Економіка 2014-03-14 17:13 Цюпин Богдан

Хто віддасть украдені в України гроші?

Лише у Британії зареєстровано близько 20 компаній, за допомогою яких Янукович та його наближені могли відмивати кошти з вітчизняної скарбниці

Під час однієї з недавніх українських демонстрацій біля помешкання Ріната Ахметова у Лондоні (найдорожчої квартири у британській столиці – $215,9 млн) охоронці будівлі ввічливо попросили протестувальників стати на частину тротуару, ближчу до дороги. Мовляв, на громадській землі вони мають право влаштовувати захо­­ди, але ділянка, прилегла до багатоповерхової скляної будівлі, є приватною, і права сторонніх людей там обмежені. Демонстранти погодилися, відійшли і продовжили гучний протест, а за тим іще багато разів збиралися на Гайд-парк, 1.
Такі вони, західні стандарти: переповнені емоціями активісти мовчки поступилися смугою зем­­лі близько 200 см завширшки. Аналогічна ситуація – із гроши­­ма, які перекочували з України в той-таки Лондон.

Британські комерційні банки та cпецслужби зобов’язані розслідувати підозрілі рахунки й перекази

Британські правники наголошують: захист прав особи та її приватної власності – один зі стовпів, на яких тримається принцип верховенства закону більшо­­сті країн Заходу. Тому, допоки вивезені з України кошти вважатимуться нажитими без законопорушень, майно буде захищене.

Українські демонстранти в Лондоні не вимагали, щоб Ахметов віддав статки, а лише нагадували олігархові про його відповідальність за дії корумпованого режиму Януковича, що розстрілював власний народ у Києві. Це радше звернення до громадської думки, акцент на парадоксі: як сталося, що представники збіднілої країни, уряд якої просить мільярдні позики, самі стають мільярдерами й інвестують у розкіш за кордоном?

Болісним контрастом це ба­чи­­ться зараз, коли «прем’єр-смерт­­­­ник» Арсеній Яценюк був змушений визнати очевидне: скарбни­­цю держави розкрадено, і немає іншого виходу, як додавати нові борги до тих, що їх уже накопичив уряд Януковича – Азарова. Для виведення української фінансової системи та економіки із кризи потрібна допомога на суму близько $30 млрд. Де ж гроші з національної скарбниці?

Читайте також: Олігархічні війни: примарна надія

Економіст Андерс Аслунд переконаний: Віктор Янукович займався при владі єдиним – збагаченням рідних та близьких. Фахівець вважає, що статки «Сім’ї» можуть сягати $12 млрд. Невели­­ку частину привласненого українці побачили у вигляді парків, палаців, мармурових колон, кришталевих люстр і позолоти в маєтках українських владоможців, що були відкриті для огляду після втечі хазяїв.

Розтрощивши зі злості ручку на прес-конференції в російському Ростові-на-Дону, Янукович заявив, що маєток «Межи­гір’я» завбільшки з половину Князівства Монако належить не йому, а «іноземцям», які незабаром заявлять про свої претензії.

Указавши на закордонні зв’я­з­­ки, екс-президент мимоволі підказав, де шукати виведені кошти. Виловлені з водойм під «Межи­гір’ям» документи підтверджують: українські посадовці відмивали хабарі та відкати через мережі підставних компаній у кількох країнах. Маєтком Януковича на папері керувала донецька компанія «Тан­­таліт», якою володіє зареєстрована у Відні Euro East Bete­iling­­ungs. Та австрійська фір­­ма є власністю лондонської Blythe (Europe), котрою керує, своєю чергою, P&A Corporate Services у Ліхтенштейні.

Лондонська Sunday Times налічила, що лише у Британії зареєстровано близько 20 компаній, із допомогою яких Янукович та наближені до влади люди могли відмивати кошти.

Вичекавши роки звинувачень, які давно оприлюднює незалежна преса, Австрія та Швейцарія лише минулого тижня оголосили, що заморожують активи й починають розслідування щодо статків українських посадовців та політиків.

Британський міністр закордонних справ Вільям Гейґ, вирушаючи минулими вихідними до Києва, був змушений заявити: Лондон створить умови для розслідування й повернення в Україну коштів «здобутих способом корупції».

Читайте також: Як розгребти спадок Азарова?

«Прецеденти для наслідування є», – пояснила Тижню фахівець із міжнародного арбітражу Ірина Тимчишин, партнер у лондонському офісі міжнародної прав­­ничої фірми Bryan Cave. «Британія не є настільки «передовою» в питаннях повернення брудних грошей, як та ж таки Швейцарія, котра раніше була надійним місцем для непевних статків. Однак – згадаймо приклад замороження активів Муаммара Каддафі в лютому 2011-го – швейцарці зробили важливий крок. Були там заморожені й статки туніського диктатора бен Алі та єгипетського – Мубарака» – каже експерт.

Серед небагатьох прикладів повернення крадених грошей Ірина Тимчишин називає репатріювання статків філіппінського диктатора Маркоса наприкінці 1980-х років. Той факт, що корупціонери рідко тримають кошти на рахунках під власними іменами, а майно часто приписане до напівфіктивних компаній, ускладнює процес повернення награбованого.

