Економіка 2015-01-06 13:04 Гончар Михайло
  ▪   президент Центру глобалістики «Стратегія ХХІ»

Рекомендована дієта для енергетики

Здавалося, що 2014 рік виявиться основним іспитом на міцність і гнучкість для марнотратної енергетики України, на здатність її функціонування в екстремальних умовах війни та дефіциту енергоресурсів. Зима 2014–2015-го це підтверджує. Настрої в суспільстві – перезимувати, а там полегшає. Утім, очевидно, що випробування триватимуть.

Простежуються дві речі на підтвердження цього. Перша: Росія не збирається відмовлятися від використання енергоресурсів як зброї та вчинення диверсій супроти енергетичної і транспортної інфраструктури. Друга: газозаощадження у 2014 році було доволі скромним на тлі показників, визначених урядовою постановою про 30-відсоткове обмеження споживання. Останнє додає Москві охоти й надалі використовувати енергетичний важіль впливу на Київ, пропонуючи непрозорі газові оборудки, а також сприяє створенню для України «альтернативи» щодо вугілля: закуповувати його або в Росії, або на контрольованій нею частині території Донбасу.

Газова блокада й вугільна «дієта» 2014-го можуть доповнитися проблемами з нафтопродуктами, адже найбільший постачальник – Білорусь, а Росія може змусити її обмежити експорт до України. Механізм простий: якщо Мінськ відмовиться це зробити, Москва обріже постачання пільгової нафти до Білорусі.

2015 рік в енергетиці має тривати під гаслом «реформа + запаси». Запастися всіма необхідними енергетичними ресурсами (газ, нафтопродукти, вугілля, ядерне паливо) – це запорука виживання взимку 2015–2016-го. Завдання буде нелегким через брак коштів. 2015 рік, не виключено, виявиться переломним. Що переможе: чергова газова схема від Кремля чи реформаторський підхід влади до газового сектору? Так само і з вугіллям: чи й надалі вугільні барони диктуватимуть свої умови, доячи бюджет, а чи уряд наважиться на непопулярні реформи й закриття більшості шахт, що вже давно є збитковими?

Читайте також: Ядерна реальність. Об’єктивна і віртуальна

Крім газовугільних пут Росія використає фінансові. Європа у скрутних обставинах ризикує вкотре виявитися не таким уже й надійним партнером. Декларацій про підтримку може бути не менше, ніж доти, але допомоги – не більше, аж доки США змусять ЄС діяти інакше. Багато хто з європейського політикуму буде готовий заплющити очі на пропоновані Москвою схеми, аби лише «українсько-російська криза» припинилась і можна було швидше повернутися до звичного бізнесу з Росією.

Одначе у Кремля інші рахунки до європейців. І він укотре розіб’є їхні ілюзії, пов’язані з довоєнним статус-кво. Однак, зіштовхнувшись із новими техногенними та природними катаклізмами, Росія виявиться не в змозі показати Заходу чергову «кузькіну мать».

РФ намагатиметься вирішити питання енергозабезпечення псевдодержавних новоутворів на Донбасі, намагаючись водночас завдати «енергетичного удару» по Україні спробами захоплення нових територій, де розміщена критично важлива енергогенерація.

2015-й стане роком масового запровадження обліку споживання газу, електричної і теплової енергії. Воно не сягне належних 100%, проте наблизиться до абсолютного показника, причому громадяни активно прагнутимуть цього після зимових рахунків 2014–2015-го. Питання заощадження енергії, забезпечення й диверсифікації особистого енергобалансу стануть провідними для українських родин у 2015-му. Енергетичне самозабезпечення домогосподарств та персональне унезалежнення від громіздких централізованих систем енергопостачання стане на роки вперед надзавданням для українців. Після зими 2014–2015 років поняття «енергетична сертифікація», «термомодернізація» стануть остаточно зрозумілі кожному споживачеві. Рахунки за енергопостачання, девальвація гривні спрацюють як негативні стимули до енергозаощадження.

Читайте також: Михайло Гончар: «Україна платить гігантську ціну за нерозуміння її політикумом азів економіки та безпеки»

Бум використання біомаси в місцевій енергетиці чекає на нас найближчими роками. Із підґрунтя, що закладене у 2014–2015-му на нормативно-правовому рівні, проростуть пагони унезалежнення від газу й вугілля. Україна – потужна аграрна країна, й великі обсяги біомаси – це наслідок розширення аграрного виробництва. Тож було б гріхом не використовувати цього, водночас пам’ятаючи, що воно не панацея.

Від енергетичного виживання України у 2015 році залежить і її виживання у розв’язаній проти неї Росією гібридній війні. Схоже, ми маємо шанси вистояти й перемогти. Не завдяки тому, що робитиме влада, а часто всупереч.