ut.net.ua 2010-09-03 00:00 Гейчук Наталія

Праймеріз швидкого приготування

Західна технологія внутрішньопартійного відбору кандидатів в українському варіанті набула досить химерних форм

Підготовка до місцевих виборів спричинила появу в нашому політичному лексиконі нового слова – праймеріз. Західна технологія внутрішньопартійного рейтингового голосування через перенесення на український ґрунт змінилася до невпізнання: набула химерних форм і виконує здебільшого рекламну функцію, причому не досить вдало. На батьківщині праймеріз, у США, ця процедура займає кілька місяців, вітчизняні ж законодавці політичної моди вирішили, що впораються за лічені тижні.

Нашвидкуруч упроваджували нову технологію три політичні сили – «Сильна Україна», «Єдиний центр» та гравець зі стажем «Батьківщина». Кожен адаптував її до українських реалій на власний розсуд та відповідно до поставлених завдань, не надто переймаючись збереженням первинного змісту.

Труднощі обрання найсильніших

Найбільш технологічно до проведення праймеріз підійшли в «Сильній Україні» – розпочали першими, всю інформацію про претендентів на мандати виклали на партійному сайті, підбити підсумки голосування обіцяють чітко до офіційного старту передвиборчих перегонів. У кожному регіоні, де партія мала  право висувати (відповідно до нового виборчого закону) своїх кандидатів, запропонували обрати трьох найкращих із десяти активістів. Чому саме з десяти – невідомо. Чи то так технологи порадили, чи то поповнення лав партії Сергія Тігіпка відбувається не настільки швидко, як рапортують його підлеглі. Партійці голосують за кандидатів на сайті, всі інші громадяни для висловлення власного ставлення мусять знайти пункт із вивіскою «Народний праймеріз» на вулиці. Адреси їх розташування можна дізнатися з того ж таки сайту. Особисто я натрапила на пункт голосування випадково. Дівчата-агітаторки моїй зацікавленості щиро зраділи – натовпу охочих довідатись, кого пропонує до місцевих рад партія «нових лідерів та реформаторів», не спостерігалося. Для тих, хто вирішив включитись у гру в народний праймеріз, жодних обмежень не існує. Голосування анонімне, ніхто навіть не запитував, чи проживаєте ви в цьому районі. В списку, який мені видали, всі десятеро претендентів на депутатські крісла – невідомі люди. Оскільки вибирати достойників за фото несерйозно, ознайомилася з їхньою короткою біографією та програмою дій. Наймолодшій претендентці на депутатський мандат виявилося 22 роки, але вона єдина зі списку, хто має уявлення про майбутню роботу, оскільки працює помічником депутата райради.

Участь у праймеріз беруть загалом майже півтори тисячі «сильних українців», обрати найкращих із них нелегко, позаяк зустрічей із виборцями вони не проводять, дебатів між собою не влаштовують і лише деякі з них мають досвід роботи на виборних посадах. Єдине джерело інформації про цих «нових лідерів» – агітаційний аркушик із фото, біографією та програмою. Проте кого б із них попередньо не обрали прихильники «Сильної України», швидше за все, ті ж 10 прізвищ фігуруватимуть і у виборчому списку цієї політичної сили. Вочевидь, ще й інші будуть, які через сито праймеріз не проходили. Місцеві ради, до яких має право висувати своїх кандидатів «Сильна Україна, складаються з 50–150 осіб. Зважаючи на задекларовану Сергієм Тігіпком мету здобути на виборах друге місце, до списків доведеться включати нерейтингових партійців та ще й додатково оголошувати масовий призов.

Без зайвого розголосу

Бютівці свій праймеріз провели тихо, розголошувати особливості технології внутрішньопартійного відбору кандидатів відмовилися. На всенародне обговорення подали списки, сформовані «за пропозиціями первинних парторганізацій». Ознайомитися з ними можна у вуличних наметах БЮТ. Списки довгі – від 50 осіб, дані про кандидатів мінімальні: дата народження, партійність, місце роботи, наявність досвіду роботи в органах місцевого самоврядування. Висловити свою думку можна щодо кожного, в кількості не обмежують.

Знайти форпост «сердечного» праймеріз у Києві було нелегко. Після безуспішних самостійних пошуків довелося зателефонувати в місцеву партійну організацію. Там натомість запропонували завітати безпосередньо до них або не завдавати собі зайвого клопоту й висловити власну думку про претендентів телефоном – списки кандидатів у депутати до райрад столиці можна прочитати на сайті київського осередку «Батьківщини». В моєму районі охочих отримати мандат виявилось аж 76. Уподобати когось на підставі вбогих даних про кандидатів майже неможливо. Чим вони займатимуться в разі обрання до ради – невідомо – програму дій не оприлюднюють.

Млинець праймеріз від БЮТ за всіма ознаками глевкий. Навіть інформаційний ефект від акції наближений до нуля. Втім, навряд чи це завадить лідерам по її завершенні сповістити, що партійні лави очищені, зокрема й за допомогою громадськості.

