ut.net.ua 2010-07-23 00:00 Романюк Андрій

Ловці душ

Московський патріархат пропонує українському урядові особливу модель виховання молоді

Після «реформ» одіозного Табачника українська молодь може опинитися в задушливих обіймах Московського патріархату. За зразком Росії рятувати молоде покоління взявся Священний Синод Української православної церк­­ви, що перебуває у складі Російської православної церкви (РПЦ). Проросійські церковники обіцяють «укріпити духовно-моральний стан нашої молоді, виховувати в ній патріотичні й релігійні почуття, укріпити потенціал Української держави». Як би двозначно це не звучало, конкретна ініціатива вже курсує коридорами на Грушевського.

Документи, що потрапили до рук Тижня, підтверджують, що розробка спільних церковно-уря­­дових програм ведеться відповідно до процедури. Від імені Української православної церк­­ви Московського патріархату (УПЦ МП) на адресу українського уряду надійшли офіційні пропозиції щодо посилення співпраці УПЦ МП та Кабміну в роботі з молоддю.

За інформацією Тижня, ще 12 березня 2010 року документально оформлені матеріали від священноначалля УПЦ МП надійшли до Державного комітету у справах національностей та релігій. Далі за лічені дні були скеровані до уряду на адресу віце-прем’єра з гуманітарних питань, перенаправлені до зацікавлених відомств – Міносвіти та Міністерства у справах сім’ї молоді та спорту – й опрацьовуються сьогодні в аналітичних відділах.

Що стосується відомства Равіля Сафіулліна, де молодіжний напрям звужений до кишенькових проектів, церковники Московського патріархату окрім опіки над асоціальними сім’ями пропонують взяти під крило молодіжні організації, а також благословення спортсменів.

«Сьогодні ми бачимо можливості спільної діяльності в таких напрямах:

– створення регіональних міжвідомчих комісій із роботи з молоддю;
– розробка та впровадження програм і методик духовно-морального виховання молоді;
– розвиток виховально-патріотичних молодіжних напрямів (скаути, козацтво, волонтерство, лідерство);
– співпраця із соціальними службами в роботі з проблемними сім’ями, дітьми і підлітками;
– фінансування спільних молодіжних програм», – зазначено в документі, у якому церковники пропонують негайно створювати спеціальну комісію і готувати стратегію спільної виховної роботи з молоддю.
Освітні ініціативи більш конкретизовані: спільна розробка національної програми духовно-морального виховання підростаючого покоління, концепція викладання предметів із християнським (православним напов­­­ненням у галузі духовної та світської освіти, визнання дипломів духовних навчальних закладів нарівні зі світськими, а також підготовка кадрів, безплатне забезпечення підручниками з предметів християнського наповнення із грифом Міносвіти, включення УПЦ МП в наукову роботу НАН України, право на створення загально­­освітніх шкіл, створення в Києві православного гуманітарного Свято-Во­­лодимирівського університету. 

Авторство церковних ініціатив належить Архієпископу Полтавському і Миргородсь­­ко­­му Филипу, авторитетному місіонерові, котрий, як заведено в Московському патріархаті, є російськомовним духовним провідником і починав свою кар’єру в Росії.

Фактично Филип висуває взаємовигідну угоду, бо під ініціативи пропонуються й широкі ресурси УПЦ МП – уже наявна структура з 11 тис. місцевих релігійних громад, діяльність яких координує синодальний відділ у справах молоді УПЦ МП.

У пропозиціях як з боку церкви, так і з боку українських урядових відомств не раз підкреслюється потреба тісної спів­­праці УПЦ МП і міністерств у інформаційному, методичному, нормативно-правовому, науковому і кадровому напрямах.

Такі привілеї пропонується робити, по-перше, для однієї з релігійних конфесій, по-друге, цілком державним коштом. Та найважливіше, що ці «духовні» пропозиції мають подвійне ідео­логічне дно. Бо тлумачення понять «духовність України», «патріот України», «суверенність України» у Московського патріархату суто кремлівське – з викривленою історією нашої країни й очорненими героями.

Як свідчить практика, донедавна більшість таких звернень на адресу Кабінету Міністрів України губилися дорогою до адресата або ж залягали у бездонні чиновницькі шухляди і роками припадали пилом. Та за нинішніх обставин ідея «ду­­хов­­но-релігійної» підтримки мо­­­­лоді, хресна хода за її спасіння може бути запущена в хід.

Прокрустове московське ложе

Передача молодіжного питання в Україні під крило Московського патріархату цілком реальна, зважаючи на швидке зміцнення позицій УПЦ МП і РПЦ в нашій країні з поверненням до влади Віктора Януковича та Партії регіонів. Уже на другий день після інавгурації, що, як відомо, відбувалася з благословення Предстоятеля Української православної церкви Володимира і Московського Патріарха Кіріла, новий президент отримав лист від УПЦ МП із вказівками про необхідність «введення вивчення основ християнської етики, православної культури і Закону Божого в навчальних закладах усіх рівнів від дитячого садочка до найпрестижнішого університету». Було згадано й про «людей у закладах пенітенціарної системи», а також про українське військо, яке «потребує впровадження служби військових священиків задля того, щоб військовослужбовці виховувалися в дусі справжнього патріотизму, любові до Бога та земної Віт­чизни».

