ut.net.ua 2009-01-16 00:00 Лук'янчук Сергій

Поле газової битви

Вичерпне пояснення того, чому 13 січня рух газу не було відновлено

 

Кругові діаграми вказують, скільки російського газу споживають різні країни Європи. Червоні сектори – газ із Росії. Саме ці «російські» сектори стали «секторами без газу».
 
З табличних даних видно, як саме Росія перекривала газ. Так, 1 січня сумарне скорочення становило 112 млн м3 на добу. Щоб компенсувати дефіцит, Україна збільшила відбір газу з підземних сховищ до 200–220 млн м3. Разом із газом власного видобутку (близько 60 млн куб. м щодоби) цього було достатньо, щоб забезпечити потреби країни в режимі суворого лімітування.
 
Однак для транзиту щодня 300 млн м3 газу до Європи компресорні станції мають спалити близько 21 млн м3 газу. Росія цього газу не надала. Україна за рахунок власних ресурсів забезпечила близько 74 млн з 126 млн куб. м, витрачених на транзит 1–6 січня. Решту, 52 млн куб. м, було відібрано з транзитних обсягів. Це дало привід Росії заявити на весь світ, що Україна нібито «краде європейський газ», і повністю припинити транзит.
 
Карта також дає вичерпне пояснення того, чому 13 січня рух газу не було відновлено. Росія вимагала прийняти 76,6 млн м3 газу на ГВС Суджа 1400 і віддати його на ГВС Орловка (на Балкани). Нескладно помітити, що цей маршрут є вкрай незручним – газ іде «назад». Понад те, коли 6 січня на Суджу 1400 заходили 73,6 млн м3 газу (інші маршрути були закриті), Україна віддавала на Орловку лише 2,6 млн м3 – решта обсягів, як і має бути з цим напрямком, ішла на Словаччину та Угорщину. Бажання Газпрому відправити газ у збільшених обсягах з Орловки тільки на Балкани і категорична відмова постачати його за «нормальними» напрямками (ГВС Валуйки і Писарівка) мають тільки одне пояснення: Росія чинить свідомий саботаж транзиту, створюючи українській газотранспортній системі максимальні труднощі.