Світ 2016-06-02 11:28 Жанболат Мамай

На грунті недовіри. Чи можливий Майдан у Казахстані

Зовні здається, ніби хвиля протестів у Казахстані спадає. Насправді все не так просто. Земельне питання — тільки верхівка айсберга

Протести в Казахстані почались у зв’язку з ухваленням торік у листопаді поправок до Земельного кодексу, які мають набути чинності 1 липня. Багато хто побоюється, що ними скористаються китайські компанії та громадяни: отримають 1,7 млн га землі під сільгоспугіддя, а потім і зовсім не покинуть країни. За офіційними даними, Піднебесна має намір вкласти в сільське господарство західного сусіда понад $2 млрд. Загальний обсяг її інвестицій у Казахстан вимірюється десятками мільярдів доларів, Пекін контролює більш ніж 30% його наф­тового сектору. Китай став рятувальним кругом для влади в період дешевої нафти. Близько 80% казахстанського експорту припадає саме на неї, тому зниження цін сильно вдарило по економіці: за останній рік національна валюта зазнала падіння майже на 100%. Однак дедалі більша активність китайського гіганта посилює острах казахстанців щодо його експансії.

Отож мітингарі вимагають скасувати поправки до Земельного кодексу. Протести стали безпрецедентними як за кількістю, так і за географічними масштабами.

Протести без опозиції

У Казахстані майже цілком відсутня політична опозиція. Після розстрілу нафтовиків, які мирно страйкували 2011 року в Жанаозені, що на заході Казахстану, влада зробила тотальну зачистку політичного поля: було закрито опозиційні партії, незалежні ЗМІ, неурядові організації, декого з громадських діячів та активістів заарештували. Нині, окрім кількох незалежних видань та нечисленних НГО, немає жодної структури, яка опонувала б режимові президента Назарбаєва. Тому «земельні» протести виявилися неабияким сюрпризом для влади. Перший і найбільший мітинг відбувся 24 квітня в Атирау, нафтовій столиці. Там на центральному майдані зібралося понад 4 тис. осіб. Для Казахстану, де протестні акції різко придушують, це стало несподіванкою. До мітингувальників був змушений вийти очільник Атирауської області Нурлан Ногаєв, а таке теж рідко трапляється в країні. Він запевнив учасників протесту, що всі вимоги народу будуть переказані найвищому керівництву, а учасників мітингу не притягатимуть до відповідальності. Протестний захід закінчився без ексцесів.

За невдоволенням криється комплекс проблем: утома від соціальної несправедливості, авторитарного правління, нечесних виборів, економічних негараздів

Реакція офіційної Астани не забарилася. 26 квітня, виступаючи на 24-й сесії Асамблеї народу Казахстану (до цієї організації входять етнооб’єднання, вони мають дев’ять мандатів у парламенті), Назарбаєв закликав карати «провокаторів». Хоча тут-таки й висловив подяку тим, хто вболіває за долю землі. Цілком імовірно, слова лідера, котрий перебуває на чолі країни від 1989 року, громадяни сприйняли як карт-бланш на протести, і вже наступного дня більш ніж 2 тис. осіб зібралися на мітинг в іншому західному місті — Актобе. Їх підтримали на сході Казахстану, в Семеї, поблизу якого колись діяв перший випробовувальний ядерний полігон СРСР. Там на площу вийшло понад 500 жителів. Мітингарі Атирау вимагали одного: скасувати норму закону, за яким іноземці одержували б угіддя в оренду. Невдовзі протести перекинулись і на інші міста: в Актау, на заході країни, зібралося понад 200 осіб, однак провести мітинг завадила поліція. В Уральську, теж на заході, активісти зуміли зібратись і висловити незгоду з поправками до Земельного кодексу, а потім до них підключилося південне місто Кизилорда. Однак там без сутичок із силовиками вже не обійшлося: керівник області Кримбек Кушербаєв, котрий раніше брав участь у розстрілі мирних громадян у Жанаозені, нацькував на протестувальників ОМОН. Жертв і поранень пощастило уникнути, одначе десятки людей були затримані й доставлені в місцеві відділки поліції. Задля справедливості зазначимо: невдовзі їх відпустили на свободу.

Не обговорюватиму детально земельну комісію на чолі з віце-прем’єром Бакитжаном Сагинтаєвим, яку створили невдовзі потому. Зазначу лише, що її сформували на розсуд уряду й до неї ввійшли переважно представники влади та провладних НУО. Макс Бокаєв, активіст атирауських протестів, також був включений до складу комісії, однак заявив про свою неучасть у її роботі, бо, крім нього та ще двох-трьох нуошників, туди не запросили представників громадськості.

