Суспільство 2014-04-11 16:10 Бурлакова Валерія

Бог покарає

Розслідування вбивств 18–21 лютого не вирізняється ані відкритістю, ані, схоже, результативністю

Найочікуваніший брифінг місяця – спроба міністра внутрішніх справ Арсена Авакова, очільника СБУ Валентина Наливайченка та генпрокурора Олега Махніцького відзвітувати про перші результати розслідування масових убивств 18–21 лютого – не тільки нікого не здивував, а й дещо засмутив. Далися взнаки як небажання вельмишановних посадовців відповідати на запитання, що «не стосувалися» теми зустрічі (наприклад, про винних у розгоні Майдану в ніч із 29 на 30 листопада), так і мінімум інформації про аж ніяк не вражаючі результати слідчих дій. Хоча вони з огляду на безсумнівну обізнаність у справах «антитерору» всіх представників МВС, більшість із яких досі працює у відомстві, здавалося, мали б піти як по маслу. Запитань, пов’язаних із темою «доповіді», теж спробували уникати: на них десяткам журналістів дали кілька хвилин.

Тиждень пригадав деякі тези вершителів правосуддя і вирішив порівняти їх із версіями, висунутими неофіційно.

1. Слідчі дії проводять у справі про навмисне вбивство 76 осіб
Загальновідомо, що загиблих в останні дні Революції гідності було набагато більше. Так, станом на ранок 9 квітня, за даними «Євромайдану SOS», Небесна сотня складалася зі 121 бійця. 86 осіб, за доступними даними, загинули 18–21 лютого. Навіть коли списати як мінімум 10 смертей на вбивства «ненавмисні», то відповідальність за такі «випадковості» теж передбачена Кримінальним кодексом України.

Читайте також: Зранені Майданом. Кількість постраждалих під час революції не піддається обліку

Утім, наразі слідство про це мовчить. Окрім того, немає жодних сумнівів, що загиблих 18–21 лютого більше, ніж зафіксовано. Про це свідчать і розповіді очевидців, зокрема про трупи з відрізаними головами 18-го числа (серед зарахованих до Небесної сотні таких травм немає), і значна чисельність донині зниклих: понад 100 осіб, яких і далі розшукують волонтери. Утім, про це міліція та прокуратура не кажуть ані слова.

2. Затримані правоохоронці
Уранці 3 квітня напередодні брифінгу ЗМІ облетіла звістка про те, що затримано вже 12 бійців «Беркута» (ще раніше, втім, громадськість «порадував» своєю присутністю на роботі пан Асавелюк, який 18–21 лютого очолював відділ координації в управлінні бойової та спеціальної підготовки внутрішніх військ МВС України). Як з’ясувалося з виступів посадовців, насправді беркутівців, утримуваних під вартою, на той момент було лише троє.

Для решти підозрюваних такий запобіжний захід обрано не було («немає підстав», хоча майданівцям, яким закидали злочини, суди призначали його з дореволюційною легкістю, як-от Гораніну; скасував утримання під вартою для побитого хлопця тільки суд апеляційний. Щодо Сашка Білого краще промовчати)... А ті, кого міліціонери «схопити» не відмовилися б, нібито повтікали у Крим. Ймовірно, МВС чекає, коли ж квитки туди візьмуть усі потенційні обвинувачені.

3. Залізна впевненість
Розподіляючи поточне розслідування на частини (від дій тітушків до смертей силовиків), Арсен Аваков виокремив «стрілянину з автоматів». «Імовірно, з боку правоохоронців».

Читайте також: Безіменна сотня. Скільки насправді жертв бійні 18 лютого?

Утім, емвеесники (яких на вулицях були тисячі!) нібито спалювали одяг, замітали сліди, внаслідок чого довести їхні злочини вкрай важко. Постає закономірне запитання: чи не знайшлося раптом очевидців, що здатні впі­знати своїх колег? Або ж міліціонерів, котрі мають відповісти за злочинну бездіяльність у випадку, коли вони не розуміли, що за невідомі особи стріляють у мирних громадян?

4. В обидва боки
Версія про те, що снайперські кулі влучали як у протестувальників, так і в силовиків, лунала давно. Про це Аваков і К° не сказали жодного слова – ані спростування, ані підтвердження не було.
Цікаво, що після брифінгу в ефірі з’явився навіть досі не затриманий Захарченко. Він укотре наголосив, що правоохоронці не розстрілювали мітингувальників, і розповів про прицільну стрільбу в працівників міліції вранці 20 лютого. Про це нинішнє МВС мовчить.

5. Самі собі вороги
Однією з найцікавіших розповідей про розслідування стала таємнича історія невдалої операції спецпід­розділу «Альфа», 108 бійців якого вночі 19 лютого нібито пішли на штурм Будинку профспілок.
«Заходили» з даху. Встигли постріляти, втім, штурмову групу зупинила пожежа... «Хто ж її влаштував?» – лунає запитання опісля. Як пояснюють доповідачі, вона, ймовірно, розпочалася внаслідок дій «Альфи». Отже, спецпідрозділ сам скоригував свої плани?..

Читайте також: Стоїмо. Війну не можна виграти наполовину

Крім того, пожежу, в якій загинули люди, поза «слідством» завжди розглядали як умисний підпал. Як зазначав у розмові з Тижнем один із народних депутатів, планом тодішньої влади навіть було «загнати» в Будинок профспілок максимальну кількість мітингувальників і підпалити його. Утім, хоча про новітніх «кримчан» з «Омеги» (як і про затриманих бійців спецпід­розділу, котрий активно діяв на вулицях іще від 18-го числа) нічого й не чути, про розслідування підпалу Профспілок відомо ще менше. Та й чи вивчають цю справу взагалі?

Запитань до відповідальних відомств безліч. Відповідей обмаль. Як уже писав Тиждень, у новітньому МВС уже зважились на рішучий крок: адресу, на яку мають надсилати інформаційні запити представники ЗМІ, замінили вкрай промовистою: vidkrytist@mvs.gov.ua. На жаль, цим і обмежилось. А ще банальними відписками.

У оновленій прокуратурі – вперше на пам’яті кореспондента Тижня – на наш запит не відповіли взагалі. Десь загубився. Що ж... Певно, таке буває. Хоча за часів Януковича й то не було.

Новини RedTram

Loading...