Відтак і УПЦ МП, і РПЦ почали поводитися як фаворити і політичні партнери Віктора Януковича. То Московський патріархат звернувся з клопотанням до російського уряду і Газпрому знизити ціни на газ українським хімічним підприємствам. То закликає зміцнювати економічні відносини між Україною та Росією. То вимагає перенесення зі Львова, що є плацдармом Української греко-католицької церк­­ви, в Одесу Інституту сухопутних військ на підставі, що той закладався... православним царем і виховав сотню радянських героїв, а крім того, сто років тому в місті Лева була школа ворожої австрійської кадетської піхоти. 

Відомо, що напередодні Великодня в резиденції митрополита Володимира у Києво-Пе­­черській лаврі відбулися зустрічі з новопризначеними представниками гуманітарного та силового блоків уряду для обговорення ідеї співпраці в освітньому і військовому напрямах. Зокрема, після цього було підтримано ідею «нового» патріотичного виховання молоді та введення служб військових священиків в армії.  

Щоб «навести церковні порядки» в Україні, з Москви все частіше ініціюється дискусія про канонічні й неканонічні церкви в Україні, звісно, на користь Московського патріархату. Почали виникати і майнові претензії. Священний синод УПЦ МП звернувся з вимогою повернути Московському патріархату все майно, яке вона мала до революції 1917 року. Йдеться і про Києво-Печерську лавру, і про Софійський собор. Хоча експерти в один голос заявляють, що виконати ці майнові претензії неможливо, бо це може призвести до серйозного міжконфесійного конфлікту, для задоволення потреб Московського патріархату тихою сапою вже чимало зроблено. Приміром, напередодні візиту Московського Патріарха Кіріла в Україну було перейменовано частину вулиці Мазепи на Лаврську. У відповідь на претензії щодо Києво-Печерсь­кої лаври було прийнято скандальне рішення про перепідпорядкування заповідника у відан­ня Кабінету Міністрів, яке експерти називають початком захоплення церковних і не тільки земель Московським патріархатом.

УПЦ МП фактично є церквою нині правлячої партії в Україні. Як відомо, Московський патріархат був одним із майданчиків для пропаганди президентської кампанії Віктора Януковича, який в останні роки став глибоко віруючою людиною, що не раз дозволяв собі поділяти на канонічну (правильну) і неканонічні (неправильні) церк­­ви в Україні. Врешті-решт, політичне благословення Януковича з вуст Кіріла прозвучало в контексті «єдиної святої Русі»: «Наступниками святого благовірного рівноапостольного Великого князя Володимира є братні народи, які пов’язані єдиною історичною традицією, і як важливо, щоб ці складові частини єдиної святої Русі завжди по­­в’язували дружба, мир, співробітництво. Така, безсумнівно, воля Божа». При цьому «правильні» акценти, які хотіли б розставити українська влада, Кремль і Московський патріархат на деяких сторінках української історії (Голодомор, ОУН – УПА, Мазепа тощо), практично однакові.

У Кабінеті Міністрів проект порятунку української молоді руками УПЦ МП однозначно знайде своїх прихильників, а отже, і лобістів. Приміром, про готовність підставити плече канонічній церкві досить часто можна почути від прем’єр-міністра Миколи Азарова. На сайті Кабінету Міністрів регулярно з’являються новини про те, як прем’єр відвідує Лавру. Не може не припасти до душі «перевиховання молоді» Дмитрові Табачнику: подейкують, що одіозний реформатор проводить переговори про створення власного політичного проекту, орієнтуючись тільки на російськомовний електорат.

Молодіжна мобілізація Кіріла

Ініціативи Филипа до українського уряду перегукуються з дискусією Путіна та Кіріла щодо нової молодіжної доктрини Росії. Формування нової молодіжної ідеології обговорюється не тільки в російському уряді, а й на всіх церковних заходах за участю Патріарха Кіріла і Синоду РПЦ.

Щоб наблизитися (сподобатися) до молоді, Кіріл пішов на нечувані, як для консервативної РПЦ, експерименти. Наприклад, робить скандальні заяви про те, що статеве утримання під час Великого Посту шкідливе. Він не тільки відкриває для церкви теми сексу та інтернету, а й виступає мало не хедлайнером на рок-концертах, перед багатотисячними аудиторіями. Патріарх зранку обговорює, як врятувати російську молодь на Всесвітньому народному соборі, а ввечері виступає в нічних клубах перед байкерами, звертається до асоціальних груп молоді. Його устами була оголошена тотальна «молодіжна мобілізація», де молодим пропонується нова Росія як фабрика мрії... за підтримки політичного курсу Мєдвєдєва – Путіна. За словами Московського Патріарха, без розробки молодіжної доктрини неможлива реалізація доктрини «Русского православного мира», без якої, своєю чергою, неможливе оздоровлення російського су­спільства. 

РПЦ так міцно включена в молодіжну і політичну доктрину, що в Москві вже давно не приховують: Патріарх Кіріл є ідеологічною зброєю масової дії та соціального контролю. Не дивно, що в РФ було ухвалено закон про передачу релігійним організаціям державного і муніципального майна.  

Чи може Україна включитися освітянськими проектами в новосформовану доктрину «Русского православного мира» від Патріарха Кіріла? Якщо спільні церковно-урядові ініціативи бу­­де справді запущено в хід, це означатиме, що Київ погодився на російську модель тісної спів­праці церкви і держави. А це суперечить Конституції України, що чітко розділяє церкву і державу, як би хто не прикривався «духовним просвітництвом і засадами християнської етики та православної культури».

 Для того, щоб збільшити - натисніть на графіку.

Новини RedTram

Loading...