Читайте також: У Казахстані відновили доступ до блог-платформи, заблокованої чотири роки тому за екстремізм

Тим часом активісти готувалися до протестів 21 травня по всій країні. Оскільки в Казахстані діє дозвільний порядок проведення мітингів, то відповідні заявки було подано до адміністрацій міст. Влада, злякавшись хвилі обурення, відмовила в проведенні акцій по всій країні, і невдовзі почалися масові арешти. Днів за два до адміністративної відповідальності було притягнуто понад 50 активістів, їх заарештували. Іще на дев’ятьох було порушено кримінальні справи за звинуваченням в організації масових заворушень і розпалюванні національної та соціальної ворожнечі. У день мітингу, 21 травня, тільки в Алмати поліція схопила кількасот мирних громадян, яких навіть не допустила на місце проведення протестних акцій. Силовики були приведені до стану бойової готовності, у центрі міста в’язали не лише протестувальників, а й випадкових перехожих, інвалідів та людей похилого віку. У низці міст брали також представників ЗМІ, їх незаконно по кілька годин утримували в райвідділках поліції.

Середовище для пропаганди

Для придушення протестів влада використовувала не тільки поліцейських, а й широкі можливості державної пропаганди. В авангарді агітпропу виявився проросійський телевізійний «Первый канал Евразия». Зауважимо, що він відкрито підтримує анексію Криму та агресію на Донбасі, українську легітимну владу іменує не інакше, як «хунта», а народ обзиває «укрофашистами». Ведучі цього медіа в прямому ефірі «аналітичної» передачі заявили, що за мітингами в Казахстані стоять спецслужби Заходу, насамперед США, а кожному учасникові протесту платять від $50 до $150. Блогери, журналісти й громадські діячі різко розкритикували керівництво проросійського ЗМІ, а невдовзі активісти вирішили подати на нього до суду. Багато хто знову порушував тему інформаційної безпеки Казахстану, де домінують російські медіа, а 80% населення дістають новини з прокремлівських каналів. Весь час промосковські та провладні ЗМІ лякали Казахстан «українськими подіями». Цьому хору підспівували й офіційні особи включно із самим президентом.

Після хвилі протестів Назарбаєв мусив піти на поступки. Так, 6 травня він наклав мораторій на спірні норми Земельного кодексу до кінця 2016 року, а також оголосив про створення земельної комісії для обговорення питання. І там-таки знову пригрозив «провокаторам» розправою: «Казахстанці не хочуть українських подій у Казахстані, я це знаю. Нехай усі чують, а хто це хоче сюди принести, ми вживемо найсуворіших заходів, щоб знали й не казали, що я не попереджав».

Читайте також: Україна і Казахстан уклали угоду про взаємні поставки продукції військового призначення

Україна в устах офіційної влади Казахстану неодмінно згадується в одному ряду з такими державами, як Лівія, Єгипет, Туніс або Киргизстан. Майдан і втеча Януковича дуже подіяли на поведінку казахстанської диктатури, тож ті події проектуються й на наші умови. Авторитарний режим в Астані намагається представити Україну як failed state, осередок нестабільності й хаосу, який рано чи пізно знову ввійде в союз із неоімперською РФ. Казахстанська влада, як і російська, ревно ставиться до успіхів Києва й гучно радіє його невдачам. Однак це не заважає президентові Назарбаєву зустрічатися з українським колегою Петром Порошенком, їздити до нього й навіть вдавати намагання врегулювати конфлікт на Сході України. У січні Назарбаєв хотів улаштувати зустріч Порошенка, Путіна, Меркель та Олланда у своїй столиці для обговорення конфлікту на Донбасі, однак лідери поїхали до Мінська. Інакше кажучи, Україна в зовнішній політиці для Казахстану друг, але для внутрішнього користування її подають як пострах і вогнище війни.

Зовні здається, ніби хвиля протестів спадає, а влада здобуває контроль над ситуацією. Насправді все не так просто. Земельне питання — тільки верхівка айсберга. Це та сама сакральна тема, яка піднімає народ, але за невдоволенням криється не тільки питання землі, а й комплекс інших проблем. Насамперед це втома народу від соціальної несправедливості, авторитарного правління, нечесних виборів, економічних негараздів, неможливості добитися правди в державних органах включно із судами, прокуратурою, поліцією. Члени президентської «Сім’ї» фігурують у «панамських списках», тоді як влада скасовує шкільне харчування по всій країні лише за $1,5 млн, а більшість громадян насилу зводить кінці з кінцями. Усі ці факти посилюють народне обурення, що насамкінець може підштовхнути до кардинальних політичних змін у Казахстані. Влада тим часом зайнята затуркуванням голів, неначе оте велике жабисько в казці, що своїми страшилками намагалося не пустити жителів болота до чистого ставу. Однак щоразу більше й більше людей розуміє, що «чистий ставок демократії і місцями турбулентної політики» України набагато кращий, ніж баговиння «стабільності» й корупції в Казахстані.

-------------------------------------------------------------------------------

До певної міри самі зміни вважають прогресивними: нинішня система управління землею виявилася неефективною: без використання простоюють великі площі. Наприклад, за даними міністерства економіки Казахстану, в країні 2,7 млн км2 орних ґрунтів і близько третини з них не обробляється. Нові правила дозволили б громадянам держави або спільним підприємствам із їхньою участю купувати наділи, а іноземцям — брати в оренду на 25 років через аукціони. Надходження планували спрямовувати до Фонду національного добробуту, який через економічні проблеми (не останньою чергою викликані падінням цін на нафту) нині фактично проїдається.

Новини RedTram

Loading...