Правники в Лондоні наголошують: якщо українська сторона чи незалежне розслідування змо­­же подати британським урядовим службам документальні підстави для підозр про відмивання грошей, уряд Девіда Кемерона буде змушений діяти. У країні існує належний правовий механізм: британські комерційні банки та служ­­би на зразок Serious Organised Crime Agency та Crown Prosecution Service зобов’язані розслідувати підозрілі фінансові операції та рахунки.

Цими днями британський міністр міжнародного розвитку Джастін Ґрінінґ визнала: «Коли корупція панує в країнах, що розвиваються, за це платять найбідніші народи світу. Корупція – це тягар, який тягне назад країни й нації». Вона пообіцяла, що уряд Сполученого Королівства працюватиме в конкретних державах, щоб запобігти висмоктуванню чи розкраданню державних коштів: «Ми активізуємо наші зусилля, щоб боротися з тією корупцією, яка використовує для базування наші береги».

Колишній британський посол у Києві Роберт Брінклі, який підтримує зв’язки з Україною, зазначив у розмові з Тижнем, що, попри очевидне існування в Лондоні кіл, зацікавлених у брудних грошах, офіційна система Сполученого Королівства, на його дум­­ку, загалом від тих кіл не залежить. «У сумнівних грошах із пострадянських країн, звичайно ж, зацікавлені окремі нечисті на руку фінансисти, – сказав колишній дипломат. – Радіють купцям на розкішну нерухомість деякі продавці житла у британській столиці, але ті кола не мають прямого впливу на уряд чи державні служби й судочинство».
Попри обнадійливі слова та заяви закордонних посадовців, українці вже не раз переконувалися: найдієвішими лобістами їхніх інтересів можуть бути тільки вони самі. Якщо не буде ефективних розслідувань і позовів до міжнародних установ та західних урядів, процес повернення награбованого до України в кращому разі затягнеться, в гіршому – забудеться. Роль українських олігархів у викачуванні грошей із державного бюджету на приватні рахунки повинна залишатися під особливою увагою з огляду на їхні чималі приватні інтереси.

Читайте також: Fitch Ratings – українському олігархатові: «Ваші активи – сміття!»

На сьогодні засвідчених слідством доказів, що Рінат Ахметов, Дмитро Фірташ та інші українські багатії мали прямий доступ до розподілу бюджетних коштів, вкладених, скажімо, в закупівлю елітної нерухомості в Лондоні, не оприлюднено. Але в ситуації, коли обидва згадані підприємці та кілька інших заявили, що стурбовані долею України, колишній американський посадовець Збіґнєв Бжезінський нагадав олігархам: вони мають нагоду відмежуватися від корумпованих посадовців і, можливо, навіть вдатися до фінансових внесків (у вигляді інвестицій) в умовах бюджетної кризи в Україні.

Надії на добру волю таких урядів, як британський, зазнають випробувань у зв’язку з тим, що Лондон наразі не виявляє ентузіазму до скоординованих дій у боротьбі з відмиванням брудних грошей із пострадянського простору на рівні ЄС. Засторогою від ейфорії є також досвід дій британського прем’єр-міністра Тоні Блера. Той урядовим рішенням 2006-го наказав зупинити розслідування звинувачень у корупції під час продажу зброї Саудівській Аравії у 1980-х роках британською компанією BAE Sys­tems. Йшлося про можливі величезні хабарі – відкати за конт­рак­ти наближеним до правлячої королівської сім’ї саудівцям. Уряд зупинив розслідування «з міркувань національної безпеки». Хоча згодом BAE Sys­tems мусила заплатити багатомільйонний штраф, якого домоглися американці.

Британія та інші західні країни, закликаючи й навіть намагаючись дотримуватися власних гасел про боротьбу з корупцією, неминуче зважають передусім на економічні інтереси своїх вибор­ців. У дні, коли ЄС готувався до можливого запровадження санкцій проти Росії за вторгнення її військ на українську територію, британські посадовці, не бажаючи того, дали можливість побачити підтвердження факту конфлікту інтересів.

Газета Gardian оприлюднила випадкові фото документів, які ніс у руках посадовець на Даунінг-стрит і частину яких можна було прочитати завдяки сучасним технологіям. Ті папери засвідчують: попри декларативний осуд втручання Росії на українській території, британський уряд готовий іти лише на такі кроки проти Москви, які мали б мінімальні негативні наслідки для самої Великої Британії. Зокрема, в паперах сказано, що Лондон має бути готовий надати економічну допомогу Україні й вести мову з партнерами в ЄС про запровадження «візових обмежень/заборон для російсь­ких посадовців». Проте чітко видно й речення про рекомендацію «на цьому етапі не підтримувати торговельних санкцій і не закривати фінансового центру Лондона для росіян».

Британські політологи й, зок­рема, Джеймс Шерр із Королівського інституту закордонних справ вважають, що саме економічні та фінансові санкції були б найефективнішими в намаганнях відбити в Путіна бажання захоплювати нові території. Але підрахунки британської газети Teleg­raph засвідчують інше: операції банків, інвестиційних фондів та бірж лондонського Сіті становлять близько 14% ВВП країни, а цілого Лондона з юридичними, туристичними та іншими фірма­­ми, які залежать від іноземців, – 22% економіки Великої Британії. Отже, уряд Кемерона буде обережним. Своя сорочка завжди ближча до тіла.