ЄЦ пасе задніх

Єдиноцентристи трохи забарилися на старті, вирішуючи організаційні питання (провели партійний з’їзд та започаткували колективне лідерство), тож процедуру обрання найкращих із кращих обіцяють здійснити на початку вересня, практично впритул до старту виборчої кампанії. 25 серпня ЄЦ завершив вербування тих, хто хоче пройти рейтингове голосування, а за тиждень обіцяв розставити по країні свої намети, де можна буде побачити списки претендентів.

До участі в праймеріз «Єдиний центр» запросив насамперед незалежних кандидатів та представників тих партій, яких новий закон спочатку суттєво обмежував у праві висувати своїх членів. Переможцям обіцяє підтримку у висуванні в мажоритарних округах, на посади мерів і селищних голів та на прохідні місця в партійних списках. ЄЦ має розгалужену структуру й налічує понад 800 регіональних організацій, які можуть брати участь у місцевих виборах, але відчуває брак харизматичних лідерів. Навіть обрання десяти партійних керманичів не збільшило привабливості цієї сили для виборців. Єдиноцентристи пропонували іншим політичним силам спів­працювати на виборах, запрошуючи їх балотуватися під своїми прапорами оптом, проте ніхто не відгукнувся. Тепер, оголосивши проведення праймеріз, збираються залучити їх у роздріб. Вікторові Балозі партія потрібна не на папері, тож місцеві вибори максимально використають для її розкрутки.

Отже, праймеріз по-україн­ськи: замість тривалої роз’ясню­вальної роботи з виборцями та формування реальних умов для внутрішньопартійної конкуренції, і ветерани, й новачки українського партійного фронту в гонитві за прихильниками вирішили за краще демонструвати фальшиву відкритість, створюючи в громадян ілюзію причетності до формування виборчих списків та впливу на прийняття рішень.[2083]

 
Як у них

Праймеріз – внутрішньопартійні вибори кандидатів для участі в наступних загальних виборах на заміщення державних посад. Вони бувають відкритими, коли голосувати може будь-хто, й закритими, коли право голосу мають тільки члени партії.

Уперше були застосовані в США у ХІХ столітті. Запроваджені, аби обмежити вплив партійних босів, представників великого бізнесу, членів Конгресу, губернаторів та інших посадових осіб на формування виборчих списків. Ця процедура мала стати також інструментом відсіювання явних аутсайдерів, посилення ротації посадових осіб та лояльності виборців. Сьогодні в Америці праймеріз поширюється буквально на всі виборні посади в законодавчій та виконавчій владах на федеральному, регіональному й місцевому рівнях. У країні за допомогою праймеріз обирають на близько 500 тис. посад, із яких на федеральному рівні лише 542: президент, віце-президент, 100 сенаторів і 435 членів Палати Представників, 5 територіальних делегатів. Проведення праймеріз передбачено Конституцією, а процедура регулюється законодавством кожного штату, а також внутрішньопартійними правилами і сформованими традиціями. Проводять перегони місцеві виборчі органи (аналог територіальних виборчих комісій в Україні). Втім, вони мають право відмовитися від опитування (наприклад, із огляду на недостатнє фінансування) й повністю покласти цю відповідальність на партії. Кандидати залежать від «спонсорів» – переважну більшість переможців праймеріз у США становлять ті, хто був успішнішим у залученні добровільних внесків у процесі збору грошей для праймеріз. Відповідно до правил партії мають право на власний розсуд виключити зі своїх лав (а отже, й із попереднього списку) будь-якого кандидата, де-факто ветуючи його кандидатуру та позбавляючи своєї підтримки. Однак за кандидатами завжди залишається право оскаржити таке рішення в суді.

Попередні вибори проводять також у Великій Британії, Ізраїлі, Іспанії, з 2005 року – в Італії, з 2006 – у Франції.

В Ізраїлі праймеріз запровадили на початку 1990-х років і використовують для формування партійних списків лише на виборах до парламенту – Кнесету. Вибори до Кнесету відбуваються за пропорційною системою. Список, сформований за підсумками праймеріз, має дві категорії кандидатів: до першої входять переможці загальнонаціонального округу – від 10 до 20 найпопулярніших політиків («зірок» партії); до другої – переможці в регіонах країни. Спочатку проводять праймеріз у загальнонаціональному окрузі, інші 40–50 позицій заповнюють за результатами в регіональних округах.

У Британії для обрання кандидатів у члени Британського парламенту від Лейбористської партії місцеві виконавчі партійні органи збирають заявки від членів партії, які ввійшли до ухваленого партією списку, й складають попередній список кандидатів. До нього автоматично потрапляють чинні депутати. Після голосування центральний виконавчий орган партії має право вето на кандидатуру переможця. Крім того, траплялися випадки, коли центральний виконавчий орган партії вносив зміни до процедури голосування. На виборах мера Лондона в 1999–2000 роках, знаючи про існування сильного кандидата від лівого крила партії Кена Лівінгстона, керівництво лейбористів не ветувало його кандидатуру, а повернулося до системи виборів, яка існувала до 1993 року, тобто скликало колегію виборців. Унаслідок цих змін популярний серед низових партійців лівий кандидат не зміг стати кандидатом від партії.