Політика 2016-07-04 17:57 Віталій Рибак
  ▪  

Світ про Україну: Україна буде однією із центральних тем Варшавського саміту НАТО

Протягом тижня західні медіа писали про стабільність України, очікування від Варшавського саміту НАТО, місце Надії Савченко у політичному спектрі та результати імплементації зони вільної торгівлі між Україною та ЄС

Міжнародна неприбуткова організація Fund For Peace опублікувала черговий випуск щорічного рейтингу вразливості держав, до якого увійшли 178 країн. Україна опинилась на 85-му місці (що ближче до верху списку, то гірше, — першу сходинку посідає Сомалі, а останню — Фінляндія) та увійшла до групи ризику. Середній показник факторів загрози — 6,3 із максимальних десяти. 

Найбільшу загрозу стабільності української держави становлять п'ять факторів: зовнішня інтервенція (рівень загрози — 8,8 із 10), легітимність держави (8,4), роздроблена політична еліта (8,0),  безпекова ситуація (7,8), бідність та економічний занепад (7,0), а також соціальна напруга (6,9). Найменшу загрозу із усіх чинників, що розглядаються у дослідженні, становить рівень надання суспільних послуг: освіти, охорони здоров'я (3,9). Цікаво, що ситуація із біженцями, на думку дослідників, теж є одним із найменш небезпечних факторів — отримала оцінку 4,3. 

Загалом спостерігається незначне покращення у всіх аспектах, окрім економічних проблем, — вперше із 2014-го:  

На сайті американського аналітичного центру Altantic Council з'явилась стаття про те, чого Україні варто очікувати від Варшавського саміту НАТО. 

Автор вважає, що Україна буде однією із центральних тем заходу. «Анексія Росією Криму і вторгнення в східну частину України в 2014-му додали нового значення основній місії НАТО. Вразливі держави-члени НАТО, зокрема, країни Балтії і Польща, дивляться на схід і бачать дедалі зростаючі прагнення президента Владіміра Путіна дестабілізувати країни поблизу Росії за допомогою традиційних і нетрадиційних засобів ведення війни», — читаємо у статті. 

Критично важливою  ситуацію в Україні зробив розвиток подій останніх місяців. «Сплеск бойових дій означає щоденні порушення режиму припинення вогню, а  український уряд надалі не має жодного контролю над кордоном між окупованими територіями так званих Луганської і Донецької народних республік та Росії. Крім того, Схід України став осередком злочинців і контрабанди зброї», — пише автор. 

Таким чином, на саміті обговорюватимуть шляхи стабілізації України та надання їй подальшої підтримки. Зрозуміло одне: це не буде пропозиція членства. «Вступ до НАТО не є у найближчій перспективі будь-якої країни, яку Росія вважає своїм «заднім двором». Грузія, яка воювала з Росією через Південну Осетію і Абхазію в 2008-му і виконала всі вимоги до членства, все ще на етапі Плану дій щодо членства вісім років потому. Україна ж, яка у десять разів перевищує розмір Грузії і її поточних потреб в області безпеки, покладе величезне навантаження на НАТО в той час, коли тільки п'ять із двадцяти восьми держав-членів роблять видатки на оборону на рівні зобов'язань Альянсу», — підсумовується у статті. 
Однак що Україна таки може отримати — це фінансову допомогу розміром у 5,3 млн євро, погоджену у 2015, а також тривалу політичну підтримку з боку НАТО. 

У європейській редакції видання Politico присвятили чергову статтю політичній діяльності Надії Савченко. Цього разу — про те, яку нішу вона зайняла в політичному спектрі та як їй це вдалось. 

Автор розвиває тезу про те, що Савченко чудово розіграла карту «аутсайдера», людини поза системою. Українські політичні еліти прагнули змалювати Савченко сміховинною, повністю непідходящою для політики. Але ця стратегія, схоже, зіграла у протилежному напрямку: «аутсайдерська» привабливість Савченко тільки зросла. Частково як і Дональд Трамп, вона капіталізувала на образі в фігури настільки поза політичним мейнстрімом, що вона дійсно може бути чесною і чистою в брудній грі», — йдеться у статті. 

У статті також окреслюється тривожна тенденція: українці продовжують обирати тих, хто голослівно обіцяє «змінити країну». «Громадськість досі не вчиться на своїх помилках і продовжує голосувати за особистостей, а не за політичні платформи. Протягом останніх 25 років українці обирати «рятівників», які підводили їх, нагальні реформи відмирали, а розчарування і нетерпіння громадськості накопичувалось. В результаті, цикли революцій в країні стали коротшими, оскільки виборці охоче штовхали перспективних політиків до верхівки одного за одним, тільки для того, аби через кілька місяців їх звідти стягнути», — підсумовує автор. 

Німецький медіа-портал Deutsche Welle опублікував інтерв'ю із керівником Німецької групи радників, економістом Рікардо Джуччі про зону вільної торгівлі між Україною та ЄС. 

Пан Джуччі зауважує, що несподіванкою став стрімкий розвиток виробництва автозапчастин в Україні. «Чимало компаній, які випускають ці деталі для іноземних ринків, чимало їх має іноземні інвестиції. Більшістю ці компанії працюють на заході України, але також є й підприємства в центральній Україні. Загалом це неважке механізоване виробництво. Ці підприємства поки що працюють як велика агломерація. А ми пропонуємо перетворити їх на кластер, який серед іншого займатиметься встановленням контактів з інвесторами, які також хочуть зайти в Україну, пояснити їм, які переваги вкладення капіталів в Україну. Щоби виготовляти не лише сировинну або напівсировинну продукцію, але й продукцію з високою доданою вартістю», — цитує економіста видання. 

На питання про те, чи вбачає ЄС Україну як  сировинну базу, Джуччі відповів так: «Сировина — теж непоганий експортний товар, але з економічної точки зору краще, якщо країна зможе експортувати більше продукції з доданою вартістю. Змінювати ситуацію слід поступово. Якщо ви маєте пшеницю, помідори, яблука, логічним кроком стане перехід на наступний рівень. Скажімо, Україна вже має хорошу репутацію виробника яблучного соку, продуктів птахівництва, інших продуктів харчування. Ми вбачаємо потенціал України саме у виробництві харчів».

схожі публiкацii