнтацію інституту на «святкування різноманіття» та промоцію мультикультуралізму замість плекання української національної ідентичності. Про це пише журналіст Тижня Максим Віхров.

 

За його словами, не виключено, що послаблення позиції УІНП матиме підтримку певних кіл громадськості, причому насамперед проросійської публіки, роздратованої «бандеризацією» часів Володимира В’ятровича. Така «лібералізація» влаштує й владу як спосіб «винесенення за дужки» багатьох дражливих тем і складних завдань у гуманітарній сфері.

 

«У минулому концепція «багатонаціональної України» не раз використовувалась як аргумент проти українізації. Якщо заступати за червоні лінії сама влада ще не наважується, то в проросійському таборі ґрунт зондують досить активно. Варто лише згадати недавні спроби повернути радянські назви київським проспектам імені Бандери та Шухевича, а також харківському проспекту Григоренка. Не треба пояснювати, що «лібералізація» позиції УІНП (і влади загалом) призведе до активізації реваншистських сил, які апелюватимуть до «демократії» та «діалогу», — пише він.

 

Віхров зауважує, що не слід забувати й про тиск наших західних сусідів, зокрема Польщі, керівництво якої з 2016 року відверто саботувало українсько-польський історичний діалог. Тим часом нардеп від «Слуги народу» Ірина Верещук звинувачувала в погіршенні відносин із Польщею В’ятровича. Згодом Зеленський розповів, що дійшов згоди з президентом Анджеєм Дудою щодо припинення суперечок довкола історичних подій. Не виключено, що саме українська політика пам’яті буде сферою, де «слуги» робитимуть найщедріші поступки.

 

«Словом, ризики дуже серйозні. Якщо керівництво УІНП не зможе (або не схоче) їх уникати, робота відомства в найближчі роки може зазнати докорінних змін. І навряд чи вони будуть на краще. У крайньому разі інститут ризикує відійти від головних засад своєї діяльності й із драйвера реформ перетворитися на відомство «креативу» та «діалогу». Звичайно, ці зміни не будуть незворотними, але Україні слід надолужувати згаяний час, тому такий сценарій украй небажаний. Утім, якою буде робота УІНП у найближчі п’ять років, дізнаємося вже найближчим часом», — наголошує він.

 

Детальніше читайте в черговому номері журналу «Український тиждень»